Карвачар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карвачар[3]/Кельбаджар[4]
вірм. Քարվաճառ[3]/
азерб. Kəlbəcər[4]
Герб
Центральна вулиця міста.
Центральна вулиця міста.
Основні дані
40°06′30″ пн. ш. 46°02′34″ сх. д. / 40.10833° пн. ш. 46.04278° сх. д. / 40.10833; 46.04278Координати: 40°06′30″ пн. ш. 46°02′34″ сх. д. / 40.10833° пн. ш. 46.04278° сх. д. / 40.10833; 46.04278
Країна Азербайджан Азербайджан
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка (претендує)
Регіон Шаумянівський район (НКР) / Кельбаджарський район (Азербайджан)
Населення 590 (2011)[1]
Часовий пояс UTC+4
Висота НРМ 1584 м

CMNS: Карвачар/Кельбаджар на Вікісховищі
Карвачар /Кельбаджар is located in Азербайджан
Карвачар /Кельбаджар
Карвачар /
Кельбаджар


Карвача́р (вірм. Քարվաճառ, від вірм. «(місце) продажу каміння»)[3]/ Кельбаджа́р (азерб. Kəlbəcər) [4] — місто в Нагірному Карабасі, де-факто районний центр Шаумянівського району Нагірно-Карабаської Республіки, де-юре адміністративний центр Кельбаджарського району Азербайджану.

Місто розташоване на річці Трту, на трасі місцевого значення Дрмбон — Карвачар — Джермаджур — Джермук. 1 вересня 2011 р. відкрито нову будівлю школи[5].

Історія[ред.ред. код]

У всій античності, з II ст. до н. е. до 90-х рр. IV століття н. е. вірмено-албанський кордон проходив по річці Кура[6][7][8][9][10][11] а територія гавара Вайкунік провінції Арцах входило до складу Великої ВірменіїV ст. н. е. — васальної Албанії) [12][13][14]. У ранньому середньовіччі — частина вірменського князівства Хачен,[15][16][17] потім частина вірменського мелікства Джраберд [18]. Вперше згадується в рукописі 1402 р. під назвою Каравачар (вірм. — «продавець каменя»).

Спадковими правителями області були князі Допяни.

Неподалік розташований вірменський монастир Дадіванк, зведений у 1214 році Арзухатуном Арцруні, дружиною Вахтанга Тагаворазна. У Дадіванку знаходяться могили князів вірмен [19][20] Араншаіков-Вахтангянів та Допянів.

До моменту російського завоювання Закавказзя був населений в основному курдами. У 1920-х роках був частиною Курдистанского національного повіту («Червоний Курдистан»). У 1930 році був організований Кельбаджарський район, площею 1936 км ². До кінця існування СРСР населення нараховувало 5 тис. (1970).

У квітні 1993 року район перейшов під контроль Армії Оборони Нагірного Карабаху. Мирним мешканцям був наданий час для виходу з району. Колишнє населення міста розміщене на території Азербайджану як біженці. Зі свого боку, у Карвачарі поселені біженці з північної частини вірменонаселеного Шаумянівського району, яка влітку 1992 року зайнята Національною армією Азербайджану.

У ході розкопок, проведених у Карвачарі (Кельбаджарі) археологічною експедицією під керівництвом доктора історичних наук Гамлета Погосяна, на території Хандабердського монастиря (12-13 ст.) було знайдено понад 180 хачкарів і рельєфів із зображенням хреста [21].

Транспорт[ред.ред. код]

Карвачар з'єднаний з Степанакертом та Варденісом регулярним автобусним сполученням. У Варденіс прибуває та відправляється з центральної площі міста, а в Степанакерт прибуває та відправляється з автовокзалу.

Відправлення Прибуття Час відправлення Дні курсування
Карвачар Варденіс 7-00 пн, чт, сб
Варденіс Карвачар 14-00 пн, чт, сб
Карвачар Степанакерт 6-00 пн, пт
Степанакерт Карвачар 16-00 пн, пт

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cities & towns of Azerbaijan — Population Statistics of Eastern Europe
  2. http://times.am/?p=20392&l=en
  3. а б в Згідно з юрисдикцією Нагірно-Карабаської Республіки
  4. а б в Згідно з юрисдикцією Азербайджану
  5. Відеорепортаж ArtsakhTV про відкриття школи
  6. Encyclopedia Iranica. Armenia And Iran.(англ.)
  7. Paulys Real-Encyclopadie der Classishenen altertums nissenshaft. Erster Band. Stuttgart 1894". p. 1303 (нім.)
  8. Плиний Старший, Естественная история, 6, 39 (рос.)
  9. Клавдий Птолемей. География, 5, 12 (рос.)
  10. А. П. Новосельцев. К вопросу о политической границе армении и кавказской албании в античный период(рос.)
  11. История древнего мира, т.3., М., 1989, стр. 286 (рос.)
  12. Мовсес Хоренаци, кн. II, гл. 14(рос.)
  13. Анания Ширакаци. Армянская география(рос.)
  14. Карта провинции Арцах Великой Армении(рос.)
  15. В. А. Шнирельман. Албанский миф(рос.)
  16. Howorth, Henry Hoyle(1876) History of the Mongols: From the 9th to the 19th CenturyLongmans, Green, and Co. p. 14 (англ.)
  17. Аджаиб ад-дунья. Чудеса мира, ред. Смирнова Л. П., М. Наука. 1993(рос.)
  18. Раффи. Меликства хамсы.(рос.)
  19. Мовсес Каганкатваци, кн. II,гл.17 (рос.)
  20. Кіракос Гандзакеци, гл. 10(рос.)
  21. В Ереване открылась выставка «Культурные исследования в Арцахе»(рос.)

Посилання[ред.ред. код]