Гепатит А

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Гепатит А [1]
Жовтяниця - жовте забарвлення склер. Є частим проявом вірусних гепатитів, в тому числі і при гепатиті А.
Жовтяниця - жовте забарвлення склер. Є частим проявом вірусних гепатитів, в тому числі і при гепатиті А.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B15
DiseasesDB 5757
MedlinePlus 000278
eMedicine med/991 ped/977
MeSH D006506
CMNS: Гепатит А на Вікісховищі

Гепати́т А (застаріле — хвороба Боткіна[2], інфекційний гепатит, епідемічний гепатит) — гостра інфекційна хвороба з ураженням печінки. Хвороба проявляється в усіх країнах світу.[3], але через наявність високоефективної вакцини у багатьох країнах розвиненої медицини захворюваність зведена практично нанівець. Переважно у країнах третього світу хворіють діти та молоді люди.

У багатьох випадках захворювання перебігає майже або зовсім безсимптомно, особливо у дітей та молодих людей.[4] Час між інфікуванням та появою симптомів складає від двох до шести тижнів.[5] Якщо симптоми з'являються, вони, як правило, зберігаються протягом 1-4 тижнів у неускладнених випадках. Спостерігають нетривалу гарячку у перші 3 дні хвороби, слабкість, зниження апетиту, жовтяницю, в тяжких випадках — може бути блювання, біль у животі.[4] Гостра печінкова недостатність виникає рідко та найчастіше її зустрічають серед людей з фоновими тяжкими хворобами.[4]

Причина захворювання[ред.ред. код]

Інфекція потрапляє в організм людини шляхом споживання їжі або води, забрудненої інфікованими випорожненнями.[4] Молюски є частим джерелом інфікування гепатитом А, якщо перед вживанням в їжу їх недостатньо оброблено.[6] Інфікування також можливе шляхом близького контакту з хворим.[4] Зазвичай у дітей не виникає симптомів, але вони можуть інфікувати інших людей.[4] Перехворівши один раз, людина набуває імунітет проти гепатиту А на все життя.[7] Для діагностування хвороби необхідно зробити аналіз крові, оскільки її симптоми подібні до деяких інших хвороб.[4] Хвороба належить до одного з п'яти відомих вірусів гепатиту: A, B, C, D та E.

Попередження та лікування[ред.ред. код]

Вакцина проти гепатиту A є ефективним засобом попередження хвороби.[4][8] У деяких країнах зазвичай рекомендують проводити вакцинацію дітей, а також людей з високим ризиком інфікування, яким ще не зроблено щеплення.[4][9] Судячи з наявних даних, вакцинація захищає від інфікування протягом усього життя людини.[4] Іншими попереджувальними заходами є миття рук та правильно оброблена їжа.[4] Особливого лікування не існує, рекомендується режим спокою та вживання ліків від нудоти або діареї за потреби.[4] Як правило, хворий повністю видужує, а печінка відновлює свої функції.[4] Лікування гострої печінкової недостатності, якщо вона виникає, відбувається шляхом трансплантації печінки.[4]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Кожного року в світі фіксується 1,5 млн клінічних випадків,[4] а ймовірними є десятки мільйонів випадків інфікування.[10] Хвороба поширеніша в районах світу з поганими санітарними умовами та нестачею безпечної для пиття води.[9] У розвиткових країнах близько 90 % дітей інфікуються до настання десяти років, тому мають імунітет до хвороби у дорослому віці.[9] Спалахи гепатиту А часто трапляються у відносно розвинених країнах, де діти не інфікуються у малому віці, а загальна вакцинація не проводиться.[9] У 2010 році гострий гепатит А призвів до 102 000 летальних випадків.[11] Всесвітній день боротьби з гепатитом відзначається щорічно 28 липня і покликаний інформувати населення про вірусний гепатит.[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Hepatitis A", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q15099922/uk. Це повідомлення можна вимкнути задавши параметр |mcat=- в картці.
  2. Інфекційний характер хвороби в Російській імперії вперше встановив Сергій Боткін (1883); до того хвороба була відома в країні під назвою «катаральна жовтяниця» і вважалась незаразною.
  3. Ryan KJ, Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th). McGraw Hill. с. 541–4. ISBN 0-8385-8529-9. 
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с Matheny, SC; Kingery, JE (1 December 2012). Hepatitis A.. Am Fam Physician 86 (11). с. 1027–34; quiz 1010–2. PMID 23198670. 
  5. Connor BA (2005). Hepatitis A vaccine in the last-minute traveler. Am. J. Med. 118 (Suppl 10A). с. 58S–62S. PMID 16271543. doi:10.1016/j.amjmed.2005.07.018. 
  6. Bellou, M.; Kokkinos, P.; Vantarakis, A. (March 2013). Shellfish-borne viral outbreaks: a systematic review.. Food Environ Virol 5 (1). с. 13–23. PMID 23412719. doi:10.1007/s12560-012-9097-6. 
  7. The Encyclopedia of Hepatitis and Other Liver Diseases. Infobase. 2006. с. 105. ISBN 9780816069903. 
  8. Irving, GJ.; Holden, J.; Yang, R.; Pope, D. (2012). Hepatitis A immunisation in persons not previously exposed to hepatitis A.. Cochrane Database Syst Rev 7. с. CD009051. PMID 22786522. doi:10.1002/14651858.CD009051.pub2. 
  9. а б в г д Hepatitis A Fact sheet N°328. World Health Organization. July 2013. Процитовано 20 February 2014. 
  10. Wasley, A; Fiore, A; Bell, BP (2006). Hepatitis A in the era of vaccination.. Epidemiol Rev 28. с. 101–11. PMID 16775039. doi:10.1093/epirev/mxj012. 
  11. Lozano, R (Dec 15, 2012). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet 380 (9859). с. 2095–128. PMID 23245604. doi:10.1016/S0140-6736(12)61728-0. 

Джерела[ред.ред. код]


Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.