Лестер Сіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лестер Сіті
Leicester02.png
Повна назва англ. Leicester City Football Club
Прізвисько «Лисиці» (англ. The Foxes)
«Синя Армія»(англ. Blue Army)
Коротка назва Лестер
Рік заснування 1884 під назвою «Лестер Фоссе»
Місто Лестер, Англія Англія
Стадіон «Кінг Павер Стедіум»
Вміщує 32 500[1]
Президент Таїланд Вішаї Шрівадданапрабха
Головний тренер Італія Клаудіо Раньєрі
Ліга Прем'єр-ліга
2015/16 Действующий чемпион Чемпіон
Домашня
Виїзна
Запасна

Лестер Сіті (англ. Leicester City Football Club) — професійний англійський футбольний клуб з міста Лестер (графство Лестершир). Чемпіон Англії сезону 2015/16, тричі вигравав Кубок Футбольної Ліги. Володар Суперкубка Англії 1971 року. Домашні ігри проводить на стадіоні «Кінг Павер Стедіум». Традиційне серед уболівальників прізвисько клубу — «лисиці».

Клуб був заснований в 1884 році як «Лестер Фоссе». Вперше здобув право грати в найвищому дивізіоні Англії в 1908 році. До першого чемпіонства найвищим досягненням було друге місце в сезоні 1928/29. Сім разів перемагав у другому за рівнем дивізіоні країни. Цей рекорд «Лестер» ділить з «Манчестер Сіті». В сезоні 2015/16 команда здобула чемпіонство в Прем'єр-лізі під керівництвом Клаудіо Раньєрі. Букмекерські контори перед стартом чемпіонату приймали ставки на чемпіонство Лестера з коефіцієнтом 5000, тобто математично ймовірність чемпіонства оцінювалася як мізерно мала[2].

У клубі «Лестер Сіті» починав свою кар'єру Гарі Лінекер і з 24 голами був найрезультативнішим бомбардиром чемпіонату Англії 1984/85 (разом з Керрі Діксоном), воротар Гордон Бенкс виграв перший Кубок Ліги команди в 1964 році і в складі збірної Англії став чемпіоном світу 1966 року, Джеймі Варді побив 13-річний рекорд Руда ван Ністелроя забивши в 11 матчах поспіль 13 голів, а Вес Морган став третім в історії чемпіонів АПЛ, хто відіграв повністю всі матчі в сезоні.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Лестер Фосс (1892 рік)

Був сформований в 1884 році групою студентів Вігенстонського коледжу під назвою «Лестер Фосс», в 1890 році приєднався до Футбольної Асоціації. Перед тим як переїхати до «Філберт Стріт» в 1891, клуб проводив свої ігри в п'яти різних місцях, включаючи парк Вікторія, який розташовувався в південно-східній частині міста, поле для крикету на вулиці Белгрейв та майданчики для велосипедів[3]. Також, в 1891 році клуб приєднався до «Ліги Мідленд», а три роки по тому, в 1894, «Лестер» став членом Другого дивізіону Футбольної Ліги. В першому офіційному матчі клуб поступився «Грімсбі Таун» з рахунком 4:3, а першу перемогу здобув на наступному тижні в матчі проти «Ротерем Юнайтед». У тому ж сезоні команда отримала перемогу, яка стала найрезультативнішою за всю історію існування клубу, обігравши у відбірковому раунді Кубка Англії «Ноттс Олімпік» з рахунком 13:0[4]. В 1908 році «Лестер Фосс» вийшов до Першого дивізіону Футбольної ліги (вищий дивізіон англійського футболу), але не зумів в ньому закріпитися, закінчивши сезон 1908/09 на останній 20-й сходинці та програвши на протязі сезону клубу «Нотінгем Форест» з рахунком 12:0 (рекордна поразка в історії клубу).

В 1919 році, коли футбол в Англії відновився після закінчення Першої Світової війни, «Лестер Фосс» відчув фінансові складнощі та в результаті остаточно розорився і на основі розваленої команди був створений «Лестер Сіті», що співпало з отриманням Лестера статусу міста-сіті в тому ж році. Нове ім’я принесло нові досягнення. В цей період в складі команди виступав її кращий бомбардир Артур Чандлер, на рахунку якого 273 м'ячі (рекорд досі не побитий). У 1925 році був зафіксований ще один рекорд клубу: капітан команди Джон Данкан в матчі чемпіонату проти «Порт Вейл» забив 6 безмовних м'ячів, а сама гра закінчилася з рахунком 7:0. У той же період часу з'явився і антирекорд: на матч «Лестер Сіті» проти «Стокпорт Каунті», який проходив в місті Манчестері на легендарному стадіоні «Олд Траффорд», прийшло всього 13 глядачів[4]. Найвище досягнення клубу довелося також на міжвоєнну добу: «Лестер» завоював срібні медалі Першого дивізіону сезону 1928/29. До кінця 1940-х років клуб виступав нестабільно, періодично вибуваючи у Другій дивізіон і повертаючись назад.

Друга половина XX століття[ред.ред. код]

Гордон Бенкс виграв перший Кубок Ліги «Лестера» і в складі збірної Англії став чемпіоном світу 1966 року

В 1949 році «Лестер Сіті» вперше дійшов до фіналу Кубку Англії[4][5], та зазнав поразки в тому матчі проти команди «Вулверхемптон» з рахунком 1:3. Однак, вже на наступному тижні команда святкувала нічию здобуту в останньому турі сезону, яка врятувала їх від вильоту з Другого дивізіону[6][7]. У 1954 році команда виграла Другий дивізіон[8], але через один сезон знову повернулася в нього. У сезоні 1956/57 році «Лестер Сіті» знову виграв Другий дивізіон, набравши 61 очко і забивши 109 голів, а нападник Артур Роулі забив в цьому сезоні 44 голи (клубний рекорд)[9].

Під керівництвом Метта Джілліса та його асистента Берта Джонсона, «Лестер» двічі брав участь у фіналі Кубку Англії, але в обох випадках, як в 1961 так і в 1963 роках, поступився своїм опонентам[4]. Таким чином, поразка в 1961 чемпіону Англії «Тоттенхему», принесла можливість «Лестеру» випробувати свої сили на європейській арені і клуб відкрив свою європейську сторінку в історії, взявши участь в розіграші Кубка володарів кубків, однак дорогу їм перегородив мадридський «Атлетіко», якому вдалося переграти «лисиць». В сезоні 1962/63 клуб очолював першу сходинку в Першому дивізіоні на протязі зими. Завдяки сенсаційному прориву та майстерній грі за тяжких погодних умов вони дістали прізвисько «Королі Льоду» і в остаточному підсумку посіли четверту позицію в турнірній таблиці, здобувши найвище досягнення в післявоєнний час. Джілліс привів «Лестер» до перемоги в змаганні за Кубок Футбольної ліги в 1964 році, де лисиці змогли обіграти у фіналі «Сток Сіті» з рахунком 4:3[4]. Команда дійшла до фіналу цього турніру і наступного року, але поступилася з рахунком 2:3 лондонському «Челсі». Завдяки останнім успіхам команди, тактика Джелліса та Джонсона отримувала багато позитивних відгуків, але невдовзі після не вдалого старту сезону, Метт Джілліс подав у відставку в листопаді 1968. Його наступник Френк О'Фаррелл не зміг перешкодити вильоту «Лестер Сіті» в нижчий дивізіон, але клуб спромігся дійти до фіналу Кубку Англії але поступився «Манчестер Сіті» 0:1.

В 1971 році «Лестеру» вдалося повернутися в Перший дивізіон та, навіть, перемогти в боротьбі за Суперкубок Англії проти «Ліверпуля» з мінімальним рахунком 1:0[4]. В новому сезоні команду очолив Джеймс Блумфілд, який зміг втримати займану позицію. У 1974 році «Лестер Сіті» дійшов до півфіналу Кубка Англії, але не зміг пройти далі, а в 1978 році знову покинув еліту англійського футболу, опинившись у Другому дивізіоні. Протягом 1980-х років клуб то повертався в Перший дивізіон, то вилітав назад, і іноді доходив до високих стадій в розіграшах Кубків.

Новий розквіт команди припав на середину 1990-х років, коли в 1996 році посаду головного тренера обійняв спеціаліст з Північної Ірландії Мартін О'Ніл. Йому вдалося не тільки повернути «Лестер Сіті» в Прем'єр-лігу, але і зміцнитися в ній, зайнявши до кінця чемпіонату місце у верхній частині турнірної таблиці. У 1997 році «лисиці» вдруге в своїй історії виграли Кубок Футбольної ліги, обігравши в переграванні фіналу «Мідлсбро». У тому ж сезоні «Лестер» знову (36 років тому) зіграв в Кубку володарів кубків, але команду переграв той же самий мадридський «Атлетіко». В кінці 1990-х «Лестер Сіті» в черговий раз дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги, але поступився лондонському «Тоттенхему».

У наступному розіграші трофею команда О'Ніла, хоч і не без зусиль, подолала всі раунди і вийшла у фінал. 27 лютого 2000 року у вирішальному матчі на «Уемблі» проти клубу «Транмір Роверс» рахунок у першому таймі відкрив шотландський захисник «Лестера» Елліотт Метт. На 78-й хвилині нападник «бродяг» Девід Келлі вирівняв положення, проте нічийний результат протримався всього три хвилини - той же Елліотт, визнаний кращим гравцем зустрічі, поставив крапку в матчі за дев'ять хвилин до кінця основного часу. «Лестер» став триразовим володарем трофея[10].

Власник клубу та King Power Group Вішаї Шріваддана-прабха

Початок XXI століття[ред.ред. код]

У серпні 2010 року, відповідно до укладеної трирічної угоди зі спонсорства футболок з групою King Power Group, що займається дьюті-фрі, Мілан Мандаріч продав клуб тайському консорціуму Asian Football Investments (AFI). Mandaric, як один з інвесторів в AFI, залишився головою клубу. 1 жовтня 2010 після провального початку сезону, тільки з однією перемогою в 9 матчах, тренер клубу Пауло Соуза був звільнений клубом. Два дні потому, Свен-Горан Ерікссон був призначений на його місце, підписавши дворічний контракт з клубом.

29 листопада 2010 року Мілан Мандаріч погодився купити «Шеффілд Венсдей». Покупка була завершена після позачергових загальних зборів акціонерів клубу 14 грудня 2010 року. Мандаріч пішов з поста голови «Лестер Сіті».

У сезоні 2013—2014 «Лестер», що виступав у другому за силою дивізіоні чемпіонату Англії — «Чемпіоншипі», за шість турів до кінця турніру гарантував собі вихід у Прем'єр-лігу.

13 липня 2015 на посаду головного тренера «Лестера» був призначений досвідчений італійський фахівець Клаудіо Раньєрі, з яким клуб несподівано [К 1] вів боротьбу за перше місце, випереджуючи конкурентів на 10 очок за 6 турів до кінця. 2 травня 2016 року, після нічийного рахунку (2:2) в матчі «Челсі» — «Тоттенгем Готспур», «Лестер Сіті» за 2 тури до кінця чемпіонату вперше у своїй історії став чемпіоном Англії [12].

Стадіон[ред.ред. код]

Спочатку вони грали на полі поблизу Фоссе-Роуд. Вони переїхали на Філберт-Стріт в 1891 році і грали там протягом 111 років. Клуб переїхав зі стадіону на Філберт-стріт в 2002 році на новий, що має 32 500 місць. Стадіон спочатку називався Filbert Way і пізніше перейменований в Walkers Stadium в зв'язку з угодою з виробником продуктів харчування Вокерз (найпопулярнішим продуктом є чипси).

7 серпня 2011 року стадіон отримав назву «Кінг Павер Стедіум» рішенням власника клубу та King Power Group Вішаї Шрівадданапрабха. Ложі стадіону носять імена колишніх гравців: Гарі Лінекера, Гордона Бенкса, Адама Блека[en], Артура Чандлера[en], Артура Ровлі[ru], Сепа Сміта[en], Кейта Веллера[en] та головного тренера Джиммі Блумфілда[en] [13].

Склад[ред.ред. код]

Станом на 2 травня 2016[14]
Нападник клубу та збірної Англії Джеймі Варді в 2015 році побив рекорд Руда ван Ністелроя забивши в серії з 11 матчів поспіль 13 голів через 13 років після 10-матчевої серії Руда [15].
Позиція Гравець
1 Данія ВР Каспер Шмейхель
4 Англія ПЗ Денні Дрінквотер
5 Ямайка ЗХ Вес Морган NYCS-bull-trans-K.svg
6 Німеччина ЗХ Роберт Гут
8 Англія ПЗ Метті Джеймс
9 Англія НП Джеймі Варді
10 Уельс ПЗ Енді Кінг
11 Англія ПЗ Марк Олбрайтон
12 Англія ВР Бен Геймер
13 Гана ПЗ Деніел Амарті
14 Франція ПЗ Н’Голо Канте
15 Гана ЗХ Джефф Шлупп
Позиція Гравець
17 Англія ЗХ Денні Сімпсон
18 Англія ЗХ Ліам Мур
20 Японія НП Сіндзі Окадзакі
22 Англія ПЗ Демарай Грей
23 Аргентина НП Леонардо Ульоа
24 Англія ПЗ Натан Даєр
26 Алжир ПЗ Ріяд Марез
27 Польща ЗХ Марцин Василевський
28 Австрія ЗХ Крістіан Фукс
30 Англія ЗХ Бен Чілвел
32 Австралія ВР Марк Шварцер
33 Швейцарія ПЗ Гекхан Інлер

Трофеї та досягнення[ред.ред. код]

Чемпіони 2015-16! Раньєрі та Морган підіймають трофей
Перший дивізіон (тепер Прем'єр-ліга):
Другий Дивізіон (тепер Чемпіонат Футбольної ліги):
  • Чемпіон: 1924–25, 1936–37, 1953–54, 1956–57, 1970–71, 1979–80, 2013–14
Перша футбольна ліга (Англія)
  • 2008-09
Кубок Футбольної Ліги:
  • 1964, 1997, 2000
Суперкубок Англії

Коментарі[ред.ред. код]

  1. Передсезонний коефіцієнт на чемпіонство «Лестера» становив 5001. 46 гравців зробили ставки до початку сезону в компанії грального бізнесу Ladbrokes[en], ще 25 — в букмекерський конторі William Hill[en] [11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. King Power Stadium Overview. Leicester City Football Club. 8 August 2007. Процитовано 2008-02-11. 
  2. Букмекери: шанси «Лестера» на чемпіонство дорівнювали можливості висадки іншопланетян на Місяці. 
  3. Short sporting lifetime. 
  4. а б в г д е The History Of Leicester City Football Club. 
  5. Socerbase.com FA Cup 1949. 
  6. Leicester City results for the 1948-1949 season. 
  7. Leicester City League Table 1948-1949. 
  8. Leicester City League Table 1953-1954. 
  9. Sewell, Albert (1974). Observers Book of Association Football. London, England: Frederick Warne & Co. с. p. 58. ISBN ISBN 978-0-7232-1536-3. 
  10. Leicester triumph at Wembley. BBC. 
  11. Шулейко, Денис (7 березня 2016). Букмекери: шанси «Лестера» на чемпіонство дорівнювали можливості висадки іншопланетян на Місяці. Рейтинг Букмекерів. Процитовано 3 травня 2016. 
  12. Кулик, Денис (2 травня 2016). “Кутовий удар”: “Попелюшка” з Лестершира – “Лестер Сіті” таки став чемпіоном Англії. euronews. Процитовано 2 травня 2016. 
  13. King Power Stadium – Function Suites. Leicester City Football Club Conference & Events. 1 March 2016. Процитовано 2 травня 2016. 
  14. Player Profiles. lcfc.com. 4 February 2016. Процитовано 4 February 2016. 
  15. Форвард "Лестер Сіті" встановив унікальний гольовий рекорд чемпіонату Англії. ТСН. 28 листопада 2015. Процитовано 2 травня 2016.