Вацлав Нойман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вацлав Нойман
чеськ. Václav Neumann
ПрізвиськоVašek[1]
Народився29 вересня 1920(1920-09-29)[2][5][…]
Прага, Чехословаччина[2][6][…]
Помер2 вересня 1995(1995-09-02)[2][3][…] (74 роки)
Відень, Австрія[2][8]
Країна Чехія
Діяльністьдиригент, музикознавець, історик, філософ
Alma materПразька консерваторія[8]
Знання мовчеська
ЗакладВіденський університет музики й виконавського мистецтва
Роки активностіз 1945
Жанркласична музика
Посадамузичний режисерd
Нагороди
IMDbID 1269634
Wiener Flötenuhr 1982

Вацлав Нойман (29 вересня 1920 року — 2 вересня 1995 року) — чеський диригент, скрипаль та віоліст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Нойман народився у Празі, де навчався у Празькій консерваторії у Йозефа Міцки (скрипка) та Павла Дедечека та Метода Долежіль (диригування). Він був співзасновником квартету «Сметана», граючи на 1-й скрипці, а потім на альті, перед диригуванням у Карлових Варах та Брно.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

У 1956 році він почав диригувати в Коміше Опері в Берліні, залишивши в 1964 році диригента оркестру Лейпцизького Гевандхауза. Він пробув там до 1968 року, коли став головним диригентом Чеської філармонії, займаючи цю посаду до 1990 року. Нойман викладав диригування в Празькій музичній академії, де серед його учнів були Олівер фон Донаньї та Вітезслав Подразіл.

Нойман особливо відзначився як автор чеської музики, який зробив перший студійний запис опери Леоша Яначека «Екскурсії пана Браучека» в 1962 році. Ноймана можна побачити під керівництвом Чеської філармонії на записі концерту для віолончелі Дворжака з Джуліаном Ллойдом Веббером . Це продемонстровано у фільмі « Дворак — закоханий» 1988 року режисера Тоні Палмера. Нойман був відомий в Чехії і в усьому світі як пропагандист і популяризатор чеської музики, в тому числі опер Леоша Яначека. Серед найбільш значних його записів - всі симфонії Густава Малера, Антоніна Дворжака, Богуслава Мартіну, твори Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса, Бедржиха Сметани, Антона Брукнера, Йозефа Сука, Юліуса Фучика. Активно пропагував творчість Мілослава Кабелача.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Evidenční záznamy kontrarozvědných a rozvědných útvarů StB
  2. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #119086778 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б Енциклопедія Брокгауз
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Чеська національна авторитетна база даних
  7. The Fine Art Archive — 2003.
  8. а б Vědecká knihovna v Olomouci REGO