Вакцина проти гепатиту С
Вакцина проти вірусного гепатиту С (ВГС) поки не доступна. Хоча існують вакцини проти гепатиту А та гепатиту В, розробка вакцини проти ВГС зустрілася з низкою проблем.[1] Наразі розробляється кілька вакцин.[2][3]
Більшість вакцин працюють через індукування утворення антитіл, які спрямовані на антигени зовнішніх оболонок вірусів. Однак вірус гепатиту С (HCV) дуже мінливий і швидко мутує, через що розробка ефективної вакцини є дуже складною.[4]
Альтернативний механізм дії вакцини полягає в індукуванні Т-клітинної гілки імунної відповіді за допомогою вірусних (аденовірусних) векторів, які містять великі частини геному HCV. Більшість робіт з розробки Т-клітинних вакцин проводиться проти певного генотипу вірусу. Існує шість різних його генотипів, які відображають відмінності в структурі. Першою зареєстрованою вакциною, ймовірно, буде та, що націлена на генотипи 1a та 1b, на які припадає понад 60 % випадків хронічних інфекцій HCV у всьому світі.[5] Ймовірно, після першої зареєстрованої вакцини, наступні будуть направлені на інші за поширеністю генотипи.
VLP-вакцини проти HCV (на основі вірусоподібних частинок) також є предметом інтенсивних досліджень.[6]
З 2014 року доступні добре переносимі та надзвичайно ефективні противірусні засоби прямої дії (DAA), які дозволяють вилікувати захворювання протягом 8–12 тижнів у більшості пацієнтів.[7] Хоча це різко змінило тактику лікування пацієнтів із ВГС, воно не замінює вакцину, яка б запобігала зараження вірусом і, ймовірно, тільки лікування не є достатнім для його повної ерадикації.
Компанія Inovio Pharmaceuticals розробляє синтетичну мультиантигенну ДНК-вакцину, що охоплює генотипи 1а та 1b мішенями для якої є неструктурні білки 3 (NS3) та 4A (NS4A), а також білки NS4B та NS5A. Після імунізації макаки-резус мали сильні Т-клітинні імунологічні реакції, дуже подібні до тих, про які повідомлялося у пацієнтів, які самостійно подолали вірус. Реакції складались з появи високоспецифічних імунних агентів: інтерферон-γ (IFN-γ), фактор некрозу пухлини-α (TNF-α) та інтерлейкін-2 (IL-2); вираженої проліферації CD4+ та CD8+ Т-клітин та індукції поліфункціональних Т-клітин.[8] Наразі триває клінічне випробування[9]
Ад'ювантом для вакцини проти ВГС у когорті 17 здорових добровольців людини було досліджено основний інваріантний ланцюг комплексу гістосумісності II класу (CD74) злитий з вірусним вектором проти консервативної ділянки геному HCV. Ця експериментальна вакцина добре переносилася, і ті, хто її отримував, мали більш сильну імунну реакцію проти вірусу (підвищена магнітуда, широта та проліферативна здатність Т-хелперів, специфічних проти HCV) порівняно з добровольцями, які отримували вакцину без ад'юванту[10]
- ↑ Randal, J. (2 червня 1999). Hepatitis C Vaccine Hampered by Viral Complexity, Many Technical Restraints. Journal of the National Cancer Institute. 91 (11): 906—908. doi:10.1093/jnci/91.11.906. PMID 10359539.
- ↑ Strickland, G Thomas; El-Kamary, Samer S; Klenerman, Paul; Nicosia, Alfredo (June 2008). Hepatitis C vaccine: supply and demand. The Lancet Infectious Diseases. 8 (6): 379—386. doi:10.1016/S1473-3099(08)70126-9. PMID 18501853.
- ↑ Hepatitis C Questions and Answers for the Public | CDC. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 12 серпня 2020.
- ↑ Press Release (28 листопада 2013). Scripps Research Institute Scientists Achieve Most Detailed Picture Ever of Key Part of Hepatitis C Virus. Scripps Research Institute. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 6 грудня 2013.
- ↑ The hepatitis C virus. WHO. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.
- ↑ Torresi, Joseph (7 листопада 2017). The Rationale for a Preventative HCV Virus-Like Particle (VLP) Vaccine. Frontiers in Microbiology. 8: 2163. doi:10.3389/fmicb.2017.02163. PMC 5674006. PMID 29163442.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Lombardi, Andrea; Mondelli, Mario U.; ESCMID Study Group for Viral Hepatitis (ESGVH) (March 2019). Hepatitis C: Is eradication possible?. Liver International. 39 (3): 416—426. doi:10.1111/liv.14011. ISSN 1478-3231. PMID 30472772.
- ↑ Latimer, Brian; Toporovski, Roberta; Yan, Jian; Pankhong, Panyupa; Morrow, Matthew P; Khan, Amir S; Sardesai, Niranjan Y; Welles, Seth L; Jacobson, Jeffrey M (20 червня 2014). Strong HCV NS3/4a, NS4b, NS5a, NS5b-specific cellular immune responses induced in Rhesus macaques by a novel HCV genotype 1a/1b consensus DNA vaccine. Human Vaccines & Immunotherapeutics. 10 (8): 2357—2365. doi:10.4161/hv.29590. PMC 4896772. PMID 25424943.
- ↑ DNA Vaccine Therapy in Treating Patients With Chronic Hepatitis C Virus Infection. ClinicalTrials.gov. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Esposito I та ін. (2020). MHC class II invariant chain–adjuvanted viral vectored vaccines enhances T cell responses in humans. Science Translational Medicine. 12 (548). doi:10.1126/scitranslmed.aaz7715. PMID 32554708. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.