Лінія Пікаділлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінія Пікаділлі
Логотип
Зображення
Названо на честь Пікаділлі
Континент Європа
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адміністративна одиниця Гаммерсміт і Фулем
Історичне графство Мідлсекс
Зазвичай використовуваний транспортний засіб London Underground 1973 Stockd, London Underground 1959 Stockd і London Underground 1956 Stockd
Колір темно-синійd
Шістнадцятковий триплет кольору 0019A8
Оператор Transport for London
Дата офіційного відкриття 1906
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Пасажиропотік 210 169 000
Мережа автошляхів Лондонський метрополітен
Початкова чи кінцева точка Аксбрідж, Хітроу-Термінал-5 і Кокфостерс
Довжина або відстань 73,4 км
Описано на сайті (за URL) davros.org/rail/culg/piccadilly.html
Дорожня карта
Файл KML Template:Attached KML/Piccadilly lined
Маршрутна карта Template:Piccadilly line RDTd
Тип електрифікації 630 V DC railway electrificationd
Стан використання використовуєтьсяd
Номер залізничної лінії Piccadilly
Офіційний сайт(англ.)
CMNS: Лінія Пікаділлі у Вікісховищі

Лінія Пікаділлі (англ. Piccadilly) — лінія Лондонського метрополітену. Позначається темно-синім кольором на схемах. З 53 станцій 25 розташовані під землею.

Прямує від Кокфостерс у північному передмісті Лондона до станції Актон-таун на заході, де є розгалуження: одна лінія прямує до аеропорту Хітроу, а інша — Аксбрідж на північному заході Лондона.

Це четверта за пасажирообігом лінія метро якою скористались 210 мільйонів пасажирів в 2011/12. Це, головним чином підземна лінія, з низкою дистанцій на поверхні, в основному на заході. Вона названа на честь Пікаділлі, що прямує над лінією між Гайд-парк-корнер та Пікаділлі-серкус. Деякі з її станцій використовуються лінією Дистрикт (між Саут-Кенсінгтоном та Ілінг-Коммон), а деякі — спільно з Центральною лінією метрополітену (від Рейнерс-лейн до Аксбрідж).

Від лінії Пікаділлі у кроковій досяжності знаходиться багато туристичних визначних пам'яток Лондона, включаючи Британський музей (станція Рассел-сквер), численні музеї у Південному Кенсінгтоні та біля Harrods (станція Найтсбрідж), Гайд-парк та Букінгемський палац (за декілька хвилин ходьби від станції Грін-парк), площа Лестер (станція Лестер) і Ковент-Гарден (станція Ковент-гарден).

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Лінія експлуатує потяги London Underground 1973 Stock, поставлені в період з 1973 по 1975 рр. До лінії приписано 88 потягів цього типу. У пікові години працює 76 поїздів.

Станції та дати відкриття[ред. | ред. код]

  • Кокфостерс — відкрито 31 липня 1933, тут розташовано одно з двох депо
  • Оуквуд — відкрито 13 березня 1933 року як Енфілд-Вест; 3 травня 1934 року перейменовано на Енфілд-Вест (Оуквуд); 1 вересня 1946 року перейменовано в Оуквуд
  • Саутгейт — відкрито 13 березня 1933 року, в тунелі глибокого закладення
  • Арнос-гроув — відкрито 19 вересня 1932 року, є колії для обороту та відстою рухомого складу
  • Починається тунельна секція
  • Боундз-Грін — відкрито 19 вересня 1932 року
  • Вуд-Грін — відкрито 19 вересня 1932 року
  • Тернпайк-лейн — відкрито 19 вересня 1932 року
  • Манор-хаус — відкрито 19 вересня 1932 року
  • Фінсбері-парк — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Арсенал — відкрито 15 грудня 1906 року як Гіллеспі-роуд, перейменована 31 жовтня 1932 року на Арсенал (Гейбері-гілл), в 1960-х роках додаток «Гейбері-гілл» відпав
  • Голловей-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Каледоніан-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Кінгс-кросс-Сент-Панкрас — відкрито 15 грудня 1906 р. як Кінгс-кросс; у 1927 році перейменовано на Кінг-кросс (Сент-Панкрас) ; перейменований на Кінгс-кросс-Сент-Панкрас в 1933 році
  • Рассел-сквер — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Голборн — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Ковент-гарден — відкрито 11 квітня 1907 року
  • Лестер-сквер — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Пікаділлі-серкус — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Грін-парк — відкрито 15 грудня 1906 року як Довер-стріт; перейменовано на «Грін-парк» 18 вересня 1933 року
  • Гайд-парк-корнер — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Найтсбрідж — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Саут-Кенсінгтон — відкрито 8 січня 1907 року
  • Глостер-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року; закрито 30 серпня 1987 року, знову відкрито 21 травня 1989 року
  • Ерлс-корт — відкрито 15 грудня 1906 року; закрито 21 листопада 1997 року; знову відкрито 6 квітня 1998 року
  • завершення тунельної дільниці
  • Баронс-корт — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Гаммерсміт — відкрито 15 грудня 1906 року
  • Тернем-Грін — відкрито на лінії Пікаділлі 23 червня 1963 року
  • Актон-таун — відкрита 4 липня 1932 року

Відгалуження на Хітроу[ред. | ред. код]

  • Саут-Ілінг — обслуговує лінію Хітроу з 29 квітня 1935 року
  • Нортфілдс — обслуговує лінію Хітроу з 9 січня 1933 року
  • Бостон-манор — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
  • Остерлі — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
  • Гаунслоу-Іст — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
  • Гаунслоу-Центральне — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
  • Гаунслоу-Західне — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
  • Хаттон-кросс — відкрито 19 липня 1975 року
  • Хітроу-Термінали 2, 3 — відкрито 16 грудня 1977 року як Хітроу-Центральне; 3 вересня 1983 року перейменовано на Хітроу-Центральне-Термінали 1, 2, 3; 12 квітня 1986 р. перейменована на Хітроу-Термінали 1, 2, 3, перейменовано на Хітроу-Термінали 2, 3 2 січня 2016 року
  • Хітроу-Термінал 4 — відкрито 12 квітня 1986 року, закрито 7 січня 2005 року, знову відкрито 17 вересня 2006 року
  • Хітроу-Термінал 5 — відкрито 27 березня 2008 року

Відгалуження на Аксбрідж[ред. | ред. код]

  • Ілінг-Коммон — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
  • Норт-Ілінг — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
  • Парк-Роял — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
  • Альпертон — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
  • Садбері-таун — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
  • Саут-Герроу — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року; закрито 4 липня 1935 р. і знову відкрито за день на даному місці
  • Рейнерс-лейн — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
  • Істкот — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
  • Райсліп-манор — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
  • Райсліп — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
  • Ікенгем — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
  • Гіллінгдон — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року; закрито 5 грудня 1992 р. і знову відкрито за день на його поточному місці
  • Аксбрідж — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року; закрито 3 грудня 1938 р., і знову відкрито за день на теперішньому місці

Мапа[ред. | ред. код]

Станції лінії Пікаділлі лондонського метрополітену


Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]