Діогу Суаріш
| Діогу Суаріш | |
|---|---|
| порт. Diogo Soares | |
 Затока Дієго Суарес на Мадагаскарі, названа на честь Діогу Суаріша | |
| Помер | 1553 Пегу, М'янма |
| Країна | .svg){kind=small} Португальське королівство |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Знання мов | португальська |
Діогу Суаріш де Альбергарія (порт. Diogo Soares de Albergaria, ісп. Diego Suarez de Albergaria), також відомий як Діогу Суаріш де Мело, Дієго Суарес де Мело та під призвиськом «Галего» (Галісієць) — португальський мореплавець, дослідник та авантюрист XVI століття.
Діогу Суаріш був малоземельним шляхтичем (фідальго) з Галісії, якого близько 1538 року було заслано до Португальської Індії за участь у кількох вбивствах[1]. В Індії Діогу працював найманецем і у 1540 році він допоміг очільнику свого загону найманців знищити суперника за прихильність жінки. Після виявлення вбивства, губернатор Ештеван да Гама стратив лідера, але сам Суаріш промігся втекти з Гоа та перебратись до Малінді у Східній Африці, де з двадцятьма поплічниками вдався до піратства. Ештеван да Гама видав ордер на арешт Суаріша, але пізніше він був помилуваний наступним губернатором Португальської Індії Мартином Афонсу де Соузою[2], який був другом Суаріша[3]. Під час правління де Соузи, Суаріш командував експедиціями, водночас продовжуючи свою піратську діяльність поблизу португальського Мозамбіку[1].
Суаріш відвідав Мадагаскар у 1543 році за наказом Мартина Афонсо де Соуза, щоб спробувати знайти брата де Соузи, який, як повідомлялось, зазнав кораблетрощі в цьому районі. Того ж року Суаріш повернувся до Кочі (Кочі) без відомостей про зниклих мореплавців, але з значною кількістю срібла та рабами, яких він захопив на острові[4].
До 1975 року північне прибережне місто Анціранана на Мадагаскарі було відоме під іспанською формою імені Суаріша Дієго-Суарес (Diego-Suárez). Велика природна затока вздовж північно-східного узбережжя Мадагаскару також називається затокою Дієго Суарес[4].
Суаріш висадився в португальській Малакці в 1547 році[1] через негоду[2]. Звідти він суходолом досяг території сучасної М'янми, де або добровільно або примусово залишився за наказом Табіншвехті, місцевого короля з династії Тунгу, з яким Суаріш затоваришував. Там Суаріш став багатим, зібрав чотири мільйони дукатів в коштовностях та інших цінностях, мав пенсіон в 200 000 дукатів на рік, його називали братом короля, він був верховним губернатором королівства та генералом-головнокомандувачем армії[1].
Під час бірмансько-сіамської війни (1547—1549) Суаріш командував загоном з п'яти капітанів і 180 професійних найманців[5], він також керував невдалим вторгненням та облогою Тапураму, яка закінчилася через п'ять місяців після того, як 120 000 пегуанців дезертирували, коли їхній ватажок Смім Гто очолив повстання у рідному Пегу, частково як помсту за погане поводження з боку Суаріша, який був його очільником[1].
Ще будучи генералом короля Табіншвехті, Суаріш силою викрав та згвалтував доньку багатого купця. Суаріш вбив її нареченого та інших, хто прийшов їй на допомогу, а сама дівчина покінчила життя самогубством, щоб уникнути ганьби. Незабаром після цього короля було вбито й замінено одним із його генералів на ім'я Смім Согтут, який зрештою передав Суаріша родичам нареченої, які забили Суаріша камінням до смерті, а також розграбували його житло та захопили частину його скарбів, які вдалось знайти. Вважалося, що решту скарбів він закопав[1]. Перебування Суаріша у М'янмі та епізод його смерті описаний у книзі «Peregrinação» тогочасно португальського мандрівника Фернана Мендіша Пінту.
У 1963 році ботанік Рене Поль Раймонд Капурон дав назву роду квіткових рослин сімейства Bixaceae з Мадагаскару як Diegodendron на честь Діогу Суаріша і його зв'язки з островом[6].
- ↑ а б в г д е Kerr, Volume 6, Chapter 4, Section 15
- ↑ а б Mendes Pinto, Pp. 620
- ↑ Barros and Couto, Pp. 180
- ↑ а б Van Den Boogaerd, pp. 40–41
- ↑ Sodacan, Burmese–Siamese War Invasion
- ↑ Diegodendron Capuron | Plants of the World Online | Kew Science. Plants of the World Online (англ.). Процитовано 26 травня 2021.
- Mendes Pinto, Fernão (1989). Catz, Rebecca D (ред.). The Travels of Mendes Pinto. Chicago: The University of Chicago Press. ISBN 0-226-66951-3.
- Kerr, Robert (2004). A general history and collection of voyages and travels, arranged in systematic order: forming a complete history of the origin and progress of navigation, discovery and commerce, by sea and land, from the earliest ages to the present time. Chapel Hill, NC: Project Gutenberg. Процитовано 30 грудня 2012.
- do Couto, Diogo; de Barros, João; Severim de Faria, Manoel (1777–80). Da Asia de João de Barros, dos feitos que os Portuguezes fizeram no descubrimento e conquista dos mares e terras do Oriente. Lisbon: Na Regia Officina Typografica Lisboa. Процитовано 30 грудня 2012.
- Van Den Boogaerd, Pierre (2009). Shipwrecks of Madagascar. New York: AEG Publishing Group. ISBN 978-1-60693-494-4.
.png)