Вергеєнко Михайло Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Михайло Вергеєнко
Особисті дані
Народження 12 січня 1950(1950-01-12)
  Гомель, СРСР
Смерть 16 липня 2024(2024-07-16)[1] (74 роки)
  Мінськ, Білорусь
Зріст 183 см
Вага 78 кг
Громадянство  СРСР
 Білорусь
Позиція воротар
Юнацькі клуби

1969-1970
СРСР «Спартак» (Гомель)
СРСР «Динамо» (Мінськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1971–1983 СРСР «Динамо» (Мінськ) 281 (-280)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1986 СРСР «Динамо» (Мінськ) (помічник)
1989–1991 СРСР «Динамо» (Мінськ) (помічник)
1991–1994 СРСР/Білорусь «Динамо» (Мінськ)
1992–1994 Білорусь Білорусь
1994–1995 Німеччина «Гаспер» (Гаґен)
1997–1999 Білорусь Білорусь

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Михайло Вергеєнко (біл. Міхаіл Вергеенка; 12 січня 1950, Гомель — 16 липня 2024) — радянський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — білоруський тренер. Відомий за виступами за клуб «Динамо» (Мінськ), у складі якого став чемпіоном СРСР у 1982 році. Як тренер ставав із мінським «Динамо» дворазовим чемпіоном Білорусі та володарем Кубка Білорусі, двічі очолював також збірну Білорусі.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Михайло Вергеєнко народився в Гомель. Розпочав займатися футболом у юнацькій команді місцевого «Спартака», у 1969 році перейшов до дублюючого складу мінського «Динамо». З 1971 року розпочав виступи в основній команді мінського клубу, кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала тринадцять років. Більшість часу, проведеного у складі мінського «Динамо», був основним гравцем команди, кілька років був капітаном команди. У 1982 році Вергеєнко разом із командою став чемпіоном СРСР. Наступного року команда отримала бронзові нагороди першості, проте Михайло Вергеєнко не отримав цієї нагороди, оскільки не провів необхідної кількості матчів. У 1983 році воротар завершив виступи на футбольних полях.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, у 1984 році, увійшовши до тренерського штабу клубу «Динамо» (Мінськ). Працював тренером до 1986 року, пізніше у 1986 став начальником команди. З 1988 року знову був одним із тренерів мінського клубу, а в 1991 році очолив його тренерський штаб. Після проголошення незалежності Білорусі він паралельно очолив і тренерський штаб новосформованої національної збірної Білорусі. Два роки поспіль Вергеєнко вигравав із «Динамо» чемпіонат Білорусі, проте у 1994 році покинув обидві посади. У 1994—1995 роках колишній воротар тренував німецький нижчоліговий клуб «Гаспер». У 1997—1999 році Вергеєнко знову очолював національну збірну Білорусі, паралельно працюючи в клубній структурі мінського «Динамо». З 1998 до 2011 року Михайло Вергеєнко працював також заступником голови Білоруської федерації футболу, проте після обрання на посаду її керівника Сергія Румаса його не обрали до керівних органів федерації[3].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Михайло Вергеєнко підписав відкритого листа спортивних діячів країни, які підтримали діючу владу Білорусі після жорстокого придушення народних протестів у 2020 році[4][5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сином Михайла Вергеєнка є Олексій Вергеєнко, який тренував молодіжну збірну Білорусі з футболу[6].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Динамо» (Мінськ): 1982

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Динамо» (Мінськ): 1992, 1992–1993
«Динамо» (Мінськ): 1992

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Умер Михаил Вергеенко
  2. а б https://footballfacts.ru/person/33726
  3. Человек за бортом. Михаил Вергеенко: персона отчуждения [Архівовано 2017-09-09 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Стало известно, кто подписал открытое письмо спортсменов, выступающих за власть. TUT.BY (рос.). 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  5. Подписи. athletes.by. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. (рос.)
  6. «Жизнь показала — Косой был прав» (архівна копія) (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]