Дударов Олексій Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дударов Олексій Онуфрійович
біл. Аляксей Ануфрыевіч Дудараў
Народився6 червня 1950(1950-06-06)
Кляни, Дубровенський район, Вітебська область
Помер27 лютого 2023(2023-02-27) (72 роки)
Мінськ, Білорусь
ПохованняСхідне кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР→Білорусь
Діяльністьдраматург
письменник
Галузьпроза[1] і драма[1]
Alma materБілоруська державна академія мистецтв (1976) і Navapolacak State Professional Lyceum of Petrochemistryd (1968)
Знання мовросійська і білоруська
ЗакладБілоруський республіканський театр юного глядачаd, Mastactvad і Drama Theatre of the Belarusian Armyd
ЧленствоСП СРСР, Білоруська спілка театральних діячівd, Білоруський ПЕН-центр і Спілка білоруських письменників
Жанрп'єса
Посадаголовний редактор
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу
Напрямокдраматургія
IMDbID 0240026

Олексій Онуфрійович Дударов (біл. Аляксей Ануфрыевіч Дудараў; 6 червня 1950(19500606), село Кляни, Дубровенський район, Вітебська область — 27 лютого 2023)[2] — білоруський драматург.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селянській сім'ї колгоспників. Закінчив Новополоцьке професійно-технічне училище нафтовиків у 1968 році, працював слюсарем на нафтопереробному заводі. Закінчив Білоруський театрально-художній інститут у 1976 році за спеціальністю «Актор драми і кіно». Працював актором, керівником літературного відділу ТЮГа у 1976–1979 роках, член сценарно-редакційної колегії «Телефільм» (Мінськ, 1976-11983 роки). Був членом Спілки письменників СРСР з 1979 року. Є секретарем Спілки театральних діячів Білорусі з 1987 року. Член Білоруського ПЕН-клубу з 1980 року. В 1992–2002 рокаха займав посаду редактора часописа «Мистецтво». З 2003 по 2013 рік є художнім керівником Драматичного театру Білоруськаї армії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Дебютував у друці в 1973 році. Писав оповідання, казки для дітей. Відомий як драматург і кінодраматург. Видав збірники оповідань «Святий птах» (1979). За сценаріями Олексія Дударова відзнято короткометражні та художні фільми («Сусіди», 1979, «Білі Роси», 1984, та інші).

Автор п'єс «Вибір» (поставлена в 1979), «Поріг» (поставлена в 1981), «Вечір» (поставлена в 1983), «Перелом» (1989). П'єси «Останній зліт» (поставлена в 1982) і «Рядові» (поставлена в 1984) присвячено подіям радянсько-німецької війни. Трагедія «Купала» (1994) уособлює трагізм міжусобної боротьби у Великому князівстві Литовському напередодні Кревської унії 1385 року, «Відмова» (1994) — фантасмагоричний погляд на есхатологічну долю краю та народу. «Пісня про зубра» — сценічна варіація за мотивами поеми М. Гусовського. Історичні особи в його творах не пафосно романтизовані, а люди, що підвладні сильним почуттям, часом схильні до помилок, але внутрішньо гідні.

У п'єсі «Палачанка» (1998) Олексій Дударов показує історію шлюбу Рогніди та Володимира у світлі великих почутів, пристрастей. Палачанка проклинає Володимира, і це прокляття, у дусі романтичних творів, переноситься на долю усієї сім'ї. Олексій Дударов вельми активно працює у жанрі історичної драми: п'єси «Князь Вітовт», «Ядвіга», «Чорна панна Несвіжа», «Хрест» та інші. Глядача у творах Олексія Дударова на історичну тематику приваблюють динамічність сюжету, неймовірні інтриги, екзотика та прихований колорит епохи. У творах драматурга зустрічаються незвичайні герої, наділені такими рисами, як вірність ідеалу, восокородність, шляхетність, самопожертва, відданість Батьківщині.

Драматург сирався на певну літературну традицію, коли створював мелодраму «Кім» (2001). У цьому творі підліток шукає засоби, щоб вилікувати відважкої хвороби свою названу сестру, бере участь у різноманітних авантюрах, які викликають найнеймовірніші метаморфози та збіги. У фіналі розчулений глядач отримує очікуваний «хеппі-енд». До жанру «мелодраматичного детективу» належать також п'єса Олексія Дударова «Люті» (2002).

Переклав на білоруську мову «Річарда ІІІ» Вільяма Шекспіра.

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами «Знак Пошани» та іншими нагородами. Лауреат премій Ленінського комсомолу Білорусі (1982) за збірник оповідань «Святий птах» і п'єсу «Вибір», Ленінського комсомолу (1984) за твори останніх років, Державною премією СРСР (1985) за спектакль «Рядові», премії Союзної держави у галузі літератури та мистецтва.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Кола»: сценарій короткометражного фільму (1977)
  • «Дэбют»: сценарій короткометражного фільму (1978)
  • «Сусіди»: сценарій художнього фільму (1979)
  • «Выбар»: п'єса (паст. 1979)
  • «Святая птушка»: збірник оповідань(1979)
  • «Буслянё»: сценарій короткометражного фільму (1980)
  • «Як гартавалася сталь»: постановка романа Миколи Островського, 1980
  • «Парог»: п'єса (поставлена в 1981)
  • «Сінявочка»: казка для дітей(1981)
  • «Купальская ноч»: сценарій художнього фільму (1982)
  • «Апошні ўзлёт»: п'єса (поставлена в 1982)
  • «Вечар»: п'єса (поставлена в 1983)
  • «Білі Роси»: сценарій художнього фільму (1984)
  • «Радавыя»: п'єса (поставлена в 1984)
  • «Осінні сни»: сценарій художнього фільму (1986)
  • «Майстар і Маргарыта»: постановка романа Михайла Булгакава (поставлений в 1987)
  • «Дыялог»: збірник п'єс (1987)
  • «Злом»: п'єса (поставлена в 1988)
  • «Вежа»: п'єса, разом з Володимиром Некляєвим (поставлена в 1990)
  • «Купала»: трагедыя (1994) — зображує трагізм мідосібної війни Великому Князівстві Литовському напередодні Кревської унії 1385
  • «Адцуранне» (1994) — фантасмагоричний погляд на есхатологічну загадку краю і народа
  • «Песня пра зубра» (1994) — за мотивами поеми Миколи Гусовського
  • «Палачанка» (1998)
  • «Чорная панна Нясвіжа» (1999)
  • «Прынц Мамабук»: камедыя (1999)
  • «Крыж»: зборнік п'ес (2000)
  • «Дніпровський рубіж»: сценарій художнього фільму (2009)
  • «Брестська фортеця»: сценарій художнього фільму (у співавторстві) (2010)
  • «Білі Роси. Повернення»: сценарій художнього фільму (2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Умер белорусский драматург, автор пьес «Вечер» и «Рядовые» Алексей Дударев. TUT.BY. 28 лютого 2023. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2023. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка) (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Аляксей Дудараў // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992—1995.
  • Астроўская, Т. Драматургічныя дамінанты ў апавяданнях Аляксея Дударава / Т. Астроўская // Роднае слова. — 2008. — № 6. — С. 30-32.
  • Дудараў Аляксей // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
  • Дудараў Аляксей // Беларускія пісьменнікі: біябібліяграфічны слоўнік: у 6 т. / рэдкал.: І. Э. Багдановіч (і інш.). — Мн., 1993. — Т. 2. — С. 396—399.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў [і інш.]. — Мн., 1998. — Т. 6. — С. 253.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Памяць: Дубровенскі раён: гісторыка-дакументальныя хронікі гарадоў і раёнаў Беларусі: у 2 кн. / рэдкал.: А. Я. * * * * * Гаўруцікаў (і інш.); мастак Э. Э. Жакевіч. — Мн., 1997. — Кн. 1. — С. 513—514.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: у 6 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў (і інш.). — Мн., 1996. — Т. 3. — С. 311—312.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дударов_Олексій_Онуфрійович