Голландська Ост-Індія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голландська Ост-Індія
Nederlandsch-Indië
Nederlands-Indië
Hindia-Belanda
Голландська колонія
1800 – 1949a
Прапор Герб
Прапор Герб
Evolution of the Dutch East Indies.png
Карта Голландської Ост-Індії, яка показує територіальну експансію з 1800 р. До найбільшої межі попередньо японської окупації в 1942 р.


Столиця Батавія
Мова(и) голландська мова (офіційна)
малайська (лінгва франка)
яванська мова
китайська мова
мови корінних народів
Релігія Іслам
Християнство
Індуїзм
Буддизм
Грошова одиниця гульден голландської Ост-Індії
Форма правління колоніальна адміністрація
^a  Зайнята японськими військами в період між 1942 і 1945 роками, а потім Індонезійська національна революція до 1949 року. Індонезія проголосила свою незалежність 17 серпня 1945 року. Нідерландська Нова Гвінея була передана Індонезії в 1963 році. Офіційна дата відповідно до Організацією Об'єднаних Націй - 1949 рік[1]
Попередник
Наступник
Flag of the Dutch East India Company.svg Голландська Ост-Індійська компанія
Flag of the Aceh Sultanate.png Султанат Ачех
Old Flag of Bali.svg Королівство Балі
Flag of Riau-Lingga Sultanate.svg Султанат Ріау-Лінгга
Flag of Portugal (1640).svg Португальська Малакка
Сполучені Штати Індонезії Flag of Indonesia.svg
Нідерландська Нова Гвінея Morning Star flag.svg
Республіка Південно-Молуккських островів Flag of South Moluccas.svg
Стрейтс-Сетлментс Flag of the United Kingdom.svg
Сьогодні є частиною Індонезія Індонезія
Малайзія Малайзія
Мапа Голландської Ост-Індії Вільяма Дамп'є, 1697

Голландська Ост-Індія або Нідерландська Ост-Індія (нід. Nederlands-Indië; інд. Hindia-Belanda, зараз Індонезія) — голландські колоніальні володіння на островах Малайського архіпелагу та в західній частині острова Нова Гвінея. Утворилася в 1800 внаслідок націоналізації Голландської Ост-Індійської компанії. Існувала до японської окупації в березні 1942. У розмовній мові та неофіційних документах іноді називається також Нідерландська (або Голландська) Індія. Не слід плутати її з Голландської Індією — голландськими колоніальними володіннями на півострові Індостан. Як й інші колоніальні утворення, Голландська Ост-Індія постала в гострій конкурентній боротьбі як з місцевими державними формуваннями, так і з іншими колоніальними державами (Великою Британією, Португалією, Францією, Іспанією). Довгий час мала переважно таласократичний характер, фактично охоплюючи лише низку прибережних факторій та форпостів, оточених володіннями місцевих малайських султанатів. Завоювання кінця XIX — початку XX століть, а також використання механізмів потужної економічної експлуатації, дозволили голландцям об'єднати велику частину архіпелагу під владою своєї корони. Голландська Ост-Індія з її багатими запасами нафти та інших корисних копалин вважалася «перлиною в короні голландської колоніальної імперії»[2].

Передісторія[ред. | ред. код]

23 червня 1596 у порт Бантам прибула перша голландська торгова експедиція, капітаном якої був Корнеліус Хутман. Нідерландці усвідомили потенційну прибутковість цих територій. Після свого першого успішного проникнення, голландські комерсанти створюють цілу низку контор в різних містах і провінціях Нідерландів. Ці контори були пов'язані з армією, флотом та великим капіталом і використовувалися для торгівлі з країнами Сходу, зокрема з даним регіоном. Ще в 1602 вони об'єдналися в Ост-Індськоу компанію, що володіє досить великим, як на ті часи, акціонерним капіталом.

Загальна хронологія[ред. | ред. код]

місто Батавія (зараз Джакарта) в 1897

Заснування[ред. | ред. код]

Під час наполеонівських воєн територія самих Нідерландів захоплена Францією, і всі голландські колонії автоматично стали французькими. Таким чином у 1808–1811 колонією керував французький генерал-губернатор. У 1811-1816, під час Наполеонівських воєн, територія Голландської Ост-Індії була захоплена Сполученим Королівством, занепокоєним зміцнення Франції (до цього часу Велика Британія вже також встигла окупувати й Капську колонію, найважливішу торгову ланку між Нідерландами й Індонезією).

Могутність голландської колоніальної імперії було підірвано, проте Англії був потрібен протестантський союзник у боротьбі з католицькими колоніальними державами: Францією, Іспанією та Португалією. Тому в 1824 за англо-голландською угодою окупована територія була повернена Голландії в обмін на голландські колоніальні володіння в Індії. Окрім того, до Англії перейшов півострів Малакка. Новоутворений кордон між Британської Малайєю та Голландською Ост-Індією залишається і донині кордоном між Малайзією та Індонезією.

Територіальна експансія[ред. | ред. код]

Столицею Голландської Ост-Індії була Батавія, зараз Джакарта — столиця Індонезії. Хоча острів Ява контролювався Голландською Ост-Індською компанією та голландської колоніальною адміністрацією протягом 350 років, з часів Яна Куна, повний контроль над більшою частиною Голландської Ост-Індії, включаючи острови Борнео, Ломбок та західну частину Нової Гвінеї, був встановлений лише на початку XX століття[3].

Захоплення принца Діпонегоро генералом де Коком під час яванської війни (1825–1830)

Ісламський опір[ред. | ред. код]

Місцеве населення Індонезії, що спиралося на внутрішню стійкість ісламських інститутів, чинило значний опір Голландській Ост-Індській компанії, а потім і голландській колоніальній адміністрації, що послаблювало голландський контроль та з'язувало нідерландські збройні сили[4]. Найтривалішими конфліктами були війна Падре на Суматрі (1821–1838), Яванська війна (1825–1830) і кривава тридцятирічна війна в султанаті Ачех (північно-західна частина Суматри), яка тривала з 1873 по 1908 рік.

У 1846 і 1849 голландці провели невдалі спроби завоювати острів Балі, який опинився під повним голландським контролем лише в 1906. Тубільці Західного Папуа та більшості внутрішніх гірських районів були підкорені лише в 1920-х. Значною проблемою було також доволі поширене піратство в цих водах (малайське, китайське, арабське, європейське), яке тривало до середини XIX ст.[3]

У 1904–1909 під час правління генерал-губернатора Дж. Б. Ван Хетца влада голландської колоніальної адміністрації поширилася на всю територію голландської Ост-Індії, заклавши, таким чином, основи сучасної індонезійської держави[5]. Південно-Західний Сулавесі було зайнято в 1905–1906 роках, острів Балі в 1906, а західну частину острова Нова Гвінея в 1920.

Падіння Голландської Ост-Індії[ред. | ред. код]

10 січня 1942 Японія, що відчувала потребу в корисних копалинах, якими була багата Голландська Ост-Індія (насамперед йшлося про нафту), оголосила війну королівству Нідерландам. У ході Операції в Голландській Ост-Індії територія колонії до березня 1942 року була повністю захоплена японськими військами.

Падіння Голландської Ост-Індії означало й кінець голландської колоніальної імперії. Вже 17 серпня 1945, після звільнення від Японії була проголошена Республіка Індонезія, яку Голландія визнала в 1949 після закінчення війни за незалежність Індонезії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The United Nations and Decolonization. www.un.org (EN). Процитовано 2017-12-22. 
  2. А. Крозе. Голландский флот во Второй мировой войне. — М. : ACT, 2005. — ISBN 5-17-026035-0.
  3. а б Witton, Patrick (2003). Indonesia. Melbourne: Lonely Planet. с. 23–25. ISBN 1-74059-154-2. 
  4. Schwarz, A. (1994). A Nation in Waiting: Indonesia in the 1990s. Westview Press. с. 3–4. ISBN 1-86373-635-2. 
  5. Robert Cribb, «Development policy in the early 20th century», in Jan-Paul Dirkse, Frans Hüsken and Mario Rutten, eds, Development and social welfare: Indonesia's experiences under the New Order (Leiden: Koninklijk Instituut voor Taal-, Land-en Volkenkunde, 1993), pp. 225–245.

Література[ред. | ред. код]

  • Boomgaard, Peter (2001). Het Indië Boek (Waanders).
  • T. Friend, Indonesian Destinies, Harvard University Press, 2003. ISBN 0-674-01137-6
  • Nagtegaal, Luc. Riding the Dutch Tiger: The Dutch East Indies Company and the Northeast Coast of Java, 1680–1743 (1996) 250 pp
  • Anthony Reid, The Indonesian National Revolution 1945–1950, Melbourne, Longman Pty Ltd, 1974. ISBN 0-582-71046-4
  • M.C. Ricklefs, A Modern History of Indonesia, 2nd edition, MacMillan, 1991, chapters 10–15. ISBN 0-333-57690-X
  • Adrian Vickers, A History of Modern Indonesia, Cambridge University Press, 2005. ISBN 0-521-54262-6
  • Patrick Witton, Indonesia, Melbourne, Lonely Planet, 2003, 23–25. ISBN 1-74059-154-2

Посилання[ред. | ред. код]