Кельбаджар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кельбаджар
азерб. Kəlbəcər

Координати 40°06′24″ пн. ш. 46°02′18″ сх. д. / 40.10666666669477820° пн. ш. 46.038333333360775° сх. д. / 40.10666666669477820; 46.038333333360775Координати: 40°06′24″ пн. ш. 46°02′18″ сх. д. / 40.10666666669477820° пн. ш. 46.038333333360775° сх. д. / 40.10666666669477820; 46.038333333360775

Країна  Азербайджан
Адмінодиниця Кельбаджарський район
Висота центру 1584 ± 1 м
Водойма Трту
Офіційна мова азербайджанська
Населення 7246 осіб (1989)
Часовий пояс UTC+4
Телефонний код 237 (Кельбаджарський район)
Автомобільний код 32
GeoNames 586268
OSM 11821490 ·R (Кельбаджарський район)
Кельбаджар. Карта розташування: Азербайджан
Кельбаджар
Кельбаджар
Кельбаджар (Азербайджан)
Мапа

Кельбаджар (азерб. Kəlbəcər), в минулому Карвачар (вірм. Քարվաճառ) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Кельбаджарського району. З 1992 року по 2020 рік перебував у складі самопроголошеної Нагірно-Карабаської Республіки, з 15 листопада 2020, згідно з домовленістю про припинення вогню, Азербайджан встановив контроль над містом[1].

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на річці Трту, на трасі місцевого значення Дрмбон — Карвачар — Джермаджур — Джермук.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 19.8 °C (67.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -7.4 °С (18.7 °F).[2]

Клімат Кельбаджара
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −7,4 −6 −0,5 6,7 11 15,5 19,8 19 14,8 8 2 −4 6,6
Норма опадів, мм 30.5 37.3 61.5 81.3 106.4 88.7 57.4 45.7 43.2 53.3 39.4 32.8 677.5
Днів з опадами 7,9 8,6 11 12,1 15,1 10,2 5,6 4,7 4,9 8,3 7,1 7,4 102,9
Вологість повітря, % 69.5 71.2 66 58.2 56.6 50.8 43.4 43.8 47 58.3 62.7 69.7 58.1
Джерело: Weatherbase

Історія[ред. | ред. код]

У всій античності, з II ст. до н. е. до 90-х рр. IV століття н. е. вірмено-албанський кордон проходив по річці Кура[3][4][5][6][7][8] а територія гавара Вайкунік провінції Арцах входило до складу Великої ВірменіїV ст. н. е. — васальної Албанії)[9][10][11]. У ранньому середньовіччі — частина вірменського князівства Хачен,[12][13][14] потім частина вірменського мелікства Джраберд[15]. Вперше згадується в рукописі 1402 р. під назвою Каравачар (вірм. — «продавець каменя»).

Спадковими правителями області були князі Допяни.

Неподалік розташований вірменський монастир Дадіванк, зведений у 1214 році Арзухатуном Арцруні, дружиною Вахтанга Тагаворазна. У Дадіванку знаходяться могили князів вірмен[16][17] Араншаїків-Вахтангянів та Допянів.

До моменту російського завоювання Закавказзя був населений в основному курдами. У 1920-х роках був частиною Курдистанського національного повіту («Червоний Курдистан»). У 1930 році організовано Кельбаджарський район, площею 1936 км ². До кінця існування СРСР населення району нараховувало 40,5 тис. осіб (1989). За даними переписів населення 1970 і 1979 років, понад 99 % населення району -- азербайджанці.

У квітні 1993 року район перейшов під контроль Армії Оборони Нагірного Карабаху. Мирним мешканцям було надано час для виходу з району. Колишнє населення міста було розміщено на території Азербайджану як біженці. Зі свого боку, у Карвачарі було поселено біженців з північної частини вірменонаселеного Шаумянівського району, яку влітку 1992 року було зайнято Національною армією Азербайджану.

У ході розкопок, проведених у Карвачарі (Кельбаджарі) археологічною експедицією під керівництвом доктора історичних наук Гамлета Погосяна, на території Хандабердського монастиря (12-13 ст.) було знайдено понад 180 хачкарів і рельєфів із зображенням хреста[18].

1 вересня 2011 р. відкрито нову будівлю школи[19].

Уродженці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нагірний Карабах. Текст угоди про припнинення війни [Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine.] — на сайті Уніан
  2. Клімат Кельбаджара. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021. 
  3. Encyclopedia Iranica. Armenia And Iran. [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Paulys Real-Encyclopadie der Classishenen altertums nissenshaft. Erster Band. Stuttgart 1894". p. 1303 (нім.)
  5. Плиний Старший, Естественная история, 6, 39 (рос.)
  6. Клавдий Птолемей. География, 5, 12 (рос.)
  7. А. П. Новосельцев. К вопросу о политической границе армении и кавказской албании в античный период [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  8. История древнего мира, т.3., М., 1989, стр. 286 (рос.)
  9. Мовсес Хоренаци, кн. II, гл. 14(рос.)
  10. Анания Ширакаци. Армянская география [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  11. Карта провинции Арцах Великой Армении [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  12. В. А. Шнирельман. Албанский миф [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  13. Howorth, Henry Hoyle(1876) History of the Mongols: From the 9th to the 19th CenturyLongmans, Green, and Co. p. 14 (англ.)
  14. Аджаиб ад-дунья. Чудеса мира, ред. Смирнова Л. П., М. Наука. 1993 [Архівовано 15 грудня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  15. Раффи. Меликства хамсы. [Архівовано 25 листопада 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  16. Мовсес Каганкатваци, кн. II, гл.17 (рос.)
  17. Кіракос Гандзакеци, гл. 10(рос.)
  18. В Ереване открылась выставка «Культурные исследования в Арцахе» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  19. Відеорепортаж ArtsakhTV про відкриття школи. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 1 вересня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]