Головатий Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головатий Петро Михайлович
Народження12 липня 1907(1907-07-12)
Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть16 лютого 1996(1996-02-16) (88 років)
 Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Румунське королівство
 СРСР
 Україна
Жанрпейзаж
НавчанняЯський університет мистецтв Джордже Енескуd (1940)
Діяльністьхудожник
ВчительНікола Тоніца
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зІваницька Марта Єреміївна

Петро Михайлович Голова́тий (12 липня 1907, Чернівці — 16 лютого 1996, Львів) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Чоловік художниці Марти Іваницької[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1907 року в місті Чернівцях (нині Україна) у сім'ї поштового службовця[2]. Протягом 1935—1940 років навчався в Академії красних мистецтв у Яссах у викладачів Крицулеску, Тоніца, Тротяну, Космовича.

Після здобуття мистецької освіти повернувся до Чернівців, де працював учителем малювання[2]. Під час німецько-радянської війни був заарештований окупаційною владою, а після звільненя переїхав до Львова. Працював учителем креслення та малювання у школах № 34 і 44, Будинку народної творчості[3]. 28 травня 1945 року заарештований радянською владою і 30 листопада 1946 року засуджений. Упродовж 1946—1950 років відбував покарання у виправному таборі у місті Туринську, де працював у художніх майстернях; з 1950 року на засланні у Красноярському краї, де до 1956 року працював в окружному Краєзнавчому музеї селища Тура, а у 1957—1961 роках — у художньому фонді при Красноярському відділенні Спілки художників. Реабілітований 23 травня 1960 року за відсутністю злочинних дій.

Після звільнення повернувся до Львова, де мешкав у будинку на вулиці 1 Травня, № 245, квартира № 11. Помер у Львові 16 лютого 1996 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Серед робіт:

  • «Циганочка» (1938);
  • «Північ узимку» (1956);
  • «Помагають мамі» (1964);
  • «Приїхали гості» (1964);
  • «Свято у Карпатах взимку» (1964);
  • «Музей Івана Франка у Криворівні» (1966);
  • «Будівники Львова» (1968);
  • «Карпати. Говерла» (1969);
  • «Львів. Кривчиці» (1971);
  • «Тут стояли насмерть» (1974);
  • «Осінь у Карпатах» (1976);
  • «Мій рідний край» (1976);
  • «Соняшники» (1990).

Працював також над оформленням музейних експозицій, діорам у співавторстві з дружиною, серед них — у Львівському історичному та природничому музеях, Тернопільському краєзнавчому музеї[3].

Брав участь у республіканських виставках з 1963 року. Персональні виставки відбулися у селищі Турі у 1954 році та у Львові у 1987 році.

Роботи зберігаються у Краєвому музеї Красноярська та Краєзнавчому музеї селища Тури. Понад 200 робіт художника зберігається у приватних колекціях колекціонерів Львова та 10 країн світу[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Н. М. Левицька. Іваницька Марта Єреміївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
  2. а б в Тетяна Дугаєва (11 вересня 2017). Творча доля митця на тлі морозної Евенкії та сонячних Карпат. versii.cv.ua. Новини в газеті Версії. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  3. а б в Володимир Овсійчук (19 листопада 2012). «Життя як палітра»: спогад про Петра Головатого. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 5 березня 2023.

Література

[ред. | ред. код]