Джордж Мередіт
Джордж Мередіт | ||||
---|---|---|---|---|
англ. George Meredith | ||||
Народився | 12 лютого 1828[1][2][…] Портсмут, Гемпшир, Велика Британія[1][4][5] | |||
Помер | 18 травня 1909[1][6][…] (81 рік) Доркінґ, Суррей, Англія, Сполучене Королівство[7] | |||
Поховання | Суррей | |||
Країна | Сполучене Королівство Велика Британія | |||
Діяльність | письменник, поет, прозаїк-романіст, прозаїк | |||
Мова творів | англійська | |||
У шлюбі з | Mary Meredithd[8] | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Джордж Мередіт у Вікісховищі | ||||
Джордж Мередіт (англ. George Meredith; 12 лютого 1828 Портсмут, Англія — 18 травня 1909, Боксхілл, Англія) — провідний англійський письменник вікторіанської епохи. З його численних романів найбільш відомий «Егоїст» (1879) — тонкий і іронічний психологічний аналіз душевних рухів англійського поміщика і його нареченої.
Мередіт народився у Портсмуті, Англія. Його дід та батько були постачальниками амуніції для військово-морського флоту. Мати померла, коли йому тільки-но виповнилося п'ять років. У чотирнадцятирічному віці його відправили вчитися до Німеччини, до школи моравських братів у Нойвінді, де він провів два роки. Там він вивчав право та отримав адвокатське свідоцтво, проте залишив професію та присвятив себе журналістиці та літературі. У 1849 одружився з дочкою Томаса Пікока, англійського сатирика. Йому на той час був 21 рік, їй 28, і для неї це був уже другий шлюб.
У 1851 році вийшла книга його віршів, які до того публікувалися в періодичній пресі. Незабаром бурхливі події сталися у його особистому житті. 1858 року його залишила дружина, забравши з собою п'ятирічного сина і незабаром після цього померла. Ці події лягли основою його першого роману «Випробування Річарда Феверела» (1859).
У 1864 він одружується з Мері Вальям і поселяється в графстві Суррей, де в майбутньому відбуватиметься дія його знаменитого роману «Егоїст». Тут він продовжує писати романи, не залишаючи, проте, і поезії; частіше звертається до пейзажної лірики.
Одним з основних доходів письменника була робота як редактор у різних видавництвах. Він незмінно виступав з підтримкою молодих авторів-початківців. Так, він не тільки допоміг вперше опублікуватися Томасу Гарді, а й порадив пом'якшити багато різкостей його роману, що входив за тісні рамки вікторіанської моралі.
До кінця життя Мередіт став визнаним метром англійської літератури: після Тенісона він був президентом Товариства авторів; 1905 року був нагороджений Орденом Заслуг. У різний час його друзями були Алджернон Чарльз Суінберн, Джеймс Метью Баррі, Роберт Луїс Стівенсон, Джордж Гіссінґ.
Помер Мередіт в 1909 році у своєму будинку в Бокс-Хіллі (Суррей).
- ↑ а б в Seccombe T. Meredith, George // Dictionary of National Biography, second supplement / S. Lee — London: Smith, Elder & Co., 1912.
- ↑ а б C.L. Cline Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Мередит Джордж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Канторович И. Б. Мередит // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 772–773.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ https://www.bonhams.com/auctions/11959/lot/103/
- Мередіт Джордж // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 163. — ISBN 966-692-744-6.