Калімантан

Калімантан (Борнео)
Світанок у джунглях Калімантану
Карта Карта острова Калімантан (Борнео)
Географія
1° пд. ш. 114° сх. д.
Континент	Азія
Місцерозташування	Південно-Східна Азія
Акваторія	Тихий океан, Море Сулу, Південнокитайське море, Яванське море, Море Сулавесі, Макасарська протока
Група островів	Великі Зондські острови
Площа	743 330 км² (3-тє місце)
Довжина	1366 км
Ширина	1026 км
Берегова лінія	4971 км
Найвища точка	Кінабалу, 4095 м (3-тє місце)
Країна
Індонезія,  Малайзія,  Бруней
Населення	21 258 000 осіб (2014) (9-те місце)
Калімантан (Борнео) Калімантан (Борнео) (Індонезія)
Калімантан у Вікісховищі

Калімантан (індонез. Kalimantan), також Борнео (малай. Borneo) — третій за величиною острів у світі; єдиний морський острів, розділений між трьома державами: Індонезією, Малайзією і Брунеєм. Площа — 743 330 км². Острів лежить у центрі Малайського архіпелагу в Південно-Східній Азії.

Індонезійська — велика частина острова поділяється на чотири провінції (Західний Калімантан, Центральний Калімантан, Південний Калімантан та Східний Калімантан). Малайзійська частина поділяється на два штати — Сабах та Саравак.

Природа

Гора Кінабалу в Малайзії, найвища вершина острова Калімантан.

Калімантан оточений Південно-Китайським морем, Морем Сулу, Морем Сулавесі, Макасарською протокою, Яванським Морем та протокою Карімата. На захід лежать півострів Малакка й острів Суматра, на південь — острів Ява, на схід — острів Сулавесі, на північний захід — острови, що належать Філіппінам.

Найвищою точкою на острові є гора Кінабалу (4095 м) у малайському штаті Сабах. У цій же частині острова є діючий вулкан Бомбалай.

Калімантан знаходиться в екваторіальному кліматичному поясі. Клімат тут вологий і жаркий протягом усього року, без чітко виражених сезонів. Середньорічні температури коливаються від +25 до +27 °C. Основна кліматична особливість — висока кількість опадів. У середньому на рік випадає від 2000 до 4000 мм, а в гірських районах — до 5000 мм. Дощі йдуть практично щодня, особливо в другій половині дня, часто супроводжуються грозами. Вологість повітря зазвичай перевищує 80–90 %. Важливу роль відіграють мусони: улітку (червень—вересень) переважають південно-західні мусони, що приносять вологе повітря з Індійського океану, а взимку (грудень–березень) — північно-східні мусони з Південно-Китайського моря. Такі умови сприяють формуванню густої тропічної рослинності та численних річкових систем.

Калімантан — один із найбагатших на річки островів світу. Його річкова мережа відзначається високою густотою та повноводністю. Більшість річок течуть із центральних гірських районів до узбережжя, утворюючи розгалужені дельти. Найбільші річки: Капуас (довжина понад 1140 км), Махакам (980 км), Баріто, Барам, Батанг-Лупар, Каян, Кахаян та інші.

Найбільші міста Калімантану: Банджармасін, Мартапура, Понтіанак, Самаринда і Балікпапан (Індонезія), Кучинг, Сібу і Сандакан (Малайзія), Бандар-Сері-Бегаван (Бруней).

Калімантан — великий унікальний острів, де поєднуються різноманітні екваторіальні типи ландшафтів: від заболочених низовин до високогірних альпійських зон. За фізико-географічним районуванням світу Калімантан належить до однойменної Калімантанської острівної області Малайської острівної фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру острівної території, Калімантан можна поділити на 5 великих фізико-географічних районів:

• Північний гірський район (найбільш гірська частина з вершиною Кінабалу);
• Західний низовинний район (долина Капуас — найбільша низовина острова);
• Центральний гірський район (охоплює внутрішню частину острова із середньогірськими хребтами);
• Східний прибережний район (басейн Махакам; поєднання прибережних низовин та гірських масивів у глибині);
• Південний болотяно-рівнинний район (рівнини, густо порізані річками й болотами).

Історія

Даяків, основного корінного населення острова, побоювались за їх практику полювання за головами.

Британський прапор вперше був піднятий на острові Лабуан 24 грудня 1846 року.

Плем'я Даяків під час фестивалю Ерау в поселені Тенггаронгу.

Геополітичний поділ острова:

   Індонезія

   Малайзія

   Бруней

Найдавніші відомі переселенці припливли на Калімантан з Африки понад 40 тисяч років тому. 13 тисяч років тому вони розселилися на Малакському півострові. Прямі нащадки цих людей — негріто, які досі живуть в Малайзії.

Негріто розселилися на північ у Східну Азію і Тайвань приблизно 8 тисяч років тому. На материку при надлишку ресурсів природний відбір забезпечував виживання рослих і сильних, а на островах — невисоких, які могли обходитися меншою кількістю їжі. 3—5 тисяч років тому полінезійці зі Східної Азії стали розселятися на острови і відтісняти негріто в гори. Нащадки полінезійців — дусуни, мурути і даяки — нині населяють внутрішні частини Борнео й віддалених островів Індонезії, а також острів Нова Гвінея майже повністю, а негріто майже не збереглися. І полінезійці, і негріто вважаються корінним населенням — протомалайцями.

Приблизно в 3 столітті до нашої ери на території Південного Китаю відбулася зустріч монголоїдів, які поступово розселялися з північного заходу Азії, і місцевих народів, що прийшли з півдня. Змішаний монголо-полінезійський народ поступово, мігруючи на південь, заселив півострівну Малайзію та зараз називається дейтеромалайці. Дейтеромалайці влаштувалися також на узбережжі Калімантану, а внутрішні області займали протомалайські етноси. Тих і тих попри величезну етнічну різницю нині часто називають корінними жителями Малайзії.

На півдні Калімантану живуть банджари. З некорінних народів найбільшу чисельність мають китайці.

У XV столітті острів став залежним від індонезійської імперії Меджепегіт. Правителька індуїстської держави Негара Дипа, що знаходиться на Калімантані, Джунгджунг Буї, вийшла заміж за яванського принца Суріяната, і вони спільно управляли царством, яке з 1365 а платило данину імперії Меджепегіт. Таким чином воно стало частиною Нусантари — збірної назви індонезійських земель. Коли принц Негара Дипа, Самудра (Суріансія), навернувся в іслам і утворив ісламську державу Банджара, туди також увійшла велика частина земель індуїстського царства Негара Даха.

Північний Калімантан з XV по XVII століття входив до складу султанату Бруней, який на той час переживав розквіт. 1703 у (за іншими джерелами 1658) велика частина півночі острова була передана султанату Сулу, розташованому на південних Філіппінах, після того як останній надав султану Брунею військову допомогу проти повстання в Брунеї. 1857 султан Сулу Джамалуль Ахлам Кірам (1863—1881), здав Північний Калімантан в оренду Британської компанії Північного Борнео. Ця частина острова зараз входить до складу Малайзії і знана як Сабах. Внутрішні території острова були населені тубільцями. У XIX столітті прибережні території, ще залишалися під контролем Брунею, поступово перейшли під контроль династії, заснованої Джеймсом Бруком.

Ресурси

На острові багаті родовища нафти, видобуток якої формує основу економіки Брунею і є однією з основоположних статей економіки Індонезії. Крім цього, на острові видобувають алмази. Острів лежить у вологому екваторіальному поясі й густо вкритий джунглями. Проте заготівля дров різко зменшує запаси деревини. Джунглі також потерпають від лісових пожеж у посушливі періоди, особливо сильні пожежі були в 1997—1998 роках, що могло призвести до екологічної катастрофи.

Пляжі Борнео

Цікаві факти

• На Калімантані протікає дві річки з однаковою назвою — Капуас. Одна з них, у провінції Західний Калімантан, є найдовшою річкою Індонезії (1143 км) і найдовшою острівною річкою у світі. Інша, у провінції Центральний Калімантан, значно коротша (близько 600 км), притока річки Баріто.
• У західній частині острова зустрічається єдиний досі відомий вид жаб, у якого відсутні легені — борнейська пласкоголова жаба.

Література

• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
• Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. — ISBN 978-617-527-106-3
• Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 98-99 (рос.)
• Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 160, 170, 184—186, 200—203, 229—230 (рос.)
• Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Михайло Ругаль. Ілюстрована наука. — Bonnier Publications, 2011. — Вып. 5 (10). — С. 46. — ISSN 2079-7524.
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
• Gudgeon, L. W. W. 1913. British North Borneo. Adam and Charles Black, London. (An early well-illustrated book on «British North Borneo», now known as Sabah.)

Посилання

• Подорож до Малайзії і Борнео [Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• An Awesome Island. Borneo: Island in the Clouds. PBS. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 20-12-2020.
• Borneo: Eco Warriors — Online documentary
• Стаття І. Корабельникова [Архівовано 26 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Відеосюжет про алмазному промислі на півдні Калімантану (нім.)