Громов Борис Всеволодович
| Борис Всеволодович Громов | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
7 листопада 1943 (80 років) Саратов, Російська РФСР,  СРСР | |||||||||
| Національність | росіянин | |||||||||
| Країна |
СРСР Росія | |||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||
| Роки служби | 1962—1994 | |||||||||
| Партія | КПРС і Єдина Росія | |||||||||
| Член | Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd, Рада Федерації і Moscow Oblast Dumad | |||||||||
| Звання |
 Генерал-полковник | |||||||||
| Командування | Київський військовий округ | |||||||||
| Війни / битви | Війна в Афганістані 1979—1989 | |||||||||
| Автограф |
 | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Громов Борис Всеволодович у Вікісховищі | ||||||||||
Борис Всеволодович Громов (нар. 7 листопада 1943, місто Саратов, тепер Російська Федерація) — радянський воєначальник, російський військовий, державний та політичний діяч, Герой Радянського Союзу (03.03.1988), генерал-полковник (09.05.1989). Командувач військ Київського військового округу (1989—1990), 1-й заступник міністра внутрішніх справ СРСР (1990—1991), 1-й заступник головнокомандувача сухопутних військ СРСР (1991), заступник міністра оборони Російської Федерації (1992—1995). Член ЦК КПУ (червень 1990 — серпень 1991), член Політбюро ЦК КПУ (червень 1990 — серпень 1991). Народний депутат СРСР (1989—1991), депутат Державної думи Російської Федерації (1995—2000, 2013—2016), губернатор Московської області (2000—2012).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині військовослужбовця, який загинув на фронті в 1943 році.
Навчався в суворовських військових училищах у містах Саратові (в 1955—1960) та Калініні (в 1960—1962). З 1962 до 1965 року був курсантом Ленінградського загальновійськового командного училища імені С. М. Кірова, яке закінчив у 1965 році. Закінчив також Військову академію імені М. В. Фрунзе (1972), академічні курси Військової академії імені М. В. Фрунзе (1978) та Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1984).
У 1965—1969 року командував взводом, а потім ротою мотострілецької дивізії Прибалтійського військового округу в місті Калінінграді.
З 1969 по 1972 рік навчався у Військовій академії імені М. В. Фрунзе в Москві.
З 1972 року служив командиром 1-го мотострілецького батальйону 36-го мотострілецького полку, начальником штабу і командиром 428-го мотострілецького полку та начальником штабу 9-ї мотострілецької Краснодарської дивізії 12-го армійського корпусу Північно-Кавказького військового округу в місті Майкопі.
У листопаді 1980 — серпні 1982 року — командир 5-ї гвардійської мотострілецької дивізії 40-ї армії на території Афганістану.
З 1982 до 1984 року навчався у Військовій академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені К. Є. Ворошилова.
У 1984—1985 роках — 1-й заступник командувача 38-ї армії Прикарпатського військового округу (місто Івано-Франківськ).
У березні 1985 — квітні 1986 року — представник Генерального штабу Збройних Сил СРСР в Афганістані.
У квітні 1986 — січні 1987 року — командувач 28-ї армії Білоруського військового округу.
У 1987—1989 роках — командувач 40-ї загальновійськової армії Червонопрапорного Туркестанського військового округу у складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан, очолював виведення радянських військ з Афганістану.
15 лютого 1989 — 1 грудня 1990 року — командувач військ Червонопрапорного Київського військового округу.
1 грудня 1990 — 5 вересня 1991 року — 1-й заступник міністра внутрішніх справ СРСР.
З 6 грудня 1991 року — 1-й заступник головнокомандувача Сухопутних військ СРСР.
16 червня 1992 — 13 лютого 1995 року — заступник Міністра оборони Російської Федерації. У серпні 1995 року призначений головним військовим експертом Міністерства закордонних справ Російської Федерації.
З 17 грудня 1995 року до 28 січня 2000 року та з 21 червня 2013 року до 5 жовтня 2016 року — депутат Державної думи Російської Федерації.
У 2000—2012 роках — губернатор Московської області.
Санкції[ред. | ред. код]
15 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційних списків України, які передбачають блокування активів, повне припинення комерційних операцій, зупинку виконання економічних і фінансових зобов'язань.[1][2]
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографічна інформація про Б. В. Громова на сайті «Перебежчик.ру» [Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія Б. В. Громова на сайті «Антикомпромат» [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія Б. В. Громова на сайті «Сенаторы, депутаты, политики» (рос.)
|
| |||||||
- ↑ ГРОМОВ Борис Всеволодович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
- Народились 7 листопада
- Народились 1943
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Члени КПРС
- Члени «Єдиної Росії»
- Генерал-полковники (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану»
- Уродженці Саратова
- Випускники Військової академії Генштабу
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Командувачі Київського військового округу
- Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ
- Політики XX століття
- Політики XXI століття
- Народні депутати СРСР
- Депутати Державної думи Російської Федерації
- Персоналії:Московська область
- Губернатори Росії
- Заступники Міністра внутрішніх справ СРСР
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну