Вільям Ротслер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Ротслер
Псевдо Білл Ротслер (англ. «Bill Rotsler»)
Народився 3 липня 1926(1926-07-03)[2][3][4]
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[5]
Помер жовтня 18, 1997(1997-10-18) (у віці 71 рік)[1]
Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, актор, аніматор, сценарист, режисер монтажу, оператор-постановник, кінорежисер
Галузь science fiction fandomd
Знання мов англійська
Нагороди
IMDb ID 0197514

Чарльз Вільям Ротслер (англ. Charles William Rotsler, 3 липня 1926 — 18 жовтня 1997) — американський художник та автор письменник-фантаст, карикатурист, фотограф і порнограф. Ротслер був чотириразовим лауреатом премії «Г'юго» та одноразовим номінантом на премію «Неб'юла».

Спадщина Ротслера містить десятки матових кольорових малюнків, неопубліковані рукописи та альбоми оригінальних творів мистецтва, є частиною колекції Ітона[en]в Каліфорнійському університеті в Ріверсайді[7][8].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Кар'єра у порнографічній індустрії[ред. | ред. код]

З 1958 року Ротслер брав участь у порнографічній індустрії, спочатку як фотограф на зйомках фільмів для дорослих, а пізніше як режисер і актор.

У 1966 році Ротслер створив «Adam Film Quarterly», пізніше названий «Adam Film World» (грец. «Adam_Film_World»), як журнал-брат журналу Knight Publishing Adam[9]. «Adam Film Quarterly» показував жіноче оголення, але лише імітацію статевих актів[10]. Журнал також надав коментарі щодо симуляції порнографії, яку інші ЗМІ не висвітлювали[9] [11].

Як побічний продукт висвітлення фільмів про сексуальну експлуатацію, Ростлер заслужив репутацію письменника, створюючи романізації фільмів про сексуальну експлуатацію для свого журналу, і як порнографічного фотографа[12].

Через Adam Film Quarterly Ротслер почав використовувати псевдоніми для своїх виступів, зокрема «Шеннон Карс», «Корд Геллер», «Клей МакКорд» і «Меррілл Дакота». Він навіть брав інтерв'ю у себе як цих персонажів у Adam Film Quarterly[13]. Ротслер сказав: «У „незначних“ постановках я був би режисером Шеннон Карс, а якби я знімався, то був би Барні Буном. Якби я знімався у фільмі, знятим Ротслером, я був би Шеннон Карс»[14].

Ротслер був сценаристом, режисером або актором у приблизно двох десятках порнографічних фільмів протягом своєї кар'єри в Бокс-офіс Інтеренешнл Пікчерс[en]. [15] У 1980-х роках він був оператором голлівудських сегментів французького серіалу Destination Series, ведучим якого був Білл Воррен[en] Ротслер час від часу з'являвся на камеру. У 1973 році він також написав «Сучасне еротичне кіно», опубліковане видавництвом Баллантайн Букс[en] та «Penthouse», про порнографічні фільми з естетичної точки зору[16].

Наукова фантастика[ред. | ред. код]

Серед найперших фан-артів Ротслера була ілюстрація обкладинки до The Acolyte 14, 1946

Ротслер був популярним художником-мультиплікатором для багатьох науково-фантастичних журналів. Його перша ілюстрація на обкладинці з'явилася на National Fantasy Fan, vol. 7, випуск 2, опублікований у 1948[15].

У 1969 році Гарлан Еллісон заохочував Ротслера створювати науково-фантастичні твори.

Він чотири рази отримував премію Г'юго як найкращий митець-аматор[en]: 1975, 1979, 1996 та 1997 років[17]. Він також отримав «ретро-Г'юго» за свою роботу в 1946 році та посів друге місце в 1951 році[18]. Ротслер був відомим відвідувачем науково-фантастичних конференцій Західного узбережжя, де він роздавав свої ілюстрації[19]. Він також є автором «Правил Ротслера щодо костюмів», які стосуються косплею, який часто зустрічається на цих конвенціях[20][21]. Він пожартував, що «люди самі встановлюють правила і завжди знаходять лазівки»[22]. Завдяки своїм ілюстраціям Ротслер також допоміг увічнити образ шанувальників наукової фантастики, які носять шапочки з пропелерами propeller beanies[23].

Найвідомішій твір Ротслера як письменника оповідання «Покровитель мистецтв» (1972); він був розширений до роману в 1974 році під тією ж назвою, що був фіналістом премії «Г'юго та Неб'юла» за найкращий роман[24]. У 1982 році Ротслер опублікував кілька уривків із Star Trek для дітей для Wanderer Books Wanderer Books[en]. Йому приписують перше використання Ніоти як імені Ухури[25]. Ротслер був джерелом назви оповідання Гарлана Еллісона «У мене немає рота, і я мушу кричати» (1967). Це було взято з його дозволу, з підпису до мультфільму Ротслера про ганчіркову ляльку без рота[26].

Вшанування[ред. | ред. код]

Премія Ротслера, названа на честь Ротслера, щорічно присуджується на Лосконі[en] Інститутом фанатських інтересів Південної Каліфорнії, щоб відзначити «працю видатних фанатів за все життя». Нагорода передбачає гонорар у US$300 .[27][28]

Назва Рік Роль Примітки Джерело
Агонія кохання 1966 Бітник (в титрах як Шеннон Карс) режисер, сценарист і продюсер [29]
Дівчина з голодними очима 1967 Браян (в титрах як Шеннон Карс) режисер, сценарист і продюсер [15] [30]
Богомол в мереживі 1968 режисер [15]
Величезна північ 1968 режисер [31][32]
Жінки Шеннон 1969 Шеннон зазначається як Шеннон Карс [33]
Будинок болю і насолоди 1969 режисер [31][34]
Вулиця тисячі задоволень 1972 режисер [15]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Серія романів «Марвел» (англ. «Marvel») (1979)[ред. | ред. код]

No. Назва Дата ISBN
6 Та назви мого вбивцю … Модоком! (англ. «And Call My Killer … Modok!») 01979-05травня 1979 0-671-82089-3
7 Нічний кошмар! (англ. «Nightmare!») 01979-06червня 1979 0-671-82088-5

Ротслер і його колега, Шарман Дівоно, також насолоджувалися жартівливою появою в Daredevil (серія Marvel Comics) #142 і #143 (1977). «Білл» Ротслер і його дівчина Шармен, одягнені як Тарзан і Джейн, перебувають у африканських джунглях на даху Мангеттена, створеному Ротслером, коли на них нападають суперлиходії Кобра та містер Хайд, які хочуть викрасти його колекцію рідкісних книг.

Том Свіфт (1981—1982)[ред. | ред. код]

Опубліковані спільно з співавтором Шерманом ді Воно під спільним псевдонімом Віктором Еплтоном[en].

No. Назва Дата ISBN
1 Місто в зірках (англ. «The City in the Stars») 01981-07липня 1981 0-671-41120-9
2 Терор на супутниках Юпітера (англ. «Terror on the Moons of Jupiter») 0-671-41182-9
3 Зонд прибульців (англ. «The Alien Probe») 0-671-42538-2
4 Війна у відкритиому космосі (англ. «War in Outer Space») 0-671-42539-0
5 Астральна фортеця (англ. «The Astral Fortress») 01982-01січня 1982 0-671-43369-5
6 Рятувальна місія (англ. «The Rescue Mission») 01982-02лютого 1982 0-671-43370-9

Зоряний шлях (1982—1984)[ред. | ред. код]

Відредагувала та написала Венді Баріш, яка не вказана.

  • Зоряний шлях II: Біографії (довідка). Перша згадка про ' Ухури, Ніота. Інший вміст не є канонічним[en].
  • Виклик лиха (книга-гра)
  • Зоряний шлях 2: Оповідання (антологія)

Пошуки Спока (1984)[ред. | ред. код]

  • Зоряний шлях III: оповідання (антологія)
  • Вулканські скарби (книга-гра)

Література[ред. | ред. код]

  • Church, David (3 листопада 2014). Between Fantasy and Reality: Sexploitation, Fan Magazines, and William Rotsler's "Adults-Only" Career. Film History: An International Journal. 26: 106—143. doi:10.2979/filmhistory.26.3.106. ISSN 0892-2160.
  • Munden, Kenneth White (3 лютого 1997). American Film Institute Catalog, Feature Films, 1961-1970. The AFI Catalog of Motion Pictures Produced in the United States. Т. 2. Berkeley, California: University of California Press. ISBN 9780520209701.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lubell, Samuel (ред.). William Rotsler Dies. The WSFA Journal. Washington Science Fiction Association. ISSN 0894-5411.
  2. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ NooSFere — 1999.
  4. ↑ Каталог фантастичної літератури Вежетті
  5. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  6. ↑ Inkpot Award
  7. ↑ Milenkiewicz, Eric (November 2013). William "Bill" Rotsler (PDF). The Eaton Journal of Archival Research in Science Fiction. 1 (2): 117.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Guide to the William Rotsler papers. Online Archive of California. Процитовано 25 березня 2015.
  9. ↑ а б Church, 2014, с. 111-113.
  10. ↑ Church, 2014, с. 106.
  11. ↑ Church, 2014, с. 113,115,124-125,128.
  12. ↑ Resnick, Mike (2002). Once a Fan... Wildside Press. с. 290. ISBN 9781592240197.
  13. ↑ Church, 2014, с. 132-133.
  14. ↑ Warren, Bill (Summer 1994). William Rotsler's Women. Psychotronic Video. с. 65—66.
  15. ↑ а б в г д Church, 2014, с. 128.
  16. ↑ Baxter, John (2005). A Pound of Paper: Confessions of a Book Addict. Macmillan. с. 294. ISBN 9781466839892.
  17. ↑ Hugo Awards Winners by Category. Locus. Архів оригіналу за 24 березня 2013.
  18. ↑ 1951 Retro Hugo Awards. The Hugo Awards. 26 липня 2007. Процитовано 25 березня 2015.
  19. ↑ Fahnestalk, Steve (6 лютого 2015). Rotsler Revival: Review of The Far Frontier and Patron of the Arts. Amazing Stories.
  20. ↑ Costuming Dawns. Starlog. № 143. June 1989. с. 54.
  21. ↑ ROTSLER'S RULES FOR MASQUERADES (PDF). Процитовано 25 березня 2015.
  22. ↑ Crisp, Tom (2009). The Book of Bill: Choice Words Memorable Men. Andrews McMeel Publishing. с. 68. ISBN 9780740779121.
  23. ↑ Schweitzer, Darrell, ред. (2002). Speaking of the Fantastic. Wildside Press. с. 134. ISBN 9781592240012.
  24. ↑ Title: Patron of the Arts. www.isfdb.org. Процитовано 31 серпня 2020.
  25. ↑ Davidson, Steve (30 січня 2015). Amazing Things: DPS Publishes Rotsler's The Far Frontier. Amazing Stories.
  26. ↑ Robinson, Tasha (8 червня 2008). Harlan Ellison, Part Two. The A.V. Club.
  27. ↑ About the Rotsler Award. Southern California Institute for Fan Interests. 13 травня 2014.
  28. ↑ LASFS History. Los Angeles Science Fantasy Society. 18 травня 2014.
  29. ↑ Munden, 1997, с. 14.
  30. ↑ Munden, 1997, с. 405.
  31. ↑ а б Church, 2014, с. 132.
  32. ↑ Munden, 1997, с. 303.
  33. ↑ Munden, 1997, с. 105.
  34. ↑ Munden, 1997, с. 499.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Evene · Fandom (англ.) · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Ротслер&oldid=42243346