Ерік Дюпон-Моретті
| Ерік Дюпон-Моретті | |
|---|---|
| фр. Éric Dupond-Moretti | |
.jpg) | |
 Міністр юстиції Франції | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 6 липня 2020 |
| Народився |
20 квітня 1961[1][2][3] (63 роки) Мобеж |
| Відомий як | адвокат, політик, актор, правник |
| Країна | Франція[4] |
| У шлюбі з | Hélène Dupond-Morettid[5] |
| Діти | Raphaël Dupond-Morettid[6] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ерік Дюпон-Моретті (фр. Éric Dupond-Moretti, нар. 20 квітня 1961) — французько-італійський юрист і політик, якого у 2020 році президент Еммануель Макрон призначив міністром юстиції. Як адвокат у кримінальних справах він відомий рекордною кількістю виправдувальних вироків, що принесло йому прізвисько «Виправдувальний»[7], деякими з суперечливих фігур, яких він захищав, а також своєю відвертою особистістю[8].
6 липня 2020 року Дюпон-Моретті обійняв посаду міністра юстиції та хранителя печаток в уряді прем’єр-міністра Жана Кастекса[9]. Його призначення стало несподіванкою для багатьох політичних оглядачів[10]. Дюпон-Моретті спостерігав за різким збільшенням бюджету, виділеного на судову систему після повідомлень про тривалі процедури[11]. Він також успішно захистив перед парламентом Франції законопроект про посилення суворості процесу винесення вироків, заявивши, що реакція судової влади на дрібні правопорушення була «надто слабкою, щоб бути ефективною»[12].
Раннє життя[ред. | ред. код]
Дюпон-Моретті — єдиний син Жана-П'єра Дюпона, металіста з Авеснуа, та Елени Моретті, економки з Італії. Його дідусь і бабуся по батьківській лінії, Ахілл і Луїза, також були робітниками. У чотири роки залишився без батька, мати виховувала його одна[13]. Як і багато відомих адвокатів-сирот у кримінальних справах у Франції, особливо Роберт Бадінтер, його дитинство викликало у нього відчуття несправедливості[14].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після присяги адвоката 11 грудня 1984 року в Дуе Дюпон-Моретті вступив до адвокатури Лілля[15]. Працюючи в юридичній фірмі Лілля[15], він почав свою кар’єру в судах із трудових спорів, а потім як призначений судом адвокат під керівництвом юриста Лілля Жана Декампа та юриста Тулузи Алена Фербері[16].
За результати (понад 145 виправдувальних вироків у 2019 році) Дюпон-Моретті отримав прізвисько «Виправдувальний» (acquittor + matador ) в залах судових засідань[17]. Відомими клієнтами були група допомоги Zoé's Ark, Жером Керв’єль[18] і Джуліан Ассанж[19], а також Патрік Балкані, Карім Бензема, Жорж Трон і брат терориста Мохаммеда Мера[20]. У 2013 році Дюпон-Моретті відмовився від ордена Почесного легіону.
Дюпон-Моретті очолював комітет підтримки чинного мера-соціаліста Мартіна Обрі на муніципальних виборах у Ліллі 2008 року[21]. Він також підписав листа на її користь у Libération перед президентськими праймеріз Соціалістичної партії 2011 року, на яких вона посіла друге місце[22].
6 липня 2020 року президент Еммануель Макрон призначив Дюпон-Моретті міністром юстиції та хранителем печаток Франції в уряді прем’єр-міністра Жана Кастекса.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1991 році Дюпон-Моретті одружився з Елен, присяжною, яку він зустрів під час судового процесу; у них двоє дітей. Тепер він розлучений і з квітня 2016 року підтримує стосунки зі співачкою Ізабель Буле[23].
Публікації[ред. | ред. код]
- зі Стефаном Дюраном-Суфландом, Bête noire, Éditions Michel Lafon, 2012
- з Лоїком Сешером, Le Calvaire et le Pardon, Мішель Лафон, 2013
- зі Стефаном Дюраном-Суфландом, Directs du droit, Мішель Лафон, 2017
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb16601579x
- ↑ Gala — 1993. — ISSN 1243-6070
- ↑ Sud Ouest — 1944. — ISSN 1760-6454
- ↑ Qui est Eric “acquitator” Dupond-Moretti, l'avocat d'Abdelkader Merah ?. France 3 Occitanie (фр.). 10 грудня 2017.
- ↑ Maître Dupont Moretti : avocat français de renom. Web-Libre (фр.). 10 січня 2010.
- ↑ Gouvernement Castex en direct : Darmanin nommé ministre de l'intérieur, Dupond-Moretti garde des sceaux et Bachelot à la culture. Le Monde.fr (фр.). 6 липня 2020.
- ↑ "Star lawyer Dupond-Moretti named justice minister in French government reshuffle", France 24 (in French). 2020-07-07.
- ↑ "Justice : nouvelle hausse de 8% du budget en 2022", Le Figaro (in French). 2021-08-26.
- ↑ "Dupond-Moretti annonce le remplacement du rappel à la loi par un « avertissement pénal probatoire »", Les Échos (in French). 2021-09-27.
- ↑ VIDEO. 13h15. Justice : comment est née la vocation de l'avocat Eric Dupond-Moretti. Franceinfo (фр.). 12 грудня 2015. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Trapier, Patrice. Eric Dupond-Moretti, en rage et noir - leJDD.fr. LeJDD.fr (фр.). Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ а б Direct du droit. Libération.fr (фр.). Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Bonnefous, Bastien (27 квітня 2012). L'avocat Eric Dupond-Moretti : cour toujours. Le Monde.fr (фр.). ISSN 1950-6244. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Porcher, Joëlle (6 квітня 2010). Jacques Viguier, deux fois acquitté. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ David Keohane and Leila Abboud (July 6, 2020), Emmanuel Macron appoints new cabinet with 2022 election in mind Financial Times.
- ↑ Sudip Kar-Gupta (February 21, 2020), WikiLeaks' Assange may seek asylum in France: lawyer Reuters.
- ↑ Why France's new justice minister is so controversial?. The Local. France. 7 липня 2020.
- ↑ Aubry officiellement candidate en 2014 : quels acteurs de la société civile lilloise autour de Martine ?. DailyNord (фр.). Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ La présomption d'innocence est un leurre. l'express (фр.). 10 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Isabelle Boulay et Eric Dupond-Moretti rapprochés par les bonnes choses. LeGossip.net (fr-FR) . 19 жовтня 2016. Процитовано 10 березня 2017.
|
