Очікує на перевірку

Гакім Джеффріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гакім Джеффріс
англ. Hakeem Jeffries
Гакім Джеффріс
Гакім Джеффріс
Лідер меншості Палати представників
Нині на посаді
На посаді з3 січня 2023
ПопередникКевін Маккарті
Лідер Демократичної фракції Палати представників
Нині на посаді
На посаді з3 січня 2023
ПопередникНенсі Пелосі
Голова Демократичної фракції Палати представників
3 січня 2019 — 3 січня 2023
ПопередникДжо Кроулі[en]
НаступникПіт Аґілар[en]
Член Палати представників від 8-го округу Нью-Йорку
Нині на посаді
На посаді з3 січня 2013
ПопередникЕдолфус Таунс[en]
Член Асамблеї штату Нью-Йорк від 57-го округу
1 січня 2007 — 31 грудня 2012
ПопередникРоджер Ґрін
НаступникВолтер Мослі
Народився4 серпня 1970(1970-08-04) (54 роки)
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Відомий якполітик, адвокат, клерк
Місце роботиPaul, Weiss, Rifkind, Wharton & Garrisond і Viacom (1952–2006)
КраїнаСША
Alma materNew York University School of Lawd, Джорджтаунський університет (1994)[1], Нью-Йоркський університет (1997)[1], Midwood High Schoold і Бінгемтонський університет (1992)[1]
Політична партіяДемократична партія США
Релігіябаптизм[2]
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня
jeffries.house.gov
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джеффріс.

Гакім Секу Джеффріс (англ. Hakeem Sekou Jeffries; нар. 4 серпня 1970(19700804), Бруклін, Нью-Йорк) — американський політик та адвокат, лідер демократів та лідер меншості у Палаті представників Конгресу США з 3 січня 2023 року. Представляє 8-й округ Нью-Йорку в Палаті представників з 2013 року. Член Асамблеї штату Нью-Йорк з 2007 до 2012 року, де представляв 57-й округ. До початку політичної кар'єри працював адвокатом.

Голова Демократичної фракції Палати представників з 2019 до 2023 року. 30 листопада 2022 року обраний лідером Демократичної фракції, змінив на цій посаді Ненсі Пелосі[3].

Раннє життя та кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився в бруклінській лікарні, зростав у районі Краун Гайтс у Брукліні. Його мати Леніда Джеффріс була соціальною працівницею, а батько Мерленд Джеффріс — державним консультантом зі зловживання психоактивними речовинами[4][5].

Закінчив Вищу школу «Мідвуд»[5]. З 1988 до 1992 року навчався в Університеті штату Нью-Йорк у Бінгемтоні, який закінчив зі ступенем бакалавра мистецтв та відзнакою за видатні успіхи в навчанні. 1994 року закінчив Джорджтаунський університет, здобув ступінь магістра з державної політики. 1997 року завершив з відзнакою навчання в Школі права Нью-Йоркського університету, де отримав ступінь доктора юриспруденції, після цього працював у Law Review[6][7].

З 1997 до 1998 року був судовим клерком[en] для судді Окружного суду Південного округу Нью-Йорка Гарольда Баєра-молодшого. З 1997 до 2004 року працював адвокатом у компанії Paul, Weiss, Rifkind, Wharton & Garrison Limited Liability Partnership. У 2004—2006 рр. обіймав посаду помічника генерального юрисконсульта у Viacom та CBS.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Член Асамблеї штату Нью-Йорк

[ред. | ред. код]

2000 та 2002 року мав намір висуватися до Асамблеї штату Нью-Йорк від 57-го округу, але щоразу програвав на праймеріз чинному члену асамблеї Роджеру Ґріну[8][9].

2006 року Ґрін залишив Асамблею, щоб висуватись до Палати представників та кинути виклик чинному члену Палати представників Едолфусу Таунсу[10]. Джеффріс знову висувався до Асамблеї від 57-го округу Нью-Йорку та переміг на демократичному праймеріз[8][11], здобувши 64 % голосів проти 25 % у Білла Батсона та 11 % у Фредді Гамільтона[12]. 2006 року обраний до Асамблеї, перемігши кандидата від республіканців Генрі Вайнштейна[13].

Переобраний 2008 року, перемігши республіканця Чарльзом Брікгаузом з великою перевагою[14]. Обраний утретє 2010 року, з великим відривом випередивши кандидата від Республіканської партії Френка Войтікі[15].

Член Палати представників

[ред. | ред. код]

У січні 2012 року оголосив, що висуватиметься до Палати представників, кинувши виклик багаторічному члену Палати представників Еду Таунсу[16]. Побоюючись обрання членом Палати представників Чарльза Беррона, чорношкірого націоналіста, демократичний істеблішмент підтримав Джеффріса на первинних виборах демократів[8][17]. На праймеріз у червні 2012 року переміг Беррона, здобувши 71,9 % голосів проти 28,1 % у Беррона[18]. У листопаді 2012 року обраний членом Палати представників від 8-го округу Нью-Йорка, який охоплює велику частину Брукліна та частину Квінза, змінивши на цій посаді Таунса, який несподівано заявив, що не буде переобиратися[19][17][7].

28 листопада 2018 року виграв вибори голови Демократичної фракції Палати представників, здобувши перемогу над Барбарою Лі[20]. Обійнявши цю посаду, став п'ятим за рейтингом демократом у Палаті представників[21].

2020 року був менеджером з імпічменту в першому судовому процесі щодо імпічменту президента Дональда Трампа[17].

17 листопада 2022 року, після виборів, на яких демократи зберегли контроль над Сенатом, але втратили над Палатою представників, спікерка Палати представників Ненсі Пелосі заявила, що більше не буде висуватися на посаду лідера Демократичної фракції у Палаті представників[22]. Наступного дня Джеффріс оголосив, що номінується на цю посаду[23].

30 листопада обраний лідером демократів у Палаті представників замість Пелосі, яка обіймала цю посаду впродовж двох десятиліть[24][25]. Склав присягу як лідер Демократичної фракції у Палаті представників та лідер меншості у Палаті 3 січня 2023 року[26]. Він став першим темношкірим лідером політичної партії в обох палатах Конгресу та першим лідером демократів у Палаті представників, народженим після Другої світової війни[27][28]. Нині він є найбільш високопоставленим темношкірим політиком у США, окрім колишнього президента Барака Обами та віцепрезидента Камали Гарріс[29].

Під час голосування за спікера Палати представників у 118-му Конгресі демократи висунули Джеффріса, який під час кожного раунду голосування, за винятком одного, отримував усі 212 голосів членів Палати представників-демократів[30][31][32]. До 12-го раунду Джеффріс щоразу здобував більше голосів, ніж будь-який кандидат від республіканців[33]; у 15-му спікером Палати було обрано Кевіна Маккарті, для цього знадобилось 4 дні[30][34][35].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Джеффріс — баптист[36]. Одружений із Кеннісандрою Арсіньєс-Джеффріс, яка працює соціальним працівником у SEIU1199, одній із найпотужніших профспілок Нью-Йорка[37][38]. У них двоє синів — Джеремая та Джошуа[39][38]. Родина проживає в районі Проспект-Гайтс у Брукліні[40]. Має молодшого брата Гасана Кваме Джеффріса[en], асоційованого професора історії в Університеті штату Огайо[29][41]. Його дядько Леонард Джеффріс[en] — колишній професор Міського університету Нью-Йорка[42].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 5 липня 2024) — за вагомий особистий внесок у зміцнення українсько-американського міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України[43].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г http://bioguide.congress.gov/scripts/biodisplay.pl?index=J000294
  2. ↑ https://www.govinfo.gov/content/pkg/CDIR-2020-07-22/html/CDIR-2020-07-22-NY-H-8.htm
  3. ↑ Демократи обрали нового лідера в Палаті представників США після Пелосі. Європейська правда (українською) . 30 листопада 2022. Процитовано 4 грудня 2022.
  4. ↑ HAKEEM JEFFRIES, ‘BROOKLYN’S BARACK’. OZY (англійською) . 25 серпня 2015. Процитовано 5 грудня 2022.
  5. ↑ а б A borough takes charge: Brooklyn is in the House and Senate. The Washington Post (англійською) . 30 листопада 2022. Процитовано 5 грудня 2022.
  6. ↑ Hakeem Jeffries' Biography. Vote Smart (англійською) . Процитовано 5 грудня 2022.
  7. ↑ а б ABOUT CONGRESSMAN HAKEEM JEFFRIES. jeffries.house.gov (англійською) . Процитовано 5 грудня 2022.
  8. ↑ а б в Hakeem Jeffries: Brooklyn’s Barack Obama?. The Washington Post (англійською) . 19 травня 2012. Процитовано 6 грудня 2022.
  9. ↑ Rematch Produces Spirited Primary Race for Assembly Seat in Brooklyn. The New York Times (англійською) . 22 липня 2002. Процитовано 6 грудня 2022.
  10. ↑ Assemblyman Formally Opens Campaign for U.S. House Seat. The New York Times (англійською) . 14 квітня 2006. Процитовано 6 грудня 2002.
  11. ↑ Metro Briefing. New York: Brooklyn: Assembly Candidacy. The New York Times (англійською) . 24 квітня 2006. Процитовано 6 грудня 2022.
  12. ↑ The Atlantic Yards Vote. The New York Times (англійською) . 12 вересня 2006. Процитовано 6 грудня 2022.
  13. ↑ 2006 Election Results. Виборча комісія штату Нью-Йорк (англійською) . Архів оригіналу за 11 грудня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  14. ↑ 2008 Election Results. Виборча комісія штату Нью-Йорк (англійською) . Архів оригіналу за 10 листопада 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  15. ↑ 2010 Election Results. Виборча комісія штату Нью-Йорк (англійською) . Архів оригіналу за 28 листопада 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  16. ↑ Announcing his campaign, Hakeem Jeffries talks loudly about Obama and quietly about Ed Towns. Politico (англійською) . 16 січня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  17. ↑ а б в Who is Hakeem Jeffries?. The Washington Post (англійською) . 17 листопада 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  18. ↑ Hakeem Jeffries Easily Beats Charles Barron in 8th District. DNAinfo (англійською) . 26 червня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2022. Процитовано 7 грудня 2022.
  19. ↑ N.Y., 8th House District: Hakeem Jeffries (D). The Atlantic (англійською) . 6 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2022.
  20. ↑ Hakeem Jeffries defeats Barbara Lee in battle for Dem Caucus chair. Politico (англійською) . 28 листопада 2018. Процитовано 8 грудня 2022.
  21. ↑ Factbox: Who is U.S. House Democratic leader Hakeem Jeffries?. Reuters (англійською) . 1 грудня 2022. Процитовано 8 грудня 2022.
  22. ↑ Пелосі не виборюватиме лідерство серед демократів у Конгресі. Deutsche Welle (українською) . 17 листопада 2022. Процитовано 9 грудня 2022.
  23. ↑ Rising star Hakeem Jeffries announces bid to lead U.S. House Democrats. Reuters (англійською) . 19 листопада 2022. Процитовано 9 грудня 2022.
  24. ↑ Демократи у Палаті представників обрали нового лідера замість Пелосі. Укрінформ (українською) . 30 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  25. ↑ Hakeem Jeffries Makes History as First Black Party Leader in Congress. Bloomberg (англійською) . 30 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  26. ↑ Hakeem Jeffries Takes Over as Leader of House Democrats. The New York Times (англійською) . 3 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  27. ↑ U.S. House Democrats elect Hakeem Jeffries as first Black party leader. Associated Press (англійською) . 30 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  28. ↑ With Hakeem Jeffries’ rise, his members see ‘Democrats in total array’. CNN (англійською) . 2 грудня 2022. Процитовано 11 грудня 2022.
  29. ↑ а б As the old order steps aside, Hakeem Jeffries plots return to majority for House Democrats in 2024. CNN (англійською) . 4 грудня 2022. Процитовано 11 грудня 2022.
  30. ↑ а б Live Vote Count: Tracking the House Speaker Votes. The New York Times (англійською) . 4 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  31. ↑ Hakeem Jeffries to make history as the first Black lawmaker to lead a party in Congress. CNN (англійською) . 3 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  32. ↑ Республіканці вперше за 100 років провалили обрання спікера Палати представників. Укрінформ (українською) . 4 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  33. ↑ The 14 Republicans who switched their votes to McCarthy. The Hill (англійською) . 6 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
  34. ↑ Kevin McCarthy wins speaker race after a grueling 4 days and 15 rounds of voting. CBS News (англійською) . 7 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
  35. ↑ Kevin McCarthy elected US House Speaker after 15 rounds of voting. BBC News (англійською) . 7 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
  36. ↑ Hakeem Jeffries. Офіційний довідник Конгресу для 116-го Конгресу (2019—2020), Урядове видавництво Сполучених Штатів (англійською) . Процитовано 11 грудня 2022.
  37. ↑ Who is Hakeem Jeffries? What to know about the Brooklyn Rep. poised to replace Pelosi. USA Today (англійською) . 18 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  38. ↑ а б Hakeem Jeffries, Pressing to Lead Democrats, Marks a Generational Shift. New York Times (англійською) . 18 листопада. Процитовано 10 грудня 2022.
  39. ↑ Hakeem Jeffries. The Hill (англійською) . Процитовано 10 грудня 2022.
  40. ↑ Brooklyn’s in the House. And the Senate. The New York Times (англійською) . 19 листопада 2022. Процитовано 11 грудня 2022.
  41. ↑ Hasan Kwame Jeffries. Університет штату Огайо (англійською) . Процитовано 11 грудня 2022.
  42. ↑ Controversial Professor Links Two Rising Politicians. The Wall Street Journal (англійською) . 28 квітня 2013. Процитовано 11 грудня 2022.
  43. ↑ Указ Президента України від 5 липня 2024 року № 451/2024 «Про нагородження орденом «За заслуги»»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гакім_Джеффріс&oldid=43511336