Віллем III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Віллем III
Віллем III

Король Нідерландів
Час на посаді:
17 березня 1849 — 23 листопада 1890
Попередник Віллем II
Наступник Вільгельміна

Великий герцог Люксембурзький
Час на посаді:
17 березня 1849 — 23 листопада 1890
Попередник Віллем II
Наступник Адольф Люксембург

Народження 19 лютого 1817(1817-02-19)
  Брюссель, Королівство Нідерланди
Смерть 23 листопада 1890(1890-11-23) (73 роки)
  Гет-Лоо, Королівство Нідерланди
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди

Батько Віллем II
Дружина Софія Вюртемберзька
Емма Вальдек-Пірмонтська
Діти Віллем
Моріс
Олександр, принц Оранський
Вільгельміна
Нагороди
Шаблон:Кавалер Великого хреста ордена Вільгельма
Великий хрест ордена Дубового вінця
Кавалер ордена Золотого руна
Орден підв'язки
Орден Чорного орла
Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія та Лазаря Шаблон:Кавалер Великого хреста ордена Корони Італія
CMNS: Віллем III на Вікісховищі

Віллем III (Вільгельм, нід. Willem III, нім. Wilhelm III., фр. Guillaume III, Віллем Александер Пауль Фредерік Лодевейк; 19 лютого 1817 — 23 листопада 1890) — король Нідерландів та великий герцог Люксембурзький з 17 березня 1849, герцог Лімбурзький, син Віллема II і Анни Павлівни.

У 18341837 відвідував Лейденський університет. Між принцом і його батьком існували розбіжності, внаслідок яких принц протягом короткочасного царювання Віллема II майже не брав участі у державних справах. Нідерландський народ радісно вітав вступ у 1849 на престол молодого короля.

Конституціоналізм правління[ред.ред. код]

Віллем III вважав обов'язком триматися в рамках конституції, яку скріпив своєю присягою. Він дозволив собі лише один раз відкрите протиріччя з радниками корони — у 1853, коли внаслідок введення католицької єпископської ієрархії протестантська частина нідерландського населення відчула тривогу. Коли в Амстердам королю була передана масова петиція протестантів, він заявив, що це народний рух ще сильніше скріплює узи, що з'єднують Оранський дім із нідерландським народом. Внаслідок такої заяви уряд Торбеке вийшов у відставку, поступившись місцем консервативному кабінету. Під час святкування 300-літньої річниці початку війни за незалежність Нідерландів, 1 квітня 1872, Віллем III публічно прочитав те місце з акту про звільнення від іспанського панування, в якому заявляється, що государі існують для народів, а не народи для государів. Слідом за тим він висловив гарлемському єпископу в приватній аудієнції своє обурення з приводу ультрамонтанської агітації, яка мала на меті перешкодити святкування згаданої річниці.

Відносини із Німеччиною[ред.ред. код]

Як великий герцог люксембурзький та герцог лімбурзький нідерландський король був до 1866 членом Німецького союзу. З того часу він почав ставитися до Пруссії з великою недовірою. Коли почалася франко-прусська війна, Віллем III разом із більшою частиною свого народу сподівався, що перемога залишиться на боці Франції.

Сім'я. Проблема престолонаслідування. Кінець унії з Люксембургом[ред.ред. код]

18 червня 1839 e Штутгарті Віллем одружився на своїй двоюрідній сестрі Софії, принцесі Вюртемберзькій (онучці Павла Першого, який доводився йому дідом по материнській лінії), у них було три сини:

У 1879 Віллем III, що не ладнав зі старшим сином від першого шлюбу (який помер ще за життя Віллема), вступив у другий шлюб із молодою принцесою Еммою Вальдек-Пірмонтською. Народжена від цього шлюбу принцеса Вільгельміна і стала королевою після смерті батька (1890), оскільки другий син Віллема також помер молодим у 1884. У силу закону про регентство, виданого у 1884, при малолітній дочці королева Емма стала правителькою Нідерландів. Тим часом у Великому герцогстві Люксембурзькому, де жіноча лінія не користувалася правом престолонаслідування у силу салічних законів, престол не міг перейти до Вільгельміни, і Люксембург очолив ровесник Віллема принц Нассау Адольф.

Посилання[ред.ред. код]