Кучук Леонід Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Леонід Кучук
Leonid Kuchuk.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Леонід Станіславович Кучук
Народження 27 серпня 1959(1959-08-27) (58 років)
  Мінськ
Зріст 176 см
Вага 70 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Belarus.svg Білорусь
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982—1988 СРСР «Гомсільмаш» 217 (6)
1989—1991 СРСР КІМ (Вітебськ) 101 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2003—2010 Молдова «Шериф»
2010 Росія «Салют» (Бєлгород)
2011—2012 Україна «Арсенал» (К)
2013 Росія «Кубань»
2013—2014 Росія «Локомотив» (М)
2014—2015 Росія «Кубань»
2017 Україна «Сталь» (К)
2017 Росія «Ростов»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Леоні́д Станісла́вович Кучу́к (біл. Леанід Станіслававіч Кучук; нар. 27 серпня 1959, Мінськ[1], СРСР) — радянський і білоруський футболіст і тренер.

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

Починав ігрову кар'єру на позиції нападника у вищоліговому «Динамо» (Мінськ), але не зумів пробитися до основи команди. Потім грав на позиції захисника, більшість кар'єри (1980—1988 роки) провів у команді другої ліги «Гомсільмаш» (Гомель). З 1989 по 1991 рік грав за клуб КІМ (Вітебськ), у 1990 році ввійшов до тренерського штабу цієї команди. З 1992 року працював у чемпіонаті Білорусі: 1992—1994 рр. — ФК «Молодечно» (Молодечно), 1995—1997 — ФК «Атака-Аура», завершив кар'єру у клубі «Динамо-93» (Мінськ).

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

«Шериф»[ред.ред. код]

У січні 2004 року очолив «Шерифі» (Тирасполь), де став найуспішнішим головним тренером в історії клубу — 6 разів вигравав із командою чемпіонат країни, у сезоні 2009/10 вивів «Шериф» до групового раунду Ліги Європи. Залишив клуб узимку 2009/10.

«Салют» (Бєлгород)[ред.ред. код]

У 2010 році певний час був наставником клубу Першого дивізіону Росії «Салют» (Бєлгород), але команда грала дуже невдало — у 14 матчах команда Кучука здобула 3 перемоги при 9 поразках та перебувала серед аутсайдерів ліги. Із жовтня 2010 працював у «Шерифі» (Тирасполь) на посаді спортивного директора клубу.

«Арсенал» (Київ)[ред.ред. код]

У сезоні 2011/2012 із київським «Арсеналом» посів п'яте місце в чемпіонаті України, повторивши найкраще досягнення клубу і вперше в історії вивівши «канонірів» у єврокубки. З кінця 2012 року в «Арсеналі» почалися фінансові труднощі, клуб розірвав умови з п'ятьма футболістами з найбільшими зарплатнями. 1 січня 2013 року білоруський спеціаліст покинув посаду головного тренера «Арсенала».

«Кубань»[ред.ред. код]

9 січня 2013 року Леонід Кучук був представлений як головний тренер «Кубані»[2]. На момент приходу Кучука в команду, вона посідала 4 місце в чемпіонаті Росії. Завдяки Кучуку команда змогла втриматися в зоні Ліги Європи до кінця сезону. Після завершеня сезону керівництво клубу повідомило, що з Кучуком був підписанний контракт на 3 роки, однак, сам білорус спростував цю інформацію.

«Локомотив» (Москва)[ред.ред. код]

19 червня 2013 року очолив московський «Локомотив»[3]. За результатами сезону 2013/14 привів «залізничників» до бронзових медалей чемпіонату (уперше з 2006 року). Початок сезону 2014/15 був затьмарений прикрим епізодом — через конфлікт із Леонідом Кучуком головні «зірки» «Локомотива» — Мбарак Буссуфа й Лассана Діарра самовільно покинули команду. Надалі ситуація тільки погіршувалася — Кучук конфліктував із великим числом гравців, зокрема, через пресу. На цьому тлі погіршилися результати команди в чемпіонаті. 15 вересня 2014 року Ірина Смородська відсторонила Кучука від виконання обов'язків головного тренера, а 19 жовтня він був відправлений у відставку (офіційна причина — пропуск тренування). Після своєї відставки Кучук заявив, що не отримав компенсацію за дострокове припинення контракту й подав позов на «Локомотив» до РФС з вимогою відшкодувати йому 4,86 мільйони євро. У результаті позов був задоволений частково — Кучук отримав 1,8 мільйони.

Повернення до «Кубані»[ред.ред. код]

17 листопада 2014 року Кучук повернувся у Краснодар, підписавши з «Кубанню» умову на 2 роки. Станом на січень 2015 року посідав 284 місце в рейтингу клубних тренерів видання Football Coach World Ranking.

«Сталь»[ред.ред. код]

15 січня 2017 року офіційно став головним тренером українського клубу «Сталь» (Кам'янське)[4]. Пропрацював з командою до завершення сезону 2016/17, за результатами якого його команда не пробилася до верхньої шістки турнірної таблиці, в якій розігрувалися медалі першості та місця в єврокубках, натомість фінішувавши на восьмій позиції. 6 червня 2017 року залишив кам'янський клуб за власним бажанням.

«Ростов»[ред.ред. код]

9 червня 2017 року став головним тренером російського «Ростова», в якому також затримався лише на півроку — 6 грудня того ж року залишив команду за згодою сторін.[5] За цей час ростовська команда здобула 6 перемог у 21 проведеній грі.

Титули та досягнення[ред.ред. код]

«Шериф»[ред.ред. код]

«Локомотив»[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]