Джин-Марк Валлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джин-Марк Валлі
фр. Jean-Marc Vallée
Дата народження9 березня 1963(1963-03-09)[1][2]
Місце народженняМонреаль, Квебек, Канада
Дата смерті25 грудня 2021(2021-12-25)[3][4] (58 років)
Місце смертіBerthier-sur-Merd, Квебек, Канада[5]
Громадянство Канада
Alma materКвебекський університет у Монреалі і Монреальський університет
Професіяактор, кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, режисер монтажу, кіноактор, кіносценарист
Нагороди
IMDbID 0885249
CMNS: Джин-Марк Валлі у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Валлі.

Жан-Марк Валлі (9 березня 1963(1963-03-09), Монреаль, Квебек, Канада — 25 грудня 2021(2021-12-25), Berthier-sur-Merd, Квебек, Канада)[6] — канадський режисер, монтажер і сценарист. Після вивчення кіно в Університеті Квебека в Монреалі Валлі продовжив знімати низку короткометражних фільмів, які отримали схвалення критиків, у тому числі «Стереотипи» (1991), «Чарівні краси» (1995) та «Чарівні мотилі» (1998).

Його дебютний фільм «Чорний список» (1995) був номінований на дев'ять премій Геній, включаючи режисуру та монтаж. Його четвертий повнометражний фільм, CRAZY (2005), отримав подальше визнання критиків і мав фінансовий успіх. Наступний фільм Валлі, «Молода Вікторія» (2009), отримав високі відгуки та отримав три номінації на премію « Оскар», а його шостий фільм « Кафе де Флор» (2011) став найбільш номінованим фільмом на 32-й церемонії вручення премії Genie Awards. Наступні фільми Валлі, американські драми « Далласський клуб покупців» (2013) і «Дика» (2014), продовжили це визнання, і перший приніс йому номінацію на премію « Оскар» за найкращий монтаж фільму. Він був членом Академії кінематографічних мистецтв і наук у відділенні режисера з 2014 року до своєї смерті в 2021 році[7]

Валлі продюсував та був режисером двох проєктів на телебаченні для HBO, зокрема, драматичного серіалу « Велика маленька брехня» (2017) і міні-серіалу-трилера « Гострі предмети» (2018). Для першого він здобув премію «Еммі» за видатну режисуру для обмеженого серіалу, фільму або драматичного випуску.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Валлі народився 1963 року та виріс у Монреалі, Квебек. Він був однією з чотирьох дітей.[8][9] Вивчав кінорежисерство в коледжі Ахунсік і Квебекському університеті в Монреалі.[8]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Рання робота

[ред. | ред. код]

Найдавніші відомі роботи Валлі включають п'ять музичних відео, написаних та знятих у серпні 1985 року[10] Музичні відео були частиною проєкту Les Productions Perfo 30 зі створення 30 музичних відео за 30 днів із загальним бюджетом не більше 50 000 канадських доларів (CAD). Les Productions Perfo 30 була заснована раніше того ж року, у травні 1985 року Андре Фортеном, Мартіном-Еріком Веллеттом та Мартіном Сен-П'єром, і завершила виробництво 32 музичних кліпів, усі знятих у серпні, з монтажем у вересні та жовтні.[11][12] Валлі був одним із чотирьох режисерів (разом із Фортеном, Веллеттом та Клодом Грегуаром), які керували режисерськими обов'язками. Його музичні кліпи включали Wild Touch My Chick Is In My Bed, Glockenspiel's Odeline, Park Avenue Don't Talk To Strangers, Angel's Angel's Evolution і New News The Splice Of Life.[11] Прем'єра музичних відео відбулася в театрі Spectrum в Монреалі 1 листопада 1985 року для обмеженого показу в пресі, а потім офіційно 9 листопада 1985 року для широкої публіки.[13] Пізніше музичні відео показали на канадському телебаченні через MuchMusic.[11]

У 1990-х роках Валлі зняв низку короткометражних фільмів, які викликали значний інтерес кінокритиків.[14] У 1991 році «Стереотипи», фантастична комедія, натхненна деякими американськими класичними фільмами, отримала численні нагороди на кількох подіях, включаючи найкращу перспективну режисуру за фільм «Валле» на Rendez-vous du cinéma québécois .[15]

Пізніше Джин-Марк Валлі взяв особистіший та більш автобіографічний тон у фільмах «Чарівні квіти» (Les Fleurs magiques) (1995) і « Чарівні слова» (Les Mots magiques) (1998), які були нагороджені у номінації, відповідно, найкращим короткометражним фільмом на 16-й церемонії вручення премії Genie та 1-й премії Jutra Awards, в якій режисер досліджував стосунки між батьком і сином[14].

Валлі дебютував у повнометражному фільмі в 1995 році у фільмі Liste noire (Чорний список), який того року став найкасовішим фільмом у Квебеку і отримав дев'ять номінацій на премію Genie, включаючи найкращий фільм і найкраще досягнення в режисурі.[16] Після цього успіху Валлі переїхав до Лос-Анджелеса, де зняв «Лос Локос» (1998), вестерн-фільм за сценарієм Маріо Ван Піблза і його головну роль, а також « Невдаха кохання» (1999).[16] Після цих двох малобюджетних постановок він зняв два епізоди телевізійного серіалу «Таємні пригоди Жуля Верна» (2000).

C.R.A.Z.Y.

[ред. | ред. код]

У середині 1990-х років Валлі готував C.R.A.Z.Y. за сценарієм, натхненним його власною молодістю та його співавтором Франсуа Буле. Джин-Марк Валлі хотів знімати фільм у Сполучених Штатах, але його друг Мішель Коте, який також знявся у « Чорному списку», переконав його знімати в Квебеку[8]. Після десяти років у виробництві, CRAZY нарешті вийшов у 2005 році і став одним із найуспішніших фільмів в історії Квебеку, як у фінансовому, так і в критичному плані.[17]

У ньому розповідається про Закарі Больє, молодого чоловіка, який боровся з гомофобією та гетеросексизмом, коли ріс із чотирма братами та консервативним батьком у Квебеку 1960-х і 1970-х років. Роль Закарі Больє зіграв Марк-Андре Гронден, а Мішель Коте та Даніель Пру зіграли батьків Закарі. Світова прем'єра CRAZY відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 2005 року і була нагороджена в номінації найкращий канадський повнометражний фільм.[18] Фільм отримав одностайну оцінку кінокритиків, а вебсайт-агрегатор фільмів Rotten Tomatoes дав фільму 100 % рейтинг «Certified Fresh» на основі відгуків 17 критиків.[19] Він отримав кілька нагород, у тому числі одинадцять премій Genie Awards і тринадцять премій Jutra Awards .[18] CRAZY також був обраний як офіційна заявка Канади на премію Оскар 2005 року за найкращий фільм іноземною мовою.[20]

Молода Вікторія

[ред. | ред. код]

Після успіху CRAZY Грем Кінг та Мартін Скорсезе найняли Жана-Марка Валлі для режисури історичної драми «Молода Вікторія».[21] Сценарист Джуліана Феллоуза, зосередив головну увагу у фільмі на ранньому житті та правлінні королеви Вікторії, а також її шлюбі з принцом Альбертом Саксен-Кобург-Готським. У фільмі зіграли Емілі Блант, Руперт Френд, Пол Беттані, Міранда Річардсон та Джим Бродбент серед великого акторського складу. Критика в цілому була позитивною, і фільм був номінований на три премії Оскар, здобувши премію Оскар 2009 року за найкращий дизайн костюмів.[22]

Кафе де Флор

[ред. | ред. код]

У 2011 році Джин-Марк Валлі написав, режисував та редагував Café de Flore, історію кохання, яка пов'язує чоловіка і жінку, що живуть у сучасному Монреалі, з матір'ю та її сином у Парижі 1960-х років.[23] У фільмі зіграли французька поп-зірка Ванесса Параді та актори з Квебеку Кевін Парент, Елен Флоран та Евелін Брошу . Він отримав загалом позитивні відгуки від канадських кінокритиків і отримав тринадцять номінацій на 32 — й церемонії вручення премії Genie Awards .[24][25]

Далласський клуб покупців

[ред. | ред. код]

У наступному фільмі Валлі, «Далласський клуб покупців», головні ролі зняли Меттью Мак-Конагей, Джаред Лето та Дженніфер Гарнер.[26] Фільм оснований на реальній історії Рона Вудруфа, техаського електрика з діагнозом СНІД і якому залишилося жити 30 днів, який почав контрабандою провозити ліки альтернативної медицини та ще не схвалені ліки в Сполучених Штатах, щоб допомогти собі та іншим хворим на СНІД.

Фільм вийшов 2013 року і отримав схвалення критиків, приніс Метью Мак-Конагею премію « Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль, а Джареду Лето — премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану. Фільм був номінований на шість премій «Оскар», включаючи найкращий фільм і найкращий оригінальний сценарій, а також отримав нагороди за найкращу чоловічу роль за Мак-Конагей та найкращу чоловічу роль другого плану — Джареду Лето. Валле також був номінований на премію Оскар за найкращий монтаж фільму під псевдонімом Джон МакМерфі.[27]

Дикий і знесення

[ред. | ред. код]

Прем'єра фільму Валлі «Дика» з Різ Візерспун у головній ролі відбулася 29 серпня 2014 року на кінофестивалі в Телбюрайді, а також був представлений на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 8 вересня та на кінофестивалі в Сан-Дієго 24 вересня[28] Він вийшов у Північній Америці 5 грудня 2014 року[29] Фільм був номінований на дві премії «Оскар»: «Найкраща жіноча роль» за гру Різ Візерспун і «Найкраща жіноча роль другого плану» за гру Лори Дерн.

У травні 2015 року Джин-Марк Валлі здобув нагороду National Arts Center Award, супутню нагороду генерал-губернатора Performing Arts Awards, яку присуджують артисту на знак визнання надзвичайних робіт за попередній рік виступу.[30]

У наступному фільмі Валлі «Руйнація» (2015) головні ролі зіграли Джейк Джилленгол та Наомі Воттс, а у вересні 2015 року відкрився Міжнародний кінофестиваль[14].

Велика маленька брехня

[ред. | ред. код]

У 2017 році він став режисером і виконавчим продюсером відомого міні-серіалу HBO «Велика маленька брехня», вигравши премію «Еммі» за найкращу режисуру обмеженого серіалу, фільму або драматичного випуску.

Гострі предмети

[ред. | ред. код]

Джин-Марк Валлі також був режисером та виконавчим продюсером усіх епізодів Гострих предметів (Sharp Objects) для HBO у 2018 році[31] Серіал оснований на романі Гіліян Флінн. У квітні 2021 року він і Натан Росс через Crazyrose підписали угоду з HBO та HBO Max.[32]

Особисте життя і смерть

[ред. | ред. код]

Джин-Марк Валлі був одружений з Шанталь Кадьє майже 16 років, з 1990 по 2006 рік, що закінчилося розлученням. У родині народилося двоє дітей, Алекс та Еміль. Він був зроблений офіцером Ордену Канади (OC) від 11 травня 2017 року[33] У 2020 році отримав звання офіцера Національного ордена Квебеку (OQ)[34][35]

25 грудня 2021 року Джин-Марк Валлі помер у своєму шале в Бертьє-сюр-Мер, Квебек, у 58-річному віці[36][37][38]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Художні фільми

[ред. | ред. код]
Рік Назва Режисер Сценарист Продюсер Монтажер Примітки
1995 Чорний список Так Ні Ні Так
1997 Лос Локос Так Ні Ні Так
1999 Любов невдахи Так Ні Ні Так
2005 C.R.A.Z.Y. Так Так Так Ні Також актор
2009 Молода Вікторія Так Ні Ні Ні
2011 Кафе де Флор Так Так Так Так Також актор
2013 Далласький клуб покупців Так Ні Ні Так
2014 Дика Так Ні Ні Так
2015 Руйнація Так Ні Ні Так

Короткометражні фільми

[ред. | ред. код]
Рік Назва Директор Письменник Виконавчий
продюсер 		Редактор
1991 Стереотипи (Stéréotypes) Так Ні Ні Так
1995 Чарівні квіти (Les Fleurs magiques) Так Так Ні Так
1998 Чарівні слова (Les Mots magiques) Так Так Ні Ні
2012 Маленька Свинка Ні Ні Так Ні

Телесеріали

[ред. | ред. код]
Рік Назва Директор Виконавчий
продюсер 		Редактор фільму Примітки
2017–2019 Велика маленька брехня Season 1 Так Так
2018 Гострі предмети Так Так Так Miniseries

Прийом

[ред. | ред. код]

Станом на 27 грудня 2021 року роботи режисера Джина-Марка Валлі мали таку критику та комерційний прийом.

Фільм Rotten Tomatoes[39] Metacritic[40] Бюджет Каса[41]
C.R.A.Z.Y. 100 % (31 відгук) 81 (5 відгуків) Н/Д 3,7 мільйона доларів
Молода Вікторія 76 % (156 відгуків) 64 (29 відгуків) 35 мільйонів доларів 29 мільйонів доларів
Кафе де Флор 64 % (55 відгуків) 53 (13 відгуків) Н/Д 1,2 мільйона доларів
Далласський клуб покупців 92 % (264 відгуки) 79 (47 відгуків) 5 мільйонів доларів 56 мільйонів доларів
Дикі 88 % (278 відгуків) 74 (47 відгуків) 15 мільйонів доларів 53 мільйони доларів
Знесення 54 % (209 відгуків) 49 (42 відгуки) 10 мільйонів доларів 4,4 мільйона доларів

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Рік Фільм Нагороди Оскар Нагороди BAFTA Золотий глобус
Номінації Перемага Номінації Перемагає Номінації Перемагає
2009 Молода Вікторія 3 1 2 2 1
2013 Далласський клуб покупців 6 3 2 2
2014 Дика 2 1 1
Всього 11 4 3 2 4 2

Подання режисерських робіт на премію Оскар

[ред. | ред. код]
Рік Виконавець Фільм Результат
Премія Оскар за найкращу чоловічу роль
2013 Меттью Мак-Конагей Далласький клуб покупців Перемога
Премія Оскар за найкращу жіночу роль
2014 Різ Візерспун Дикі Номінація
Премія Оскар за найкращу чоловічу роль другого плану
2013 Джаред Лето Далласський клуб покупців Перемога
Премія Оскар за найкращу жіночу роль другого плану
2014 Лора Дерн Дика Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  3. ↑ https://ici.radio-canada.ca/nouvelle/1851111/jean-marc-vallee-mort-25-decembre-realisateur-crazy-rapport-preliminaire-coroner
  4. ↑ Zemřel režisér Sedmilhářek, Ostrých předmětů nebo Klubu poslední naděje. Valléemu bylo 58 let — Český rozhlas, 2017.
  5. ↑ Сі-Бі-Сі // Сі-Бі-Сі — 1936.
  6. ↑ Albeck-Ripka, Livia (27 грудня 2021). Jean-Marc Vallée, Director of ‘Dallas Buyers Club,’ Dies at 58. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  7. ↑ Academy Invites 271 to Membership. The Academy of Motion Picture Arts and Sciences (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  8. ↑ а б в Jourdain, Alexandre. Jean-Marc Vallée : Sa biographie. AlloCiné (фр.). Tiger Global. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2012.
  9. ↑ Fleming Jr, Mike (26 грудня 2021). Jean-Marc Vallée Has Died; Director Of 'Dallas Buyers Club,' 'Big Little Lies' & 'Sharp Objects' Was 58. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  10. ↑ Jean-Marc Vallée. IMDb. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  11. ↑ а б в With Les Productions Perfo 30 (Sorted by Popularity Ascending). IMDb. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  12. ↑ André Fortin. IMDb. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  13. ↑ Wild Touch: My Chick Is in My Bed (Video 1985) - IMDb, архів оригіналу за 30 грудня 2021, процитовано 3 травня 2020
  14. ↑ а б в Czach, Liz. Jean-Marc Vallée. Canadian Film Encyclopedia. Toronto International Film Festival. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 9 грудня 2012.
  15. ↑ Stéréotypes (фр.). GPA Films. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 9 грудня 2012.
  16. ↑ а б Jean-Marc Vallée (фр.). Télé-Québec. Архів оригіналу за 1 травня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  17. ↑ Kelly, Brendan (20 березня 2006). Quebec kudos just 'C.R.A.Z.Y.' for pic. Variety. Penske Business Media. Процитовано 9 грудня 2012.
  18. ↑ а б Jutra judges wild about C.R.A.Z.Y. Canada.com. Postmedia News. 20 березня 2006. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 9 грудня 2012.
  19. ↑ C.R.A.Z.Y. (2005). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  20. ↑ Hoping for Oscar Attention, A Trio of Foreign Language Titles Win Over Audiences. IndieWire. 9 листопада 2005. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 грудня 2012.
  21. ↑ Fox, Chloe (4 лютого 2009). The Young Victoria: we were amused. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  22. ↑ Tschorn, Adam (7 березня 2010). 'Young Victoria' earns Sandy Powell a third Oscar for costume design. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2012.
  23. ↑ "Café de Flore" at IMDb
  24. ↑ Barnard, Linda (17 січня 2012). 'Café de Flore', 'A Dangerous Method' lead Genie Awards race. Toronto Star. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  25. ↑ van Hoeij, Boyd (2011). Cafe de Flore. Variety: Vol.424(6), pp. 83.
  26. ↑ Kit, Borys (6 листопада 2012). Jared Leto Returning to Acting with 'Dallas Buyer's Club'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012.
  27. ↑ Lussier, Marc-André (25 лютого 2014). Jean-Marc Vallée aux Oscars alias John Mac McMurphy. La Presse. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 3 червня 2015.
  28. ↑ McNary, Dave (29 серпня 2014). Reese Witherspoon's 'Wild' to Open San Diego Film Festival (EXCLUSIVE). Variety. Архів оригіналу за 31 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  29. ↑ Sperling, Nicole (12 травня 2014). Reese Witherspoon-starrer 'Wild' gets a release date. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 13 травня 2014.
  30. ↑ Jean-Marc Vallée biography. Governor General's Performing Arts Awards. Governor General's Performing Arts Awards Foundation. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
  31. ↑ Romano, Evan (9 липня 2018). ‘Sharp Objects’: Jean-Marc Vallée on the Series Premiere and Underdog Storytelling. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  32. ↑ Petski, Denise (6 квітня 2021). Jean-Marc Vallée & Nathan Ross’ Crazyrose Inks First-Look Deal With HBO & HBO Max. Deadline Hollywood (амер.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  33. ↑ Jean-Marc Vallée Order of Canada Citation. Governor General of Canada (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  34. ↑ L’Ordre national du Québec honorera des personnalités qui ont changé le visage du Québec (фр.). Ordre national du Québec. 11 травня 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  35. ↑ Jean-Marc Vallée National Order of Quebec Citation. National Order of Quebec (фр.). Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  36. ↑ Rose, Andy (27 грудня 2021). 'Dallas Buyers Club' director Jean-Marc Vallée dies. CNN. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. Acclaimed film director Jean-Marc Vallée -- who helmed the 2013 drama "Dallas Buyers Club" -- died Sunday near Quebec City, Canada, his production company's publicist told CNN. He was 58 years old.
  37. ↑ Cabrera, Holly (27 грудня 2021). Film industry mourns Quebec director Jean-Marc Vallée. CBC News. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. Radio-Canada confirmed the news first reported by U.S. media outlets Sunday evening. According to Vallée's son, Émile, the filmmaker died on Christmas night.
  38. ↑ Andrews, Travis M. (26 грудня 2021). Jean-Marc Vallée, naturalistic director known for 'Dallas Buyers Club' and 'Big Little Lies,' dies at 58. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  39. ↑ Jean-Marc Vallée. Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  40. ↑ Jean-Marc Vallée. Metacritic. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  41. ↑ Jean-Marc Vallée. boxofficemojo.com. Amazon.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 27 грудня 2021.

 

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джин-Марк_Валлі&oldid=43525984