Василь Довгович
| Василь Довгович | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Василь Довганич |
| Псевдо | Довгович |
| Народився | березень 1783[2][1] Золотарьово[1] |
| Помер | 13 грудня 1849[1] (66 років) Хуст, Україна[1] |
| Поховання | Хуст |
| Країна |  Угорщина |
| Діяльність | філософ, греко-католицький священник, поет, тьютор |
| Знання мов | українська, латина, угорська і німецька |
| Членство | Угорська академія наук |
| Суспільний стан | селянство[d][3] |
| Конфесія | Східні католицькі церкви |
Васи́ль Довго́вич (справжнє прізвище Довганич; 1783, Золотарьово — 13 грудня 1849, Хуст) — український філософ, мовознавець, поет, перший закарпатський академік. Священик греко-католицької церкви.
Народився в селі Золотарьово Хустського району в березні 1783 р. (точного дня народження досі не встановлено) у родині селянина.
Середню освіту здобував у місті Великий Варадин (нині Орадя в Румунії). Тут він займався репетиторством, а його ученицею стала донька покійного головного нотаріуса міста Агнеш Візер. З її допомогою талановитий студент опанував угорську мову і присвятив Агнеш цілу низку ліричних поезій. Але кохання поета було безнадійним і в його творчість невипадково вриваються філософські нотки. Поряд з віршами угорською мовою він продовжував писати й латинською і тут вперше створив вірш «Союз любве» українською народною мовою.
Вищу теологічну освіту В. Довгович здобував у місті Трнава в Словаччині (два класи філософії), а завершив її в Ужгородській духовній семінарії.
У Трнаві поет активно творив вірші латинською мовою, захоплювався філософією. Спеціально вивчив німецьку мову, щоб в оригіналі читати філософські праці Канта. Після 14-річної мандрівки по світу він повернувся до Ужгорода, де після закінчення семінарії одружився з Ганною Ляхович і став на шлях священика. З 1811 до 1824 року жив у селі Довге на Іршавщині й тут прибрав собі псевдонім — Довгович. З 1824 до 1828 працював у селі Великі Лучки на Мукачівщині, а з 1828 до 1844 — у самому Мукачеві.
1831 р. став першим серед вчених краю членом-кореспондентом новоствореної Угорської Академії наук за наукові праці з історії, етнографії та теології. 1832 упорядкував свої поезії у збірник під назвою «Поеми Василя Довговича», у якому вміщено 19 віршів українською, 41 — угорською і 131 — латинською мовами. У Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику (Словаччина) у 1982 р. вперше надрукована ця рукописна збірка поезій В. Довговича. Але і досі не перекладені українською мовою всі його твори як поетичні, так і наукові. Довгович є зачинателем латинської поезії на Закарпатті.
Помер у Хусті 14 грудня 1849 р. і похований на Замковій горі.
- ↑ а б в г д Magyar életrajzi lexikon / за ред. K. Ágnes — Budapest: Akadémiai Kiadó, 1967.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Dohovits, Basilius // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 3. — S. 346.
- ↑ Макарович Р. В., Онисимович Т. О. Довгович Василь // Українська мова — Київ: Енциклопедичне видавництво, 2000.
- Й. О. Дзендзелівський. Довгович Василь // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Мацинський І. Кін. XVIII — перша пол. XIX ст. та життя і діяльність Василя Довговича. // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику, т. 10. Пряшів, 1982;
- Малицький В. Мудрець із гір Карпатських. // Наука і культура. Україна, в. 18. К., 1984.