Дуарте Барбоза
| Дуарте Барбоза | |
|---|---|
| порт. Duarte Barbosa | |
| Народився |
1480[1][2][…] Лісабон, Португалія |
| Помер |
формат невірний Себу |
| Країна |
.svg){kind=small} Португальське королівство |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, письменник |
| Знання мов | португальська[1] |
| Родичі | Фернан Магеллан |
| Автограф |
 |
Дуарте Барбоза (порт. Duarte Barbosa; бл. 1480 р. — 1 травня 1521, Себу) — португальський мореплавець, письменник і колоніальний службовець в Португальській Індії (між 1500 і 1516 роками). Він був писарем у фейторії в Кочі та перекладачем з місцевої мови малаялам. Барбоза написав Книгу Дуарте Барбози (порт. Livro de Duarte Barbosa) c. 1516 р., що стала одним із найперших зразків португальської подорожньої літератури.
У 1519 році Барбоза вирушив у першу навколосвітню експедицію під керівництвом свого зятя Фердинанда Магеллана[4] і був убитий у 1521 році на бенкеті, влаштованому раджею Хумабоном на Філіппінах, через кілька днів після битви при Мактані на острові Себу, в якій загинув Магеллан.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Батьком Барбози був Діогу Барбоза, слуга Альвару Браганського. В 1501 році він вирушив до Індії у компанії з Альвару, Бартоломеу Маркіонні та 3-ю португальською Індійською армадою на чолі з Жуаном да Нова. Поки Діогу був у від'їзді, Барбоза залишився в Кочі зі своїм дядьком Гонсалу Гілом Барбозою, який працював фактором (раніше Гонсалу подорожував з флотом 1500 Педру Алваріша Кабрала).
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1502 році Гонсалу був переведений в Каннур і Барбоза поїхав з ним. Там Барбоза вивчив місцеву мову малаялам. Наступного року (1503) Барбоза був перекладачем під час контакту Альфонсо де Албукерке з раджею Каннура. У 1513 році Барбоза надіслав листа до короля Мануеля I Португалії як клерка Каннаноре, претендуючи на посаду майстра-клерка, а через рік після цього (1514) Афонсу де Альбукерке використав Барбозу як перекладача, щоб спробувати навернути короля Кочі[5].
Книга Дуарте Барбози[ред. | ред. код]
У 1515 році Албукеркі послав Барбозу до Кожікоде для спостереження за будівництвом двох кораблів, які мали служити в експедиції до Червоного моря під керівництвом нового губернатора. Барбоза повернувся до Португалії і завершив свій рукопис «Книга Дуарте Барбози». Згідно з передмовою італійського письменника Джованні Баттіста Рамузіо, Барбоза завершив свій рукопис у 1516 році, докладно описуючи іноземні культури. Раніше відомий лише завдяки свідченням Рамузіо оригінальний рукопис був виявлений і опублікований на початку XIX століття в Лісабоні, Португалія .
Навколосвітнє плавання з Магелланом[ред. | ред. код]
Невдоволений своїм становищем, Барбоза приєднався до зустрічі кількох португальців у Севільї на півдні Іспанії. Діогу пішов слідом за Д. Альваро Браганським у вигнання до Севільї, де Альваро став мером, а Дієго став губернатором замку Севільї. У 1516 році Фердинанд Магеллан переїхав до Севільї та подружився з Діогу, обидва подорожували до Індії. Невдовзі Магеллан одружився з сестрою Барбози Беатріс, ставши швагром Дуарте Барбози, що зміцнило зв'язки між родинами Барбози та Магальянс.
10 серпня 1519 року Дуарте Барбоза відплив із Севільї в кругосвітню подорож Магеллана разом зі своїм другом Жуаном Серраном. Його цікавість спонукала його кілька разів залишати експедицію в компанії місцевих жителів під час плавання, що викликало роздратування Магеллана, який планував навіть заарештувати Дуарте. Однак 2 квітня 1520 року допомога Дуарте Барбози була вирішальною для придушення бунту в Пуерто-Сан-Хуліані (в сучасній Аргентині), і після цього Барбоса став капітаном «Вікторії». За словами Антоніо Пігафетти, після смерті Магеллана 27 квітеня 1521 року в битві при Мактані (Філіппіни) Барбоза був одним із небагатьох, хто вижив у битві, і був призначений співкомандувачем експедиції разом із Жуаном Серраном. Барбоза безуспішно намагався повернути тіло Магеллана. Він намагався висадити Енріке Малаккського, але відмовився. Незважаючи на винагороду, на яку Енріке мав право згідно із заповітом Магеллана, складеним перед від'їздом, Дуарте Барбоза або Жуан Серран[6] погрожували віддати його в рабство до вдови Магеллана. Відтоді незадоволення Енріке вважалось аргументом на користь його змови з раджею Хумабоном. 1 травня 1521 рокупортугальці були запрошені раджею на бенкет на березі поблизу Себу, Філіппіни, щоб отримати подарунок для короля Іспанії. Там Барбоза та багато інших португальців були вбиті. Жуан Серран був доставлений тубільцями на берег, щоб обміняти його на зброю, але за рішенням штурмана Жуана Карвалью, що підозрював змову, Серран був залишений без допомоги, а Енріке зник.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ One theory suggests that there were two people named Duarte Barbosa, on the basis of subsequent reporting of João de Barros in «Decades of Asia», that refers to one clerk named Duarte Barbosa in 1529 in Cannanore Island. The majority of documents confirm, however, that the author of «The Book of Duarte Barbosa» and participant in the expedition of Ferdinand Magellan Island where the same, see the entry for "Duarte Barbosa, Mansel Longworth Dames, The Book of Duarte Barbosa: An account of the countries bordering on the Indian Ocean and their inhabitants ", Asian Educational Services, 1989, ISBN 81-206-0451-2.
- ↑ Barbosa, Duarte; Magalhães, Fernão de; Dames, Mansel Longworth (2002). The book of Duarte Barbosa: an account of the countries bordering on the Indian Ocean and their inhabitants. 2 (вид. 2nd AES Reprint). New Delhi: Asian Educational Services. ISBN 978-81-206-0451-3.
- ↑ Pigafetta and Transylvanus differ on who was responsible for the massacre that occurred at Cebu in the Philippines. Transylvanus states that it was João Serrão who mistreated Enrique de Malacca, Magellan's former slave, thereby causing Enrique to plot the massacre; Pigafetta, who did not attend the banquet that served as the trap, blames Duarte Barbosa.
Джерела[ред. | ред. код]
- Duarte Barbosa, Mansel Longworth Dames[en], (1518) «The book of Duarte Barbosa: an account of the countries bordering on the Indian Ocean and their inhabitants», Asian Educational Services, 1989, ISBN 81-206-0451-2
- Stanley, Henry E. J. ed. and trans. (1866). A description of the coasts of East Africa and Malabar by Duarte Barbosa. London: Hakluyt Society.
- Dames, Mansel Longworth (1918–1921). The book of Duarte Barbosa : an account of the countries bordering on the Indian Ocean and their inhabitants (2 Volumes). London: Hakluyt Society. OCLC 3640216.
Посилання[ред. | ред. код]
- Твори Duarte Barbosa у проєкті «Гутенберг»
- Твори та інформація про Дуарте Барбоза у Інтернет-архіві
- Ray, Aniruddha (2012). Barbosa, Duarte. У Islam, Sirajul; Jamal, Ahmed A. (ред.). Banglapedia: National Encyclopedia of Bangladesh (вид. Second). Asiatic Society of Bangladesh.
- His travelogue is available online in Portuguese: Livro em que dá relação do que viu e ouviu no Oriente, from the Biblioteca Nacional Digital at https://web.archive.org/web/20090303053302/http://purl.pt/435
- Works of Duarte Barbosa at the National Library of Portugal
.png)