Джеймс Лаудон
| Джеймс Лаудон нід. James Loudon | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1 січня 1872 — 26 березня 1875 | |||
| Монарх: | Віллем III | ||
| Попередник: | Пітер Мейєр | ||
| Наступник: | Йохан Вільгельм ван Лансберге | ||
| Народження: |
8 червня 1824 Гаага, Об'єднане королівство Нідерландів | ||
| Смерть: |
31 травня 1900 (75 років) Гаага, Нідерланди | ||
| Країна: | Нідерланди | ||
| Батько: | Alexander Loudond[1] | ||
| Мати: | Susanna Gaspardina Valckd[1] | ||
| Шлюб: | Louise Wilhelmine Françoise Félicité de Stuersd | ||
| Діти: | Hugo Loudond[1], Adriana Jacqueline Marie Loudond[1], Cornelie Loudond[1], Alexine Susette Loudond[1], Eugenie Loudond[1], Cecile Loudond[1] і John Loudond[1] | ||
Джеймс Лаудон (нід. James Loudon; 8 червня 1824 — 31 травня 1900) — нідерландський ліберальний політик, міністр колоній, сорок восьмий генерал-губернатор Голландської Ост-Індії.[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Джеймс Лаудон народився в Гаазі, в родині британського власника цукрових і індигових плантацій на Яві. Він вивчав право в Лейденському університеті. З 1846 по 1848 роки працював в Батавії адвокатом і прокурором. Займав низку адміністративних посад в Голландській Ост-Індії.
Повернувшись в Європу він став Генеральним секретарем колоній. 14 березня 1861 року він став міністром колоній, однак уряд ван Зейлена ван Неєлвелта-ван Хеемстри розпався протягом року. Король Віллем III доручив був створити новий уряд Лаудону, однак той відмовився. Після цього він десять років займав посаду королівського комісара в Південній Голландії.
На своїй посаді він закликав до стриманої політики на Борнео і Суматрі, регіонах, на яких мала претензії Велика Британія. Він був противником подальшої експансії в Ост-Індії. В посланні до Батавії вин написав: "Я вважаю кожне розширення нашої влади на островах кроком на шляху до нашого падіння".
В 1872 році він став генерал-губернатором Голландської Ост-Індії. По прибутті в колонії він віддав данину пошани Мультатулі.
За правління Лаудона розпочалась Ачехська війна.
Він був відправлений у відставку королівським указом від 12 грудня 1874 року. В березні 1875 від передав повноваження своєму наступнику ван Лансберге.
В 1884 році Лаудон отримав дворянський титул йонкера. Він помер в Гаазі 31 травня 1900 року.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лицар ордену Нідерландського лева (1860)
- Командор ордену Нідерландського лева (1862)
- Гранд офіцер ордену Дубового вінця (1868)
- Великий хрест ордену Дубового вінця (1868)
- Лицар першого ступеню ордену Золотого лева Нассау (1879)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Mr. J. Loudon [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.], Parlement & Politiek.
Джерела[ред. | ред. код]
- I.C. van Lier, Mr. J. Loudon en zijn Bestuur. Bruinig & Wijt, 1875
- J.I. de Rochemont. Loudon en Atchin. 1875.
- C.A. Tamse, Janny de Jong en Henk Boels: Eer en fortuin. Leven en werken in Nederland en Indië 1824-1900, autobiografie van gouverneur-generaal James Loudon. (2003; ISBN 90-6707-577-9).
- Cees Fasseur: Indischgasten. Indische levensgeschiedenissen, het hoofdstuk 'Een reuzenstrijder tegen het barbarisme'. (Amsterdam 1996).
- Paul van 't Veer, De Atjeh-oorlog, blz 25, Amsterdam 1969