Вулиця Городоцька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Городоцька
Львів
Вулиця Городоцька неподалік від центру Львова

Вулиця Городоцька неподалік від центру Львова
Район Залізничний, Франківський, Галицький
Історичні відомості: колишні назви
Городецька, Першого Травня
польського періоду (польською) Gródecka
радянського періоду (російською) Первого Мая
Загальні відомості
Протяжність 8,4 км
Координати початку 49°50′39″ пн. ш. 24°01′31″ сх. д. / 49.8443833° пн. ш. 24.0255056° сх. д. / 49.8443833; 24.0255056
Координати кінця 49°49′15″ пн. ш. 23°54′55″ сх. д. / 49.8210000° пн. ш. 23.9155417° сх. д. / 49.8210000; 23.9155417
Транспорт
Трамваї 6, 7
Тролейбуси 7, 12
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Богдану-Ігору Антоничу
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Городоцька у Вікісховищі

Вулиця Городо́цька — найдовша магістральна вулиця Львова. Довжина близько 8,4 км. Починається від вулиці Торгової біля Оперного театру і закінчується авторозв'язкою на окружній дорозі.

Назва[ред.ред. код]

Назва вулиці походить від назви сучасного районного центру Львівської області м. Городок.

Початкова частина до розвилки з вулицею Шевченка від кінця XVI століття мала назву Святої Анни, бо закінчувалася однойменним костелом. Від 1871 року називалася Казимірівською на честь польського короля Казимира III Великого (1333—1370), який у 1340-х роках розпочав захоплення галицьких земель і приєднання їх до Королівства Польщі. Від 1933 року ця назва змінилася на Казимира Великого, за часів УРСР, у 1944—1964-х роках, вулиця мала назву Чапаєва. Від 1964 року ця частина вулиці, об'єднавшись із горішньою частиною до межі міста, називалася 1 Травня.

Частина вулиці від розвилки з Шевченка до вулиці Залізничної до кінця XVIII ст. називалася Краківською дорогою, від 1786 року Городоцькою, від 1938 р. — Токажевського.

Частина вулиці від Боберського до межі міста до середини XIX ст. називалася Городоцькою дорогою за «рогаткою», від 1871 р. — Богданівкою, від 1933 р. — Городоцькою.

Від 1964 р. всі три частини об'єднали у вулицю 1 Травня, яка від 1990 р. називається Городоцькою.

Будинки[ред.ред. код]

№ 1—49[ред.ред. код]

Початок вулиці Городоцької
  • Будинок № 1 (тепер проспект Свободи № 44) в міжвоєнний період містилась фабрика парасоль Вальдмана, у 1950—1960 рр. тут працювала перукарня, нині тут кафе-бар «Горлиця», магазин білизни «Докар» і бар «Версаль».
  • Будинок № 2 в міжвоєнний період мав товарний будинок, від часів УРСР тут містився обласний аптечний склад, за радянських часів тут іще був магазин «Здоров'я», тепер це аптека.
  • У житловому будинку № 3 до 1939 р. містилася магазин біжутерії Кінстора, магазин тканин Адлерштайна й суконні товари Герстенфельда, у 1950-х магазин товарів художньої вишивки, згодом крамниця «Фітелія», тепер тут весільний салон «Діва» та магазин ювелірних виробів «Агат».
  • У житловому будинку № 4 в міжвоєнний період були 1-ша фабрика парасоль, магазин музичних інструментів «Ліра» Ліпшютца і магазин грамофонів Балабана та Гехта, наприкінці 1980-х роках у цьому будинку відкрили перше у Львові кооперативне кафе «Хлібосол», яке мало тоді надзвичайну популярність серед львів'ян, тепер це приміщення порожнє. У цьому ж будинку міститься магазин «Продукти».
  • У житловому будинку № 5 був цех виготовлювачів сподків і штраймлів — хутряних хасидських головних уборів, а також їх крамниця і синагога «Сподкес»[1], в міжвоєнний період була годинникарська майстерня Аустрайхера і торгівля сукном Соломона Львова, у 1950—1960-х рр. тут працювала чайна, нині — кафе-бар «Вілія» та магазин тканин «Сновянка», який працює від часів УРСР.
  • У житловому будинку № 7 в міжвоєнний період була цукерня Заморського і перукарня Дюкера, донині тут від часів УРСР працює магазин «Дорожні речі», з 1991 р. з'явилася також крамниця відео/аудіо та виробництво зовнішньої реклами «Неон».
  • Адресу № 8 в міжвоєнний період мав магазин тканин Цєхановського, склад і продаж скла й порцяляни Апфельбаума та Бекеша, магазин колоніальних товарів Kaf-Tea, за радянських часів тут містилися ремонт годинників і клуб добровільного протипожежного товариства, тепер тут салон одягу «House», страхова компанія "Alico AIG-Life, агенція нерухомості «Квартал-А».
  • У житловому будинку № 9 в міжвоєнний період була фабрика меблів «Капезет» і магазин капелюхів та шапок Вальдмана, у 1950—1960-х рр. — майстерня артілі «Побутобслуговування», тепер — магазин «Взуття» і туристична фірма «Ферос».
  • Адресу № 10 в міжвоєнний період мав магазин Крішера, тепер тут в одноповерховому приміщенні, збудованому на початку 1970-х, міститься магазин «Сантехніка» та крамниця спорттоварів «Планета спорт».
  • У житловому будинку № 11 за УРСР був магазин «Побутові товари», тепер тут кафе «Бістро» і магазин канцтоварів «Галицький писар».
  • У житловому будинку № 12 у 1950-х р. були клуб пожежників, магазини «Посуд», «Одяг», «Взуття», виготовлення дверей і ремонт швейних машин.
  • У житловому будинку № 13 в міжвоєнний період працював магазин швейних машин і грамофонів «Сирена», від часів УРСР донині тут міститься магазин «Електропобутові товари».
  • Будинок № 15 збудований 1913 року за проектом, розробленим у бюро Адольфа Піллера, ймовірно архітектором Тадеушем Гартлем[2]. За польських часів був готель Фріда «Асторія». Від радянських часів тут міститься готель «Київ», за часів УРСР тут також був Клуб творчої молоді, відомий серед львів'ян як «Комсомольський андеграунд», і ательє мод 1-го розряду «Силует», тепер у цій будівлі, крім готелю, — ательє ремонту взуття і виготовлення ключів.
  • У житловому будинку №& 16 до 1939 р. була фабрика хутра Маряша, у 1950—1960-х рр. механічний технікум, у 1960—1980-х — магазин готового одягу фірми «Маяк», нині — магазин побутової техніки «Фокстрот», магазин кухонних меблів «Рода», кавярня, прокуратура й казначейство Шевченківського району. В кінці XIX — на початку ХХ ст. в кам'яниці Раппапорта на вул. Казиміровській № 16 існувала приватна синагога рабина Гірша Оренштайна[3].
  • № 17 (на розі з вулицею Наливайка) збудований у 1914 року за проектом Тадеуша Гартля, що працював в архітектурному бюро Адольфа Піллера[4]. У будинку в міжвоєнний період був склад і магазин текстильних товарів Ерліха і фабрика парасоль та ціпків Гевюрця, тепер тут магазин побутової техніки «Технолюкс».
  • Адресу №& 18 у 1950-х роках мав скупочний пункт, тепер цієї адреси не існує. Колись № 18 на вул. Казиміровській був поділений на номери 18, 20, 22. На мансарді № 22 була влаштована приватна синагога Буберів[5].
  • У житловому будинку № 19 в міжвоєнний період працював магазин колоніальних товарів і магазин тканин Гутмана, тепер тут магазин «Комп'ютерний всесвіт».
  • Адресу № 20 в міжвоєнний період мало карно-слідче увязнення, від часів УРСР і донині тут слідчий ізолятор. Це найстаріша діюча в'язниця в Україні, яка має історичну назву Бригідки. Цю саму адресу в міжвоєнний період мав млин Горовіца-Зіманда.
  • У житловому будинку № 21 в міжвоєнний період містилася друкарня Мадфуса і біжутерія Гальперна, за радянських часів тут був магазин головних уборів, тепер — магазин компютерною техніки «Компютерний Всесвіт».
  • Перший поверх житлового будинку № 22 в міжвоєнний період ділили магазин тканин Фінкельштайна і склад заліза Франкля, тепер тут кафе-бар.
  • Адресу № 23 в міжвоєнний період мав продаж швейних машин Гроскопфа, у 1950-х — артіль «Кооптруд», тепер тут ремонтно-будівельне управління «Галич» і фірма «Всесвіт даху».
  • Під № 24 нині юридична контора і магазин спортивного одягу «Geox».
  • У житловому будинку № 25 в міжвоєнний період був продаж рільничих машиин «Аграрія» Камінського, перукарня Розенберга, ательє дамських капелюхів Нойвельта і магазин чоловічого готового одягу Барта та Штайна, за часів УРСР тут розміщувався магазин дитячого взуття «Оленка», який працює і донині, а з середини 1990-х років тут працює салон мобільного зв'язку «Київстар».
  • № 26 зведений 1903 року за проектом Артура Шлеєна[6]. У будівлі за австрійських та польських часів були міські казарми поліції, цю адресу мав і Гродський заміський суд, у 1950-х тут була філія Українського театрального товариства, згодом і донині розмістився Львівський державний університет внутрішніх справ.
  • У житловому будинку № 27 за часів СРСР був магазин «Тканини», крамниця чоловічого взуття та магазин «Шкіряна галантерея», від радянських часів тут міститься відділення «Ощадбанку», також тепер тут працює магазин взуття «Монарх», крамниця побутової техніки «Нью Вінд», магазин аудіо-, відеотехніки «Сінема», ювелірний магазин «Діадема» і приватний нотаріус.
  • Під № 28 в міжвоєнний період був меблевий магазин Штайля, в повоєнні часи цю саму адресу мав ремонт годинників, радіоапаратури, галантереї, іграшок, велосипедів, дитячих візочків і панчіх «Капрон», тепер цієї адреси не існує.
  • Під № 29 (колись № 31, тепер Менцінського, 12) в міжвоєнний період була аптека Шимона Гая «Під золотим левом», назву якої відновили за української незалежності. Цю саму адресу за Польщі мали готель Борера й перукарня Ляунера.
  • Під № 30 за польських часів було управління міської поліції, тепер цієї адреси не існує.
  • № 31. Раніше на цьому місці стояла церква Благовіщення,1802 року розібрана. У 1881-му тут споруджено житловий будинок за проектом Емануеля Галля. На межі XIX і XX століть у ньому діяла кав'ярня «Pod Capkiem» Г. Зальцберга — традиційне місце зустрічей акторів міського театру, зокрема Людвіка Сольського, Тадеуша Павліковського, Кароля Адвентовича.[7] За радянських часів містився магазин радіоелектротоварів, тепер тут крамниця модного одягу «Парк Авеню» та продуктовий магазин «Еколан», який до 1990-х був хлібним магазином.
  • Адресу № 32 за польських часів мав костел святої Анни. Скульптуру Яна Непомука, встановлену перед костелом 1910 року, знищила радянська влада. Від повоєнних років у храмі влаштували міські залізничні каси, й це місце ще до початку XXI століття називали «біля міських кас», від 1960-х тут був меблевий магазин № 6, також цю адресу за часів СРСР мала міськдовідка. Від початку 1990-х тут — храм УГКЦ.
  • У житловому будинку № 33 за Польщі містилося ательє дамських капелюхів Ротштайна та ювелірний магазин Шорра, в повоєнні часи до 1950-х тут був скупний пункт дорогоцінних металів і цінних речей, у 1960—1980-х — магазин взуття та крамниця електротоварів і культтоварів, тепер тут відділення «ПроКредит Банку» й виробництво вікон та дверей «Партнер».
  • Адресу № 34 за польських часів мали повітові суди, тепер її не існує.
  • У житловому будинку № 35 за Польщі містився магазин чоловічого одягу Перльберґера, ювелірна крамниця Каца, книгарня Маргулеса й магазин дзеркал Маркуса, тут діяла синагога «Клойз Комарно». За часів СРСР тут працював подарунковий магазин «Український сувенір», тепер — продуктова крамниця «Фазан» і салон мобільного зв'язку.
  • У будівлі № 36 за польських часів містився Католицький дім і Малий Театр комедії, також містився кінотеатр, котрий у різні часи мав різні назви: "Ілюзіон" (1911), "Стелла-Маре" (1911), "Геліос" (1911–1912), "Перла" (1912–1916), "Народне кіно Червоного Хреста" (1916–1918), "Світанок" і кіноклуб "Авангард" (1932–1944). У 1918–1932 рр. кінотеатр не працював, тут діяв Малий міський театр;[джерело?] а також ресторан Юзефа Косіва. У 1944–1948 рр. працював кінотеатр "Москва", потім працював Львівський театр музичної комедії. 1954-го його перевели до Одеси, натомість сюди з Одеси перемістився Російський драматичний театр, заснований 1931 року. Згодом його реорганізували в театр Прикарпатського військового округу, потім це був театр Західного оперативного командування, нещодавно його передали у власність міста, і згодом він розпочав свою діяльність як Львівський муніципальний театр. Цю саму адресу за радянських часів мала майстерня роздрібного об'єднання «Промтовари». На початку XXI століття тут також розмістили нічний клуб «Труба», весільний і косметичний салони.
  • У житловому будинку № 37 за Польщі працював магазин кухонних товарів Лємана, від 1950-х — фотосалон тресту «Укрфото», тепер — цифрова лабораторія та фотостудія «Кодак», нині тут також є магазин «Продукти».
  • У будівлі № 38 до 1939-го містилася польська приватна гімназія імені Юліуша Словацького, в повоєнні часи тут була залізнична середня школа № 2, потім — спеціалізована середня школа № 56 із поглибленим вивченням англійської мови. За часів української незалежності тут розмістили ще й Галицький правничий ліцей. На початку 2000 років школу було переведено на вул. О. Степанівни 13, в приміщення української гуманітарної гімназії.[джерело?]
  • У житловому будинку № 39 у 1950-х була артіль імені Паризької комуни, в 1960—1980-х — комісійний магазин, тепер — магазин взуття "Астрея" та ювелірна крамниця «Діамантик».
  • Під № 40 за польських часів були розташовані казарми артилерії, від радянських часів тут військова частина.
  • Житловий будинок № 42 у стилі модернізованого класицизму збудований 1930 року для сімей офіцерів польського війська. Архітектор Рудольф Індрух, відомий, як автор проекту Меморіалу орлят.[8]
  • У житловому будинку № 43 у 1950-х було кафе, від 1970-х тут працює фірма побутових послуг із ремонту й виготовлення галантерейних виробів, також від радянських часів у цьому будинку працює дзеркальне ательє «Алмаз».
  • У житловому будинку № 45 до 1939-го містилася синагога, яку облаштував єврейський промисловець Йона Шпрехер, у 1950—1960-х тут був ремонт та індпошив взуття й ремонт швейних машин, згодом — продуктовий магазин, також за часів СРСР тут містилася ювелірна крамниця «Ізумруд», тепер це — ювелірна галерея «Луїдор», також у цьому будинку тепер є гриль-бар «Люкс» та салон «Вікна і двері».
  • У житловому будинку № 47 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Фріда, фотоательє Файля і продаж друкарських машинок Svedpol, за радянських часів до 1950-х містився скупний пункт, від 1950-х — ювелірний магазин, який тепер має назву «Талісман». У цьому самому будинку за часів незалежності облаштували магазин сантехніки «Металбуд».
  • У житловому будинку № 49 у 1950-х був магазин меблів і госптоварів, а також ательє індпошиву одягу, в 1960—1980-х — магазини «Оптика» і «Шкіргалантерея», тепер — крамниця «Продукти», також від радянських часів тут працює магазин «Килимові вироби».

№ 50—99[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка на честь Антонича, балкон на другому поверсі належав до його помешкання.
  • На фасаді житлового будинку № 50 1989 року помістили меморіальну таблицю, яка засвідчує, що тут у 1928—1937-х роках мешкав видатний український поет Богдан-Ігор Антонич (скульптор М. Посікіра). Дім споруджено 1885 року за проектом Якуба Кроха.[9]
  • У житловому будинку № 51 за Польщі був магазин готового жіночого одягу Люфта, за радянських часів — магазин «Продукти», від радянських часів тут працює магазин «Тканини», а від часів незалежності — крамниця будматеріалів «БудСам» і магазин галантереї «Левеня».
  • У будинку № 52 від часів СРСР працює відділення «Ощадбанку», від часів незалежності — салон мобільного зв'язку «Київстар», магазин алкогольних напоїв «Алко» і крамниця «Церковні тканини».
  • У житловому будинку № 53 за Польщі був продаж рільничих машин Нойберґера, від радянських часів — хлібний магазин, тепер це — домашній магазин «Еколан».
  • Житловий будинок № 55 збудований 1894 року як готель «Панський» за проектом Генрика Сальвера.[10] За часів СРСР тут працював хлібний магазин, тепер тут перукарня.
  • Адресу № 55-а тепер має крамниця «Родинна ковбаска» й ремонт годинників.
  • У житловому будинку № 57 за часів СРСР був приймальний пункт будинку побуту, тепер тут магазин «Жива риба» і крамниця мобільних телефонів «Мобілочка».
  • У житловому будинку № 59 за радянської влади був книжковий магазин, тепер тут гральні автомати.
  • У будинку № 61 від часів СРСР міститься магазин «Спорттовари», також тут розташовані крамниця «Світоч» і піцерія «Пронто».
  • У житловому будинку № 62 за радянських часів була їдальня, тепер тут туристична агенція «Андерс».
  • У будинку № 63 за часів СРСР було відділення з працевлаштування Залізничного району, тепер — аптека й мобільний салон «Київстар».
  • № 64. Цю адресу за польських часів мала фабрика сільськогосподарських машин. Споруди зведені за проектом Генрика Заремби у 19191922 роках.[11] Від часів СРСР тут завод автозапчастин, який має вхід із вулиці Одеської, крім того, від початку XXI століття тут міститься більярдна.
  • У житловому будинку № 66 від польських часів існує аптека, за часів незалежності тут відкрили також магазин фітопрепаратів «Зелена планета».
  • У житловому будинку № 67 за Польщі був заклад гіпсово-цементних виробів Кампеля, за радянських часів — ательє мод 1-го розряду «Силует», від часів СРСР тут працює мисливський магазин, який до 1990-х років мав назву «Мисливець», тепер це «Сокіл». У цьому самому будинку за незалежності розташували магазин сантехніки «Дельфін», крамницю касет, CD і DVD «Ля Ля Фа» й міні-маркет «Овен».
  • У житловому будинку № 68 за часів СРСР був комісійний магазин, тепер тут крамниця «Вікна-двері».
  • У будинку № 70 була розташована синагога товариства «Аґудас Реїм».
  • У будинку № 72 від радянських часів міститься хлібний магазин, також тут працює крамниця «Продукти».
  • У житловому будинку № 73 від часів СРСР функціонує бібліотека для дітей, від часів незалежності — магазин «Вікна-двері».
  • У будинку № 74 за радянських часів були продовольчий магазин «Першотравневий» та «Варенична», тепер це, відповідно, магазин «Родинна ковбаска» й «Бістро».
  • У житловому п'ятиповерховому будинку 1950-х років № 76 за СРСР був фірмовий магазин телевізійного заводу «Електрон», з 2005-го року тут крамниця спортивного одягу «Адідас», а з 2013-го року магазин продуктів «Рукавичка».
  • У житловому будинку № 82 за радянських часів містився магазин «Скло, кераміка, фарфор», тепер — крамниця побутової техніки «Термокомфорт».
  • Під № 83 — Львівський державний цирк, збудований 1968 року. Архітектори Адольф Бахматов і Михайло Каневський.[12] Цю саму адресу має також готель цирку «Арена».
  • У житловому будинку № 84 за часів СРСР був фотосалон, від радянських часів тут працює перукарня, також у цьому будинку міститься магазин автозапчастин.
  • П'ятиповерховий наріжний будинок № 85 збудований у стилі сталінського класицизму на початку 1950-х років за проектом Павла Конта і Людмили Нівіної[13]. Від часів СРСР тут розташований гуртожиток Інституту новітніх технологій та управління (колишній технікум радіоелектроніки), за часів СРСР тут була також їдальня технікуму, тепер у цій будівлі містяться аптека, ресторан «Еліта», в подвір'ї — ресторан «Літній майданчик».
Ріг Городецької та площі Солярні (Городоцька і площа Кропивницького). Фото 1896 р.
Ріг Городоцької та площі Кропивницького. Фото 2010 р.
  • У житловому будинку № 86 за радянських часів працював магазин «Галантерея», тепер тут ювелірна крамниця «Золото і срібло».
  • № 87-89 житлові будинки у стилі сецесії, зведені у 19051906 роках за проектом Наполеона Лущкевича[14].
  • У житловому будинку № 90 за часів СРСР містився магазин «Молоко», тепер — крамниця продуктів «Люкс-М».
  • У житловому будинку № 95 за радянських часів був овочевий магазин, тепер тут крамниця будівельних матеріалів «Сучасна оселя».
  • У житловому будинку № 96 від радянських часів був розташований популярний у цьому районі гастроном «Львів», нині він не працює.

№ 100—149[ред.ред. код]

  • У житловому будинку № 100 за радянських часів був промтоварний магазин Львівської залізниці й ремонт годинників, який працює донині. Крім того, за часів незалежності тут відкрили кафе «Салі».
  • У житловому будинку № 102 за часів СРСР був магазин «Взуття», відтоді тут залишилася ювелірна крамниця «Рубін», також працює магазин фототоварів і годинників та крамниця засобів зв'язку «Титан».
  • У житловому будинку № 104 за часів СРСР був магазин спорттоварів і продовольча крамниця, також тут працювало кафе-морозиво, яке згодом перетворили на кафе-бар «Магнолія», в цьому будинку також працює майстерня з виготовлення решіток та огорож і магазин торговельної мережі «Електромайстер».
  • У житловому будинку № 106 за радянських часів був галантерейний магазин Львівської залізниці, тепер тут містяться страхова агенція «Гарант», магазин «Культтовари», крамниця «Продукти» й торговельний центр «Універмаг».
  • Адресу № 108 за часів СРСР мав магазин «Тканини», тепер це житловий будинок на вулиці Стародубській, 1.
  • У будинку № 110 за часів СРСР був магазин «Риба», тепер тут крамниця насіння «Зелений світ» і гральні автомати.
  • У житловому будинку № 112 (Залізнична, 2) за часів СРСР працювала їдальня, тепер це кафе «Українські страви», в цьому будинку також міститься салон мобільного зв'язку «Евросеть».
  • У житловому будинку № 115 за часів СРСР була комісійна крамниця, тепер тут магазин зброї «Арсенал-Л».
  • У будинку № 117 за часів СРСР містився трикотажний магазин «Панчохи», нині — крамниці «Продукти», «Тканини», «Львівський тютюн» і меблева майстерня. Дім у змішаному неоромансько-неомавританському стилі споруджено 1911 року за проектом Генрика Орлеана і Едварда Скавінського, скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського[9].
  • Адресу № 121 від польських часів має хлібокомбінат, у цьому житловому будинку також є домашній магазин «Еколан».
  • У будинку № 123 за радянських часів працював магазини «Парфумерія», тепер це — крамниця косметики й парфумерії «Вікторія», також тут є магазини «Продукти», «М'ясо-ковбаси» та гральні автомати. Адресу № 123 також має Приміський залізничний вокзал на розі з вулицею Чернівецькою, відкритий 1997-го на місці товарної станції, за польських часів тут був Чернівецький двірець.
  • У житловому будинку № 125 від часів СРСР існує відділення «Ощадбанку», також тут працює магазин «Електротовари», ательє з пошиття та ремонту хутрових виробів і ремонт годинників.
  • Адресу № 126 від часів СРСР мають Залізничний райвідділ міліції та міське відділення ДАІ.
  • Під № 132 від часів СРСР — Львівський жирокомбінат, який до часів незалежності мав назву «Жовтень». Корпуси збудовано у 19221924 роках за проектом Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського для Акційного товариства рафінерії спирту. Стилістично будівлі відносяться до пізнього модерну з елементами раннього функціоналізму.[15]
  • У житловому будинку № 133 за часів СРСР був фотосалон, тепер тут магазин «Взуття».
  • У будинку № 135 за часів СРСР працював магазин готового жіночого одягу, тепер тут крамниця косметики «ДЦ».
  • Одноповерховий будинок 1950-х років № 136 спорудили як дитячий садок, останніми роками він служить як житловий будинок.
  • У будинку № 137 за радянських часів містилося районне відділення з працевлаштування Радянського району, тепер тут магазин спортивного взуття й салон мобільного зв'язку Life:).
  • У житловому будинку № 139 від часів СРСР працює бібліотека для дорослих, також тут є магазини «Взуття» і «Меблі».
  • У житловому будинку № 141 за радянських часів був магазин готового чоловічого одягу, тепер тут крамниця «Промтовари».
  • У будинку № 143 від часів СРСР працює відділення «Ощадбанку», також тут міститься кафе «Млинці» й магазин «Взуття».
  • Житлові будинки барачного типу № 146 (одноповерховий) і № 150 (двоповерховий) збудовано у 1950-х.

№ 150—199[ред.ред. код]

  • У житловому будинку № 151 за часів СРСР була майстерня монтажного управління, від тих часів тут також працює поштове відділення та магазин «Продукти».
  • Під № 155 розташований Привокзальний ринок, збудований у повоєнні роки поряд зі старим Городоцьким цвинтарем, на зламі ХХ і XXI століть територію ринку розбудували і спорудили за цією адресою торговельний центр «Привокзальний».
  • Під № 161 за радянських часів був збірний пункт працевлаштування населення, тепер на цьому місці — новозбудований житловий приватний будинок.
  • № 165—173 — комплекс житлових будинків у неоготичному стилі. Зведений у 19091912 роках для працівників львівської залізниці.[16]
  • Під № 170 від часів СРСР міститься хлібозавод № 2, який у 1960—1980-х мав назву макаронне виробниче об'єднання «Укрмакаронпром».
  • У житловому будинку № 171 в 1990-х роках обладнали один із перших у Львові магазинів музичних інструментів «Ямаха», тепер тут гральні автомати.
  • У будівлі 1960-х років під № 172 від часів СРСР міститься меблева фабрика «Карпати» та Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова
  • Адресу № 176 має Львівський мотозавод, спочатку це був велосипедний завод, облаштований на місці польської велосипедної майстерні.
  • Під № 179 розташований супермаркет «Скриня», перебудованого 2006-го з виробничого корпусу збанкрутілого Львівського заводу телеграфної апаратури.
  • Під № 183 від польських часів міститься трамвайне депо № 1
  • Під № 185 депо трамвайного парку
  • У чотириповерховому житловому будинку 1950-х років № 187 від радянських часів працює магазин «Продукти» і кафе-бар.
  • Під № 195 знаходиться корпус № 2 Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну міста Львова

Понад 200[ред.ред. код]

  • 205-207 корпуси заводу Сільмаш
  • 209 проживає заслужений ветеран колишнього Львівського заводу телеграфної апаратури Мальцева Світлана Іванівна
  • 225. Будинок культури об'єднання «Львівхімсільгоспмаш», зведений за типовим проектом.[17]
  • 276—280. Комплекс триповерхових будинків, зведених 1928 року на замовлення Фонду військового квартирування для працівників Скнилівського летовища. Архітектори Тадеуш Обмінський, В. Лімбергер споруджували фірми Петра Тарнавецького та Юзефа Закшевського.[18]
  • 285 у приміщенні Народного дому, діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Метал» (1946–1949), «Кінотеатр ім. В. Чкалова» і «Арлекіно» (1949–1990).

Важливі споруди[ред.ред. код]

На початку вулиці на перехресті з вулицею Шпитальною розташовано найстаріший львівський супермаркет «Магнус» (вул. Шпитальна). Найстаріша діюча в'язниця у Львові (Україна). Розташована за адресою Городоцька, 20 у будівлі, перебудованій зі старовинного римсько-католицького монастиря жіночого ордена Святої Бригіди. За адресою Городоцька, 26 розташований Львівський державний університет внутрішніх справ. За адресою Городоцька, 32 розташована церква святої Анни, у будинку N 36 – муніципальний театр імені Лесі Українки. Церква святої Анни розташована на перехресті з вулицею Шевченка. Від грудня 2013 року тут облаштовано транспортну розв’язку. За адресою Городоцька, 83 розташований Львівський державний цирк, поруч із ним на схилі Святоюрської гори розташовано сквер. У середній частині вулиця Городоцька утворює шестипроменеве перехрестя з вулицями Залізничною, Степана Бандери, Чернівецькою та Тобілевича. Звідси до Кульпарківської рогачки вулиця йде двома рукавами, які розділені широкою смугою. На цій ділянці розташовано Львівський приміський возкал, Привокзальний ринок, торговельний центр «Скриня» та трамвайне депо №1. За адресою Городоцька, 132 розташований Львівський жиркомбінат (ТМ «Щедро»). На дільниці від 170 до 176 будинку по парній стороні розташовано ряд промислових підприємств, зокрема хлібозавод, Львівський мотозавод, частина з них — недіючі. За адресою Городоцька, 205-207 розташований завод «Львівсільмаш», також недіючий. Навпроти будинку №225, де знаходиться палац культури «Сільмаш», розташований Левандівський міст. Також на вулиці розташований Скнилівський міст, за яким знаходиться колишня промзона «Сигнівка» — зараз там розташовано ряд великих супермаркетів, зокрема «Метро».

Транспорт[ред.ред. код]

Вулиця має виняткове значення у транспортному сполученні міста: вулицею рухаються трамваї, тролейбуси, міські та приміські автобуси.

Трамвай[ред.ред. код]

Вже у 1895 році, коли у місті було запроваджено електричні трамваї, перший маршрут проліг через вулицю Городоцьку на ділянці від вулиці Чернівецької до початку Городоцької. Від 1925 року трамвайну лінію продовжено до Городоцької рогачки, а від 1930 року на Городоцькій рогачці з’явилось трамвайне депо, яке розташовано там досі, трамвайну колію продовжено до Богданівки. Втім, до 1969 року трамвайну колію на Богданівку було демонтовано. 2012 року після ремонту ділянки відновлено регулярний рух трамваїв до трамвайного депо на Городоцькій. [19]

Тролейбус[ред.ред. код]

1952 року, коли у Львові було запроваджено рух тролейбусів, у трамвайному депо на Городоцькій було розташовано також тролейбусне депо. Вже у 1955 році тролейбусна лінія з’єднала вулицю Чернівецьку із зупинкою «Льотне поле» (поблизу Скнилівського моста). У 1960 році її було продовжено до станції Скнилів. 1972 року тролейбусна лінія пролягла від Городоцької на Ряшівську. У 1989 році тролейбусна лінія була прокладена від вулиці Городоцької на Левандівку. Станом на 2015 рік вулицею Городоцькою на ділянці від пл. Кропивницького до станції Скнилів курсує тролейбус №7 і на ділянці від пл. Кропивницького до вул. Сяйво — тролейбус №12. На перехресті Ряшівської та Городоцької є розворотне кільце тролейбусних маршрутів N3 та 10. [20]

Міські та міжміські автобуси[ред.ред. код]

За новою транспортною схемою, яка була запроваджена у Львові у 2012 році, вся вулиця Городоцька має ключове значення у транспортному русі міста, зокрема у русі маршрутних таксі — їх маршрути пролягають по всій довжині вулиці Городоцької. Окрім того вулиця має велике значення для приміського автобусного сполучення городоцького та самбірського напрямків. [21]

Інші зміни[ред.ред. код]

У 1990-х на Городоцькій збудували три підземні переходи: на розі з Виговського, біля мотозаводу; біля деревообробного комбінату і наприкінці вулиці за мостом.

У 2006 році відкрили рух обвідною дорогою від супермаркету "Скриня" до початку вулиці Кульпарківської. Сьогодні цією дорогою їздить весь транспорт в напрямку від центру.

Забудова вулиці: історизм, сецесія, конструктивізм 1930—1990-х, нові забудови 2000-х років.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa // Chwila. — Lwów, 13 grudnia 1925. — № 2421. (пол.)
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 426. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Бірюльов Ю. О. Гартель Тадеуш // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2006. — Т. 5. — С. 409. — ISBN 966-02-3355-8..
  3. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa. // Chwila. Львів, 19 вересня 1925 р., № 2339 (пол.)
  4. Архітектура Львова… — С. 464–465; Бірюльов Ю. О. Гартель Тадеуш // Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — С. 409.
  5. Bałaban M. Z wczorajszego Lwowa. // Chwila. Львів, 19 вересня 1925 р., № 2339 (пол.)
  6. Архітектура Львова… — С. 414.
  7. Lwów. Ilustrowany… — S. 147.
  8. Смірнов Ю. Індрух Рудольф // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 546. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  9. а б Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 153. — ISBN 966-7022-26-9.
  10. Hotel pański // Głos Wolny. — 1 listopada 1894. — S. 2; Lwów. Ilustrowany… — S. 148.
  11. Бірюльов Ю. О. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України. — Т. 10. — С. 317.
  12. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 248.
  13. Архітектура Львова… — С. 597.
  14. Бірюльов Ю. О. Лущкевич Наполеон // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 250. — ISBN 978-966-8853-23-4..
  15. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 310. — ISBN 978-966-7022-86-0..
  16. Архітектура Львова… — С. 494.
  17. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 199.
  18. Архітектура Львова… — С. 559; Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 51, 52.
  19. http://www.lvivtrans.net/Shems_tram/today_ua.jpg
  20. http://www.lvivtrans.net/Shems_troll/today_ua.jpg
  21. http://marshrutky.com.ua/lviv

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]