Джиззацька область
| Джиззацька область | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
Jizzax viloyati | |||||
|
| |||||
| Адміністративний центр | Джиззак | ||||
| Країна |  Узбекистан
| ||||
| область | Узбекистан Узбецька Радянська Соціалістична Республіка Узбецька Радянська Соціалістична Республіка | ||||
| |||||
| Офіційна мова | узбецька | ||||
| Населення | |||||
| - повне | 910,5 тис. осіб (10-е місце) | ||||
| - густота | 44 осіб/км² | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 21,2 тис. км² (5-е місце) км² | ||||
| Висота | |||||
| - максимальна | 274 м | ||||
| - мінімальна | 274 м | ||||
| Часовий пояс | GMT+5 | ||||
| Дата заснування | 29 грудня 1973 | ||||
| Вебсайт | jizzax.gov.uz | ||||
| Код ISO 3166-2 | UZ-JI | ||||
| |||||
| |||||
| |||||
Джиззацька область (узб. Жиззах вилояти, Jizzax viloyati) — адміністративно-територіальна одиниця Узбекистану. Адміністративний центр — місто Джиззак.
До 1936 року територія Джиззацької області входила до Киргизької АРСР у складі РСФРР, потім до Казахської РСР(до 1956 року). 1956 року Голодностепська область (нині Навоїйська та Джиззацька області) були передані до складу Узбекистану з метою розвитку бавовняної монокультури в одній республіці.
Джиззацька область утворена 29 грудня 1973 року у складі Узбецької РСР. 6 вересня 1988 року область була об'єднана з Сирдар'їнською областю в одну з назвою Сирдар'їнська область (з центром в Джиззаку)[1], а 16 лютого 1990 року — відновлена.
Джиззацька область знаходиться в центральній частині Узбекистану між річками Сирдар'я та Зеравшан. Площа території області — 21,2 тис. км². Клімат континентальний, посушливий, з жарким літом і помірно холодною зимою.
Межує:
- На півночі з Республікою Казахстан та Сирдар'їнською областю
- На південному сході з Республікою Таджикистан
- На заході з Навоїйською та Самаркандською областями.
В області проживає понад 1 139,0 тис. чол. (2008 р.) або 4,7% населення республіки, понад 70 національностей і народностей, 83,2% складає корінне населення — узбеки. Поряд з ними тут проживають казахи — 6,2%, киргизи — 2,9%, таджики — 2,4%, росіяни — 2%, татари — 1,8% і представники інших національностей — 0,5%. Щільність населення області порівняно низька і становить 50 осіб на 1 км². В області переважає сільське населення, його частка становить 69,5%.
Область поділена на 12 адміністративних районів (туманів):
| № на карті |
Район | Центр |
|---|---|---|
| 1 | Арнасайський | міське селище Голіблар |
| 2 | Бахмальський | міське селище Усмат |
| 3 | Галляаральський | місто Галляарал |
| 4 | Шараф-Рашидовський | міське селище Учтепа |
| 5 | Дустліцький | місто Дустлік |
| 6 | Заамінський | міське селище Заамін |
| 7 | Зарбдарський | міське селище Зарбдар |
| 8 | Зафарабадський | міське селище Зафарабад |
| 9 | Мірзачульський | місто Гагарін |
| 10 | Пахтакорський | місто Пахтакор |
| 11 | Фаріський | міське селище Багдан |
| 12 | Янгіабадський | н.п. Баландчакир |
і 1 місто обласного підпорядкування:
В області 6 міст, 42 міських селища і 100 сільських сходів громадян.
Економіка області заснована на сільському господарстві. Основними сільськогосподарськими культурами в області є бавовна та пшениця, також культивуються кормові культури, овочі, баштанні культури (дині та гарбузи).
Тваринництво представлене розведенням овець, кіз і свиней.
Виробництво будівельних матеріалів є домінуючою галуззю промислового виробництва області. Також існує виробництво з виготовлення пластмасових виробів і очищенню бавовни, діє рибопереробний завод.
В області діє велика кількість шахт, в яких видобувається поліметалічні руди, які містять свинець, цинк, залізо, також сировину для виготовлення вапна і вапняк.
Є автомобільне сполучення з Ташкентом, Самаркандом, Бухарою та іншими містами Узбекистану.
У межах області створено два природних заповідника: Заамінський заповідник і Нуратинський заповідник, розташовані на західних відрогах Туркестанського хребта Паміро-Алая[2].
В області є національна зона відпочинку — санаторій «Заамін», розташований на теренах Заамінського національного парку.
- Джалілов Ісам (1973 — 1974)
- Ісламов Еркабай (1974 — 1983)
- Ельбаєв Бекмурат (1983 — 198.4)
- Хабібуллаев Асхат Шаріпович (198.6 — 198.7)
- Турсунов Еркін Турсунович (травень 1990 — січень 1992)
- Таїров Сеїт Меметович (грудень 1973 — 1978)
- Байміров Тухтамиш (1978 — 18 лютого 1983)
- Шагазатов Хабібулла Абдумажітович (18 лютого 1983 — 3 квітня 1985)
- Умаров Іслам Султанович (3 квітня 1985 — вересень 1988)
- Турсунов Еркін Турсунович (7 березня 1990 — 14 вересня 1991)
- Турсунов Еркін Турсунович (11 лютого 1992 — 3 квітня 1993)
- Тошкентбоєв Алішер Холмурадович (3 квітня 1993 — вересень 1996)
- Мірзійоєв Шавкат Міромонович (11 вересня 1996 — 11 вересня 2001)
- Яманкулов Убайдулла Яхшибойович (14 вересня 2001 — 14 лютого 2007)
- Анарбаєв Муса (14 лютого 2007 — лютий 2009)
- Халбутаєв Махмуд Парсаматович (24 лютого 2009 — 2009)
- Ісмаїлов Сайфіддін Умарович (14 січня 2010 — 23 грудня 2016)
- Узаков Улугбек Юлдашевич (23 грудня 2016 — 2017)
- Салієв Ергаш Алібекович (в.о. 2017 - 30 березня 2018, 30 березня 2018 — )
