Бостон-манор (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бостон-манор
Транспортна мережа Лондонський метрополітен
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Гаунслоу
Асоційований виборчий округ Brentford and Isleworthd
Історичне графство Мідлсекс
Архітектор Чарльз Голден і Stanley Heapsd
Дата офіційного відкриття 1 травня 1883
Сусідня станція Норсфілдс[1] і Остерлі[1]
Обслуговується маршрутом Лінія Пікадиллі
Залізнична лінія Лінія Пікадиллі
Тарифна зона London fare zone 4d
Статус спадщини реєстрова будівля II* ступеняd
Стан використання використовується[d]
Географічний код Великої Британії TQ1637978734[2]
Мапа
CMNS: Бостон-манор у Вікісховищі

Координати: 51°29′43″ пн. ш. 0°19′30″ зх. д. / 51.49550000002777495° пн. ш. 0.325200000028° зх. д. / 51.49550000002777495; -0.325200000028

Бостон-манор (англ. Boston Manor) — станція Лондонського метро у Бостон-манор на межі боро Гаунслоу та Ілінг, Західний Лондон. Станція знаходиться на відгалуженні Хітроу лінії Пікаділлі, між станціями Нортфілдз та Остерлі, у 4-й тарифній зоні. В 2017 році пасажирообіг станції становив 2.29 млн осіб[3].

Конструкція станції

[ред. | ред. код]

Конструкція станції — відкрита естакадна з двома прямими береговими платформами.

Історія

[ред. | ред. код]
  • 1 травня 1883: відкриття станції як Бостон-роуд на лінії Metropolitan District Railway (MDR; сьогоденна лінія Дистрикт)[4][5]
  • 13. червня 1905: завершення електрифікації колії
  • 11. грудня 1911: станцію перейменовано на Бостон-манор
  • 13 березня 1933: відкриття трафіку лінії Пікаділлі
  • 9. жовтня 1964: припинення трафіку лінії Дистрикт[6]

Пересадки

[ред. | ред. код]

Пересадки на автобуси London Buses маршрутів: 195 та E8.

Послуги

[ред. | ред. код]
Попередня станція Лінія Наступна станція
Остерлі   London UndergroundЛондонське метро
Лінія Пікаділлі
  Нортфілдз

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
  2. National Heritage List for England
  3. COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
  4. Rose, 2007.
  5. Horne, 2006, с. 20—21.
  6. Piccadilly Line (англ.). Clive’s Underground Line Guides. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2020.