Джо Ройл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джо Ройл
Особисті дані
Повне ім'я Джозеф Ройл
Народження 8 квітня 1949(1949-04-08) (75 років)
  Ліверпуль, Велика Британія
Громадянство  Англія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966–1974 Англія «Евертон» 231 (102)
1974–1977 Англія «Манчестер Сіті» 99 (23)
1977–1980 Англія «Бристоль Сіті» 101 (18)
1980–1982 Англія «Норвіч Сіті» 42 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1971–1977 Англія Англія 6 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1982–1994 Англія «Олдем Атлетик»
1994–1997 Англія «Евертон»
1998–2001 Англія «Манчестер Сіті»
2002–2006 Англія «Іпсвіч Таун»
2009 Англія «Олдем Атлетик»
2014 Англія «Норвіч Сіті» (техн. асс.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джо Ройл (англ. Joe Royle, нар. 8 квітня 1949, Ліверпуль) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Евертон» та «Манчестер Сіті», а також національну збірну Англії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ройл навчався в загальноосвітній школі Quarry Bank High School[en] в Ліверпулі, де активно займався різними видами спорту. Особливо він проявив себе у футболі, домігшись права грати за збірну ліверпульських школярів, в яку зазвичай залучали хлопчиків з середніх сучасних шкіл[en]. Там Ройл привернув увагу багатьох клубів, в тому числі, такого гранда, як «Манчестер Юнайтед», але саме клуб його рідного міста, «Евертон», виявився спритнішим за всіх і зміг першим підписати гравця.

Джо провів у рідному клубі 8 років, зігравши 270 ігор і забивши 119 голів[1]. Ройл дебютував у «Евертоні» у віці 16 років і був наймолодшим гравцем клубу, поки Джеймс Вон не побив його рекорд 10 квітня 2005 року. Протягом п'яти сезонів Ройл був найкращим бомбардиром «Евертона», зокрема, забивши 23 м'ячі в чемпіонаті 1969/70, які допомогли команді виграти чемпіонство[2], а потім зіграв у переможному Суперкубку Англії проти «Челсі» (2:1)[3].

У 1974 році «Манчестер Сіті» купив Ройла за 170 000 фунтів стерлінгів і Джо допоміг новому для себе клубу виграти Кубок ліги в 1976 році[4]. У листопаді 1977 року Ройл перейшов у «Брістоль Сіті», а в 1980 року став футболістом «Норвіч Сіті», в якому був визнаний гравцем року в 1981 році. У 1982 році (у віці 33 років) Джо був змушений закінчити кар'єру гравця через травму коліна. У 2002 році Ройл голосуванням уболівальників був включений до Зали слави «Норвіч Сіті».

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

3 лютого 1971 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Англії у матчі відбору на Євро-1972 проти Мальти (1:0)[5].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 6 матчів, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

«Олдем Атлетик»[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1982 року, очоливши тренерський штаб «Олдем Атлетика» і пропрацювавши в цьому клубі дванадцять років. У 1991 році команда під його керівництвом виграла турнір другого дивізіону, заслуживши право грати у Першому дивізіоні (через рік перетвореному в Прем'єр-лігу). Також «Олдем» на чолі з Ройлем двічі виходив у півфінал Кубка Англії (в 1990 і 1994 роках), програвши обидва рази «Манчестер Юнайтед» в переграванні, а також дійшли до фіналу Кубка Ліги 1990 року, поступившись «Ноттінгем Форест».

Коли тренер збірної Англії Боббі Робсон ще в травні оголосив, що піде у відставку після чемпіонату світу 1990 року, кандидатура Ройла всерйоз розглядалася на заміну Робсону, незважаючи на те, що Джо керував клубом лише другого за рангом дивізіону англійського футболу. Але в підсумку, новим менеджером збірної Англії був призначений Грем Тейлор.[6]

У «Олдемі» у 1980-х і початку 1990-х років виступали кілька зірок англійського футболу тієї епохи. Серед них був нападник Грем Шарп — один з найуспішніших голеадорів 1980-х,[7] півзахисник Майк Мілліган[en] (який був проданий «Евертону» за 1 мільйон фунтів стерлінгів в 1990 році,[8] лівий захисник Ерл Барретт (який на початку 1992 року був проданий «Астон Віллі» за 1,7 млн фунтів стерлінгів, ставши на той момент одним з найбільш дорогих захисників в Англії)[9] і правий захисник Деніс Ірвін, який надалі провів 12 років у «Манчестер Юнайтед».[10]

У сезоні 1991/92, в першому за майже 70-річну історію клубу у вищому дивізіоні, «Олдем» посів 17-е місце, заслуживши право грати в щойно заснованій Прем'єр-лізі. Там у наступному сезоні команда змогла зберегти місце в еліті тільки завдяки кращій різниці м'ячів після того як в останньому турі здобула домашню перемогу над «Саутгемптоном» з рахунком 4:3. Однак наприкінці сезону 1993/94 клуб очікувала ще одна битва за виживання, і цього разу «Олдем» не зміг її виграти. Після поразки від «Манчестер Юнайтед» у півфіналі Кубка Англії, команда не змогла здобути перемогу в семи останніх турах чемпіонату і вилетіла з Прем'єр-Ліги.[11]

«Евертон»[ред. | ред. код]

У листопаді 1994 року Ройл замінив Майка Вокера на посаді головного тренера «Евертона» і в свій перший сезон завоював Кубок та Суперкубок Англії, втім в чемпіонаті посів лише 15-те місце.

Того ж літа 1995 року Ройл підписав найкращого бомбардира «Манчестер Юнайтед» Андрія Канчельскіса за клубний рекорд у 5 мільйонів фунтів стерлінгів, а «Евертон» посів шосте місце в Прем'єр-лізі та дійшов до другого раунду Кубку європейських кубків у своїй першій європейській кампанії за 11 років. Після цього 1996 року Джо Ройл підписав вінгера Гері Спіда з «Лідс Юнайтед» за 3,5 мільйона фунтів, а також заплатив новий клубний рекорд, 5,75 мільйона фунтів, за нападника «Міддлсбро» Ніка Бармбі, але їх форма в сезоні 1996/97 була менш переконлива, і після того як керівництво клубу не дозволило Ройлу підписати норвежців Туре Андре Фло і Клауса Ефтевога[no], він пішов у відставку.[12]. «Евертон» був лише на чотири очки вище зони вильоту, коли Ройл подав у відставку. У 2004 році Ройл був названий «Гігантом Евертона» за свої успіхи як гравець і тренер.[13]

«Манчестер Сіті»[ред. | ред. код]

У лютому 1998 року Ройл очолив «Манчестер Сіті». У той момент клуб був глибоко в зоні вильоту, і хоча Джо не міг врятувати клуб від вильоту, в наступному сезоні «городяни» вийшли в плей-оф, а через рік повернулися в прем'єр-лігу. «Манчестер Сіті» провів лише один сезон у верхньому дивізіоні, що призвело до того, що Ройла звільнили після вильоту в травні 2001 року.[14]

«Іпсвіч Таун»[ред. | ред. код]

У листопаді 2002 року Ройл очолив «Іпсвіч Таун», який у попередньому сезоні вилетів з Прем'єр-ліги[15]. У січні 2003 року клуб опинився на межі банкрутства, що призвело до відходу кількох провідних гравців, заборону трансферів і обмеження зарплатних фондів[16] . Ройл двічі виводив команду в плей-оф в 2004 і 2005 роках, але програв в обох випадках «Вест Гем Юнайтед». Кілька гравців були згодом продані клубам Прем'єр-ліги, після чого «Іпсвіч» фінішував 15-м в сезоні 2005/06, зайнявши найгірше місце в своїй історії з 1966 року, а Джо покинув клуб за «взаємною згодою» 11 травня 2006 року[17].

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

У грудні 2006 року Ройл був призначений патроном некомерційної організації Trust Oldham, офіційної асоціації вболівальників «Олдем Атлетик». У листопаді 2007 року кандидатура Ройла на пост головного тренера розглядалася клубами «Лестер Сіті» і «Віган Атлетік», але в обох випадках він сам відмовлявся.[18]

15 березня 2009 року Ройл, після відставки Джона Шерідана, тимчасово очолив «Олдем Атлетик»[19]. У квітні йому запропонували роботу на постійній основі[20], але 28 квітня Джо відмовився, оголосивши, що покине клуб після фінальної гри сезону[21].

2 червня 2014 року оголошено, що Ройл приєднається до «Норвіч Сіті» як консультант нового тренера Ніла Адамса[en].

14 липня 2014 року оголосили, що Ройл поряд з Девідом Ансвортом допомагатиме «Евертону» в розвитку молоді. А 12 травня 2016 року, після відходу Роберто Мартінеса Ройл допомагав Ансворту у фінальній грі «Евертона» в проти «Норвіч Сіті»[22][23].

У жовтні 2018 року Ройл став директором клубу «Віган Атлетік»[24].

Статистика[ред. | ред. код]

Ігрова[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубок Англії Кубок ліги Єврокубки Суперкубок Всього
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Евертон» 1965/66 Перший дивізіон 2 0 0 0 0 0 0 0 0 0 2 0
1966/67 Перший дивізіон 4 3 0 0 0 0 0 0 0 0 4 3
1967/68 Перший дивізіон 34 16 6 3 2 1 0 0 0 0 46 20
1968/69 Перший дивізіон 42 22 5 4 4 3 0 0 0 0 51 29
1969/70 Перший дивізіон 42 23 1 0 4 0 0 0 0 0 47 23
1970/71 Перший дивізіон 40 17 5 2 0 0 6 4 1 0 52 23
1971/72 Перший дивізіон 28 9 3 0 1 0 0 0 0 0 32 9
1972/73 Перший дивізіон 14 7 0 0 1 0 0 0 0 0 15 7
1973/74 Перший дивізіон 18 2 3 0 1 0 0 0 0 0 22 2
1974/75 Перший дивізіон 8 3 0 0 2 0 0 0 0 0 10 3
Всього 232 102 23 9 14 4 6 4 1 0 276 119
«Манчестер Сіті» 1974/75 Перший дивізіон 16 1 0 0 0 0 0 0 0 0 16 1
1975/76 Перший дивізіон 37 12 2 0 9 6 0 0 0 0 48 18
1976/77 Перший дивізіон 39 7 4 2 1 0 2 0 0 0 46 9
1977/78 Перший дивізіон 7 3 0 0 2 0 2 0 0 0 11 3
Всього 99 23 6 2 12 6 4 0 0 0 121 31
«Бристоль Сіті» 1977/78 Перший дивізіон 26 8 2 0 0 0 0 0 0 0 28 8
1978/79 Перший дивізіон 40 7 2 0 1 0 0 0 0 0 43 7
1979/80 Перший дивізіон 35 3 0 0 6 2 0 0 0 0 41 5
Всього 101 18 4 0 7 2 0 0 0 0 112 20
«Норвіч Сіті» 1980/81 Перший дивізіон 40 9 2 0 3 1 0 0 0 0 45 10
1981/82 Другий дивізіон 2 0 0 0 0 0 0 0 0 0 2 0
Всього 42 9 2 0 3 1 0 0 0 0 47 10
Загалом за кар'єру 474 152 35 11 36 13 10 4 1 0 556 180

Тренерська[ред. | ред. код]

Команда З По Статистика
Ігор Перемог Нічиїх Поразок % перемог
«Олдем Атлетик» 14 липня 1982 10 листопада 1994 608 225 165 218 37,01
«Евертон» 10 листопада 1994 27 березня 1997 118 47 36 35 39,83
«Манчестер Сіті» 18 лютого 1998 21 травня 2001 171 74 47 50 43,27
«Іпсвіч Таун» 28 листопада 2002 11 травня 2006 189 81 48 60 42,86
«Олдем Атлетик» 15 березня 2009 8 травня 2009 9 1 4 4 11,11
«Евертон» 12 травня 2016 15 травня 2016 1 1 0 0 100,000
Загалом за кар'єру


1097 429 300 368 39,11

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Евертон»: 1969/70
«Евертон»: 1970
«Манчестер Сіті»: 1975/76

Як тренера[ред. | ред. код]

«Евертон»: 1994/95
«Евертон»: 1995

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Джо Ройл на сайті transfermarkt.com (англ.)
  2. ↑ 1969-1970 Summary. evertonresults.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 квітня 2020.
  3. ↑ 1970/71 Charity Shield. footballsite.co.uk. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 12 квітня 2020.
  4. ↑ #cityatwembley Famous Wins: 1976 League Cup final. mancity.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
  5. ↑ Malta vs England. eu-football.info. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
  6. ↑ England Managers - Graham Taylor. EnglandFootballOnline.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 5 квітня 2021.
  7. ↑ Graeme Sharp. History of Everton FC (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 10 липня 2018. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  8. ↑ Everton Results. EvertonResults.com (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 10 липня 2018.
  9. ↑ Facts (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 10 липня 2018. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  10. ↑ Denis Irwin : Manchester United : Irish Footballer : Cork. Soccer-Ireland.com (англ.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 10 липня 2018.
  11. ↑ Results fixtures 1993-1994 Oldham Athletic. Oldham Athletic FC (англ.). Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 10 липня 2018.
  12. ↑ Everton's defeat by Southampton shows the size of the summer task now facing manager Roberto Martínez. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  13. ↑ Everton FC - Undergoing Maintenance. www.evertonfc.com. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 10 липня 2018.
  14. ↑ Man City sack Royle. BBC Sport. 21 травня 2001. Процитовано 28 жовтня 2007.
  15. ↑ Ipswich role for Royle. UEFA. 28 жовтня 2002. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  16. ↑ Ipswich exit administration. BBC Sport. 30 травня 2003. Архів оригіналу за 8 листопада 2003. Процитовано 26 лютого 2021.
  17. ↑ James, Stuart (12 травня 2006). Royle's reign ends after Ipswich's failure to justify pre-season hype. The Guardian. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  18. ↑ Johnston, Neil (14 листопада 2007). Wigan hope to gain Joe Royle's approval. The Daily Telegraph. Процитовано 6 травня 2010.
  19. ↑ Royle replaces Sheridan at Oldham. BBC Sport. 15 березня 2009. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 2 травня 2009.
  20. ↑ Royle offered Latics job. Sky Sports. 16 квітня 2009. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 2 травня 2009.
  21. ↑ Manager Royle set to leave Oldham. BBC Sport. 28 квітня 2009. Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 2 травня 2009.
  22. ↑ Kirkbride, Phil (12 травня 2016). Everton confirm temporary management team. Liverpool Echo. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 травня 2016.
  23. ↑ Crooks, Eleanor (13 травня 2016). Unsworth on pride at managing Everton FC, Martinez and wanting the job full time. Daily Post. Архів оригіналу за 15 травня 2016. Процитовано 15 травня 2016.
  24. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. ↑ Manager profile: Joe Royle. Premier League. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  26. ↑ Royle named top Championship boss. BBC Sport. 2 December 2004. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 17 May 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

«Евертон» – Тренери

Барклей (1888–89) · Моліне (1889–1901) · Кафф (1901–18) · Соєр (1918–19) · Макінтошс. (1919–35) · Келліс. (1936–48) · Бріттон (1948–56) · Букан (1956–58) · Кері (1958–61) · Кеттерік (1961–73) · Егглстонв. о. (1973) · Бінгем (1973–77) · Бертеншоув. о. (1977) · Лі (1977–81) · Кендалл (1981–87) · Гарві (1987–90) · Габріельв. о. (1990) · Кендалл (1990–93) · Габріельв. о. (1993–94) · Вокер (1994) · Ройл (1994–97) · Вотсонв. о. (1997) · Кендалл (1997–98) · Сміт (1998–2002) · Моєс (2002–13) · Мартінес (2013–16) · Ансвортв. о. (2016) · Куман (2016–17) · Ансвортв. о. (2017) · Еллардайс (2017–18) · Сілва (2018–19) · Фергюсонв. о. (2019) · Анчелотті (2019–2021) · Бенітес (2021–22) · Фергюсонв. о. (2022) · Лемпард (2022–23) · Дайч (2023–)

с. — секретар; в.о. — виконувач обов'язків.

Фернісс (1889–93) · Парблі (1893–95) · Ормерод (1895–1902) · Мейлі (1902–06) · Ньюбоулд (1906–12) · Мангнелл (1912–24) · Ешворт (1924–25) · Александер (1925–26) · Годж (1926–32) · Вайлд (1932–46) · Кован (1946–47) · Вайлд (1947) · Томсон (1947–50) · Макдавелл (1950–63) · Пойзер (1963–65) · Мерсер (1965–71) · Еллісон (1971–73) · Гарт (1973) · Бук (1973) · Сондерс (1973–74) · Бук (1974–79) · Еллісон (1979–80) · Бук (1980) · Бонд (1980–83) · Бенсон (1983) · Макнілл (1983–86) · Фріццель (1986–87) · Мачин (1987–89) · Бук (1989) · Кендалл (1989–90) · Рід (1990–93) · Бук (1993) · Гортон (1993–95) · Гартфорд (1996) · Болл (1995–96) · Коппелл (1996) · Ніл (1996) · Кларк (1996–98) · Ройл (1998–2001) · Кіган (2001–05) · Пірс (2005–07) · Ерікссон (2007–08) · Г'юз (2008–09) · Манчіні (2009–13) · Кідд (2013) · Пеллегріні (2013–16) · Гвардіола (2016–)

курсивом позначені виконувачі обов'язків
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джо_Ройл&oldid=41434560