Ернест Александрсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернест Александрсон
Народився25 січня 1878(1878-01-25)[1][2][…]
Уппсала[d], Швеція[1]
Помер14 травня 1975(1975-05-14)[2][4][…] (97 років)
Скенектаді, Нью-Йорк, США
Країна США
 Швеція
Діяльністьінженер-електрик, винахідник, електромонтер
Alma materКоролівський технологічний інститут
Берлінський технічний університет
Галузьтехнологія
ЧленствоШведська королівська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
БатькоAron Alexandersond[1]
Нагороди

Ернст Фредерік Вернер Александрсон (англ. Ernst Alexanderson; 25 січня 1878, Уппсала, Швеція — 14 травня 1975, Скенектаді, Нью-Йорк, США) — шведсько-американський інженер-електрик, винахідник генератора змінного струму високої частоти, піонер радіо і телебачення.

Його генератор між 1906 і 1930 роками використовувався для довгохвильової радіопередачі. Александрсон створив підсилювач постійного струму, який використовувався під час Другої світової війни для управління зенітними гарматами.[6]

Передумови

[ред. | ред. код]

Народився Александрсон в Уппсалі, Швеція. Навчався в Лундському університеті (1896–97), Королівському технологічному інституті в Стокгольмі та Технічній школі в Берліні, Німеччина. В 1902 році він переїхав до Сполучених Штатів і значну частину свого життя працював в американській корпорації General Electric and Radio.[7]

Інженерні роботи

[ред. | ред. код]

Олександрсон спроектував генератор змінного струму Александрсона, ранній довгохвильовий радіопередавач, один з перших пристроїв, який міг передавати модульований звук по радіохвилях. Він працював у General Electric незначний час, коли GE отримав замовлення від професора та дослідника Реджинальда Фессендена, який тоді працював в Бюро погоди США, для спеціалізованого генератора змінного струму з набагато вищою частотою, ніж ті, що існували на той час, для використання як радіопередавач. Фессенден працював над проблемою передачі звуку радіохвилями і дійшов висновку, що потрібен новий тип радіопередавача, передавач безперервної хвилі. Влітку 1906 року перша спроба пана Александрсона – генератор на 50 кГц, був встановлений на радіостанції Фессендена в місті Брант-Рок, штат Массачусетс. Восени його потужність була покращена до 500 Вт та 75 Вт кГц. Напередодні Різдва 1906 року Фессенден зробив експериментальну трансляцію різдвяної музики, в тому числі він сам грав на скрипці. Передачу чули кораблі ВМС і берегові станції на східному узбережжі аж до Арлінгтона. Ця трансляція вважається першим AM радіо-розважальним ефіром.[8][9]

Александрсон продовжував вдосконалювати свою машину, і його генератор став широко використовуватися на станціях дуже низької частоти високої потужності для передачі радіотелеграфічного трафіку на міжконтинентальні відстані, аж поки в 1930-х роках не був замінений вакуумними ламповими передавачами. На радіостанції «Гріметон» поблизу Варберга, Швеція збережений єдиний такий передавач у робочому стані. В 2004 році він внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.[10]

Александрсон також сприяв розвитку телебачення. Перший телевізійний ефір у США відбувся в 1927 році з його будинку GE Plot.[11]

В 1948 році Александрсон пішов у відставку з General Electric, та як винахідник та інженер залишався активним до глибокого віку. Він продовжив консультувати Радіокорпорації Америки та телевізійні дослідження. За своє життя Александрсон отримав 345 американських патентів, останній поданий у 1968 році у віці 89 років. Ернест Александрсон помер у 1975 році і був похований на кладовищі Вейл у місті Шенектаді, штат Нью-Йорк.[12]

У 1983 році ім'я Александерсон було записано в книгу найбільших винаходів, яка знаходиться на зберіганні в національному Залі Слави США.

Патенти

[ред. | ред. код]

Ернст був дуже активним і за своє життя отримав всього 345 патентів:[15] [16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ernst F W Alexanderson — 1917.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Nationalencyklopedin — 1999.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Ernst F. W. Alexanderson. Soylent Communications. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
  7. Men Who Have Made Radio - E. F. W. Alexanderson. Radio-Craft. September 1930. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  8. Ernest Frederick Werner Alexanderson (1878 – 1975). Famous Scientist Blog. 31 січня 2010. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  9. John S. Belrose (September 1994). Fessenden and the Early History of Radio Science. The Radioscientist -- volume 5 number 3. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  10. "Dr. Ernst Alexanderson, Pioneer Inventor" [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.] Barry Mishkind (Oldradio.com) accessed April 10, 2006
  11. Dr Ernst Frederick Werner Alexanderson. Cherished Television UK. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  12. Ernst F. W. Alexanderson, Biography. Engineering and Technology History. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  13. National Inventor's Hall of Fame [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] citation accessed April 10, 2006
  14. Biography [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] at IEEE History Center accessed February 18, 2015
  15. Ernst Fredrik Werner Alexanderson - en personcentrerad skildring av elektroteknikens utveckling under 1900-talets första hälft. Farsta : Televerket. Bengt V Nilsson. 1987. ISBN 91-972360-6-3
  16. America by Design. Oxford: Oxford University Press. David Noble. 1977.