Гейвали
|
Координати 40°08′48″ пн. ш. 46°36′27″ сх. д. / 40.1466666800277778° пн. ш. 46.60750001002777765° сх. д.Координати: 40°08′48″ пн. ш. 46°36′27″ сх. д. / 40.1466666800277778° пн. ш. 46.60750001002777765° сх. д.
|
Гейвали (азерб. Heyvalı) — село у Кельбаджарському районі Азербайджану. Село розташоване на правому березі Сарсанського водосховища (річка Тертер), на перехресті трас, що ведуть на Степанакерт, Мартакерт та Кельбаджар/Варденіс. Село розташоване за 30 км на захід від Мартакерта, поруч з селами Мегмана, Чилдиран та Яїджи.
Карабаський конфлікт[ред. | ред. код]
Під час масованого літнього наступу азербайджанських військ 1992 р. село перейшло під контроль азербайджанців, але незабаром вірмени провели контрнаступ і протягом трьох діб взяли під контроль 9 сіл Мартакертського району, включаючи Дрмбон[2].
Збагачувальний комбінат[ред. | ред. код]
Дрмбонський гірничозбагачувальний комбінат діє в Нагірному Карабасі з осені 2003 р. Середньомісячна продуктивність підприємства становить 16-18 тис. т руди. Концентрат із вмістом золота і міді, отриманий в результаті обробки руди, піддається плавці на Алавердському металургійному комбінаті. Завдяки новому обладнанню Дрмбонський гірничозбагачувальний комбінат сьогодні отримав можливість щомісячної переробки до 30 тис. т руди. На підприємстві працює понад 1 100 чоловік (у тому числі 40 жителів Дрмбона), середня заробітна плата яких становить 176 тис. драмів. Обсяг річного виробництва становить приблизно 10-11 млн дол.
Паралельно з виробничою діяльністю ведуться активні геологорозвідувальні роботи. Адміністрація підприємства планує завершити протягом року вивчення одного-двох нових родовищ і почати їх експлуатацію. Найперспективнішим є родовище в прилеглому селі Мегмана[3]. Продуктивність збагачувальної фабрики — 450 000 т на рік з випуском мідного концентрату. У 2008 році була запланована модернізація флотаційного відділення ОФ обладнанням. У травні 2008 року було завершено перший етап робіт: здійснено монтаж п'ятикамерної пневмомеханічної флотомашини РІФ-25, контактних чанів КЧ-25 ємністю 25 м³, гідроциклонів, автоматичних сучасних дозаторів реагентів УДР — РІФ, автоматичного регулятора рівня пульпи і витрат повітря АССУП-РВ в камерах флотомашини РІФ[4].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В селі розташоване селище 12-13 ст., цвинтар 18-19 ст., джерело 19 ст., каплиця 12-13 ст., поселення «Мачег» 13 ст., хачкар 11-13 ст. та млин 19 ст.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Траса «Північ — південь» (зі Степанакерта до Мартакерта). -
-
-
Ставочок в селі. -
Джерела[ред. | ред. код]
- World Gazetteer[недоступне посилання] — World-Gazetteer.com(англ.)
- Population of Nagorno-Karabakh Republic (2005) [Архівовано 2 березня 2011 у Wayback Machine.](вірм.)(англ.)(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://census.stat-nkr.am/nkr/1-5.pdf
- ↑ Вірмено-азербайджанська війна: на фронті та в тилу. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 10 червня 2022.
- ↑ ГЗК в Нагірному Карабасі здатний переробити до 30 тис. т руди.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ РІВС[недоступне посилання з квітня 2019]