Гепатит А
| Гепатит А | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | гепатит[1], нудота[1], блювання[1], гарячка, нездужання, жовтяниця і анорексія |
| Причини | вірус гепатиту А |
| Метод діагностики | ІФА і ПЛР |
| Ведення | детоксикація і ентеросорбент |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1E50.0 |
| МКХ-10 | B15 |
| МКХ-9 | 070.0 , 070.1 |
| DiseasesDB | 5757 |
| MedlinePlus | 000278 |
| eMedicine | med/991 ped/977 |
| MeSH | D006506 |
| SNOMED CT | 40468003 |
 Hepatitis A у Вікісховищі | |
Гепати́т А (іноді Вірусний гепатит A, застарілі назви: хвороба Боткіна, яка використовувалась виключно в СРСР[2], інфекційний гепатит, епідемічний гепатит) — гостра інфекційна хвороба з ураженням печінки, яка передається фекально-оральним механізмом. Хвороба поширена в усіх країнах світу[3], але через наявність високоефективної вакцини у багатьох країнах розвиненої медицини захворюваність зведена практично нанівець. Переважно у країнах третього світу хворіють діти та молоді люди.
У багатьох випадках захворювання перебігає майже або зовсім безсимптомно, особливо у дітей та молодих людей.[4] Інкубаційний період складає від двох до шести тижнів.[5] Якщо симптоми з'являються, вони, як правило, зберігаються протягом 1-4 тижнів у неускладнених випадках. Спостерігають нетривалу гарячку у перші 3 дні хвороби, слабкість, зниження апетиту, жовтяницю, в тяжких випадках — може бути блювання, біль у животі.[4] Гостра печінкова недостатність виникає казуїстично серед людей з фоновими тяжкими хворобами.[4]
Інфекція потрапляє в організм людини шляхом споживання їжі або води, забрудненої інфікованими випорожненнями.[4] Молюски є частим джерелом інфікування гепатитом А, якщо перед вживанням в їжу їх недостатньо оброблено.[6] Інфікування також можливе шляхом близького контакту з хворим.[4] Зазвичай у дітей не виникає симптомів, але вони можуть інфікувати інших людей.[4] Перехворівши один раз, людина набуває імунітет проти гепатиту А на все життя.[7] Для діагностування хвороби необхідно зробити аналіз крові, оскільки її симптоми подібні до деяких інших хвороб.[4] Хвороба належить до одного з п'яти відомих вірусів гепатиту: A, B, C, D та E.
Вакцина проти гепатиту А є ефективним засобом запобігання хвороби.[4][8] У деяких країнах зазвичай рекомендують проводити вакцинацію дітей, а також людей з високим ризиком інфікування, яким ще не зроблено щеплення.[4][9] Судячи з наявних даних, вакцинація захищає від інфікування протягом усього життя людини.[4] Іншими запобіжними заходами є миття рук та правильно оброблена їжа.[4] Особливого лікування не існує, рекомендується режим спокою та вживання ліків проти нудоти або діареї за потреби.[4] Як правило, хворий повністю видужує, а печінка відновлює свої функції.[4] Лікування гострої печінкової недостатності, якщо вона виникає, відбувається шляхом трансплантації печінки.[4]
Кожного року в світі фіксується 1,5 млн клінічних випадків,[4] а ймовірними є десятки мільйонів випадків інфікування.[10] Хвороба поширеніша в районах світу з поганими санітарними умовами та нестачею безпечної для пиття води.[9] У країнах що розвиваються близько 90 % дітей інфікуються до настання десяти років, тому мають імунітет до хвороби у дорослому віці.[9] Спалахи гепатиту А часто трапляються у відносно розвинених країнах, де діти не інфікуються у малому віці, а загальна вакцинація не проводиться.[9] У 2010 році гострий гепатит А призвів до 102 000 летальних випадків.[11]
Всесвітній день боротьби з вірусними гепатитами відзначається щорічно 28 липня і покликаний інформувати населення про вірусні гепатити.[9]
- ↑ а б в Disease Ontology — 2016.
- ↑ Інфекційний характер хвороби в Російській імперії вперше встановив Сергій Боткін (1883); до того хвороба була відома в країні під назвою «катаральна жовтяниця» і вважалась незаразною.
- ↑ Ryan KJ, Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th). McGraw Hill. с. 541–4. ISBN 0-8385-8529-9.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Matheny, SC; Kingery, JE (1 грудня 2012). Hepatitis A. Am Fam Physician. 86 (11): 1027—34, quiz 1010–2. PMID 23198670. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Connor BA (2005). Hepatitis A vaccine in the last-minute traveler. Am. J. Med. 118 (Suppl 10A): 58S—62S. doi:10.1016/j.amjmed.2005.07.018. PMID 16271543.
- ↑ Bellou, M.; Kokkinos, P.; Vantarakis, A. (March 2013). Shellfish-borne viral outbreaks: a systematic review. Food Environ Virol. 5 (1): 13—23. doi:10.1007/s12560-012-9097-6. PMID 23412719.
- ↑ The Encyclopedia of Hepatitis and Other Liver Diseases. Infobase. 2006. с. 105. ISBN 9780816069903. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Irving, GJ.; Holden, J.; Yang, R.; Pope, D. (2012). Hepatitis A immunisation in persons not previously exposed to hepatitis A. Cochrane Database Syst Rev. 7: CD009051. doi:10.1002/14651858.CD009051.pub2. PMID 22786522.
- ↑ а б в г д Hepatitis A Fact sheet N°328. World Health Organization. July 2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 20 лютого 2014.
- ↑ Wasley, A; Fiore, A; Bell, BP (2006). Hepatitis A in the era of vaccination. Epidemiol Rev. 28: 101—11. doi:10.1093/epirev/mxj012. PMID 16775039. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Lozano, R (15 грудня 2012). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet. 380 (9859): 2095—128. doi:10.1016/S0140-6736(12)61728-0. PMID 23245604.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (липень 2018) |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
Це незавершена стаття про інфекційні захворювання. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
