Калімантан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Борнео)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калімантан (Борнео)
Dawn in Borneo.jpg
Світанок у джунглях Калімантану

Карта
Карта острова Калімантан (Борнео)
Географія
1° пд. ш. 114° сх. д. / 1° пд. ш. 114° сх. д. / -1; 114Координати: 1° пд. ш. 114° сх. д. / 1° пд. ш. 114° сх. д. / -1; 114
Континент Азія
Місцерозташування Південно-Східна Азія
Акваторія Тихий океан, Море Сулу, Південнокитайське море, Яванське море, Море Сулавесі, Макасарська протока
Група островів Великі Зондські острови
Площа 743 330 км² (3-тє місце)
Довжина 1366 км
Ширина 1026 км
Берегова лінія 4971 км
Найвища точка Кінабалу, 4095 м (3-тє місце)
Країна
Індонезія Індонезія, Малайзія Малайзія, Бруней Бруней
Адм. одиниця Індонезія[1]
Населення 21 258 000 осіб (2014)
(9-те місце)
Калімантан (Борнео). Карта розташування: Індонезія
Калімантан (Борнео)
Калімантан (Борнео)
Калімантан (Борнео) (Індонезія)

CMNS: Калімантан у Вікісховищі

Калімантан (індонез. Kalimantan), також Борнео (малай. Borneo) — третій за величиною острів у світі; єдиний морський острів, розділений між трьома державами: Індонезією, Малайзією і Брунеєм. Площа — 743 330 км². Острів лежить у центрі Малайського архіпелагу в Південно-Східній Азії.

Індонезійська — велика частина острова ділиться на чотири провінції (Західний Калімантан, Центральний Калімантан, Південний Калімантан та Східний Калімантан). Малайзійська частина ділиться на два штати — Сабах та Саравак.

Географія[ред. | ред. код]

Пляжі Борнео

Калімантан оточений Південно-Китайським морем, Морем Сулу, Морем Сулавесі, Макасарською протокою, Яванським Морем та протокою Карімата. На захід лежать півострів Малакка й острів Суматра, на південь — острів Ява, на схід — острів Сулавесі, на північний захід — острови, що належать Філіппінам.

Найвищою точкою на острові є гора Кінабалу (4095 м) у малайському штаті Сабах. У цій же частині острова є діючий вулкан Бомбалай.

Найбільші річки: Капуас, Каян, Махакам і Баріто.

Найбільші міста Калімантану: Банджармасін, Мартапура, Понтіанак, Самаринда і Балікпапан (Індонезія), Кучинг, Сібу і Сандакан (Малайзія), Бандар-Сері-Бегаван (Бруней).

Історія[ред. | ред. код]

Даяків, основного корінного населення острова, побоювались за їх практику полювання за головами.
Британський прапор вперше був піднятий на острові Лабуан 24 грудня 1846 року.
Плем'я Даяків під час фестивалю Ерау[en] в поселені Тенггаронгу.
Геополітичний поділ острова:
Гора Кінабалу в Малайзії, найвища вершина острова Калімантан[2].

Найдавніші відомі переселенці припливли на Калімантан з Африки понад 40 тисяч років тому. 13 тисяч років тому вони розселилися на Малакському півострові[3]. Прямі нащадки цих людей — негріто, які досі живуть в Малайзії.

Негріто розселилися на північ у Східну Азію і Тайвань приблизно 8 тисяч років тому. На материку при надлишку ресурсів природний відбір забезпечував виживання рослих і сильних, а на островах — невисоких, які могли обходитися меншою кількістю їжі. 3—5 тисяч років тому полінезійці зі Східної Азії стали розселятися на острови і відтісняти негріто в гори. Нащадки полінезійців — дусуни, мурути і даяки — нині населяють внутрішні частини Борнео й віддалених островів Індонезії, а також острів Нова Гвінея майже повністю, а негріто майже не збереглися. І полінезійці, і негріто вважаються корінним населенням — протомалайцями.

Приблизно в 3 столітті до нашої ери на території Південного Китаю відбулася зустріч монголоїдів, які поступово розселялися з північного заходу Азії, і місцевих народів, що прийшли з півдня. Змішаний монголо-полінезійський народ поступово, мігруючи на південь, заселив півострівну Малайзію та зараз називається дейтеромалайці. Дейтеромалайці влаштувалися також на узбережжі Калімантану, а внутрішні області займали протомалайські етноси. Тих і тих попри величезну етнічну різницю нині часто називають корінними жителями Малайзії.

На півдні Калімантану живуть банджари. З некорінних народів найбільшу чисельність мають китайці.

У XV столітті острів став залежним від індонезійської імперії Меджепегіт. Правителька індуїстської держави Негара Дипа, що знаходиться на Калімантані, Джунгджунг Буї, вийшла заміж за яванського принца Суріяната, і вони спільно управляли царством, яке з 1365 а платило данину імперії Меджепегіт. Таким чином воно стало частиною Нусантари — збірної назви індонезійських земель. Коли принц Негара Дипа, Самудра (Суріансія), навернувся в іслам і утворив ісламську державу Банджара, туди також увійшла велика частина земель індуїстського царства Негара Даха.

Північний Калімантан з XV по XVII століття входив до складу султанату Бруней, який на той час переживав розквіт. 1703 у (за іншими джерелами 1658) велика частина півночі острова була передана султанату Сулу, розташованому на південних Філіппінах, після того як останній надав султану Брунею військову допомогу проти повстання в Брунеї. 1857 султан Сулу Джамалуль Ахлам Кірам (1863—1881), здав Північний Калімантан в оренду Британської компанії Північного Борнео[4]. Ця частина острова зараз входить до складу Малайзії і відома як Сабах. Внутрішні території острова були населені тубільцями. У XIX столітті прибережні території, ще залишалися під контролем Брунею, поступово перейшли під контроль династії, заснованої Джеймсом Бруком.

Ресурси[ред. | ред. код]

На острові багаті родовища нафти, видобуток якої формує основу економіки Брунею і є однією з основоположних статей економіки Індонезії. Крім цього, на острові видобувають алмази. Острів лежить у вологому екваторіальному поясі й густо вкритий джунглями. Проте заготівля дров різко зменшує запаси деревини. Джунглі також страждають від лісових пожеж у посушливі періоди, особливо сильні пожежі були в 1997—1998 роках, що могло призвести до екологічної катастрофи.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На Калімантані протікає дві річки з однаковою назвою — Капуас. Одна з них, в провінції Західний Калімантан, є найдовшою річкою Індонезії (1143 км) і найдовшою острівною річкою у світі. Інша, в провінції Центральний Калімантан, значно коротша (близько 600 км), притока річки Баріто.
  • На західній частині острова зустрічається єдиний досі відомий вид жаб, у якого відсутні легені — борнейська пласкоголова жаба.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. An Awesome Island. Borneo: Island in the Clouds. PBS. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 20-12-2020. 
  3. Реконструкція розселення доісторичної людини за даними мітохондріальної РНК і Y-хромосомної ДНК. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 29 січня 2012. 
  4. .sabah.org.my / bi / know_sabah / history.asp History of Sabah. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 19 червня 2022. 

Література[ред. | ред. код]

  • Gudgeon, L. W. W. 1913. British North Borneo. Adam and Charles Black, London. (An early well-illustrated book on «British North Borneo», now known as Sabah.)
  • Михайло Ругаль. Ілюстрована наука. — Bonnier Publications, 2011. — Вып. 5 (10). — С. 46. — ISSN 2079-7524.
  • «Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 160, 170, 184—186, 200—203, 229—230 (рос.)
  • Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 98-99 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]