Замлєлий Олександр Терентійович
Замлєлий Олександр Терентійович | |
---|---|
Народився | 14 листопада 1934 Золочівський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР |
Помер | 20 жовтня 1988 (53 роки) |
Країна | СРСР |
Діяльність | бригадир, працівник сільського господарства |
Alma mater | Липковатівський аграрний коледж |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Олександр Терентійович Замлєлий (14 листопада 1934 — 20 жовтня 1988) — український радянський діяч сільського господарства, тракторист-кукурудзівник. Бригадир тракторно-польової бригади радгоспу «Червона Хвиля» Великобурлуцького району. Герой Соціалістичної праці.
Олександр Замлєлий народився 14 листопада 1934 року у селі Макарівка Золочівського району в українській селянській родині. Рано втратив батьків, після смерті матері — Тетяни Григорівни — виховувався у Золочівському дитячому будинку. Пізніше навчався у Дергачівському сільськогосподарському ремісничому училищі, по закінченню якого, у сімнадцять років, став працювати причіплювачем у радгоспі «Мечнікове» Дворічанського району. Зимою того ж року поступив на курси трактористів, по закінченню яких став працювати на ДТ-54. У 1957 році одружився і переїхав жити до дружини у Великобурлуцький район, де став працювати у місцевому радгоспі «Червона Хвиля»[1]. Згодом він очолював тракторно-польову бригаду радгоспу. У 1963 році був обраний делегатом XIII з'їзду профспілок СРСР, того ж року став членом КПРС. Під час вступу до партії, він отримав доручення від райкому ознайомитися з досвідом вирощення кукурудзи у новатора Олександра Гіталова та поширити його у своєму колгоспі[2]. Через два роки бригада Олександра Замлєлого зібрала понад 50 центнерів зерна кукурудзи з гектара. У тому ж році видав брошуру «Комплексная механизация выращивания кукурузы»[3]. За «досягнення високих показників у вирощенні цієї культури», Президія Верховної Ради СРСР указом від 23 червня 1966 року надала Олександру Замлєлому звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот»[4][5]. Відмічалося, що Олександру Замлєлому вдавалося збирати 60-70 центнерів зерна кукурудзи з гектара завдяки продуманій системі агрозаходів. До нього, у село Шипувате, приїздили робітники з усієї Харківщини та з інших областей, щоб отримати цінні поради та навчитися отримувати високі врожаї. Станом на 1967 рік, понад тридцять його послідовників були нагороджені орденами та медалями[6][2]. Самого Олександра Замлєлого було вшановано другим орденом Леніна «за показники досягнуті у восьмій п'ятирічці»[7].
У 1970-х роках навчався на заочному відділенні Липковатівського сільськогосподарського технікуму, де вивчав теорію агротехніки[8].
Працю у сільському господарстві поєднував з партійною та громадською роботою. Обирався делегатом XXV та XXVI з'їздів КПУ і депутатом Шипуватської сільської ради, входив до складу бюро Великобурлуцького райкому партії. У 1984 році отримав звання «Почесного робітника ХТЗ», а через чотири роки отримав нагороду «Золотий колос» на Виставці досягнень народного господарства[4].
Помер Олександр Замлєлий 20 жовтня 1988 року. Його ім'ям було назване поле 3-го відділу радгоспу «Червона Хвиля»[4].
- Герой Соціалістичної праці (23.06.1966)[4]
- орден Леніна (23.06.1966, дата другого нагородження невідома)[4]
- орден Жовтневої Революції[4][9]
- медаль «Серп і Молот» (23.06.1966)[4]
- ↑ Кукса, 1973, с. 16—18.
- ↑ а б Ключ к успеху, 1967, с. 151.
- ↑ Замлелый, 1965.
- ↑ а б в г д е ж Дикань, 2008, с. 259.
- ↑ Оковита, 2017, с. 21—22.
- ↑ Крячун, Стеценко, 1967, с. 351.
- ↑ Кукса, 1973, с. 18.
- ↑ Кукса, 1973, с. 20.
- ↑ Оковита, 2017, с. 31.
- Дикань А.П. Золотые звезды Харьковщины : [рос.]. — Харьков : Полиграфист, 2008. — С. 266—267. — 494 с. — ISBN 966-7834-70-5.
- Замлелый А. Т. Комплексная механизация выращивания кукурузы : [рос.] / А. Замлелый, звеньевой совхоза «Красная волна» Великобурлукского района, К. Садовский. — Харьков : Прапор, 1965. — 14 с.
- Крячун С. М., Стеценко О. Г. Шипувате // Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область / голова редколегії тому Сіроштан М. А. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — С. 345—352. — 1086 с.
- Кукса М. Його зірка // Прапор. — 1973. — № 10. — С. 16—20. — ISSN 0130-1608.
- Оковита К. О. Слава і гордість краю бурлуцького. — Харків : Контраст, 2017. — С. 75—76. — 192 с. — ISBN 978-617-7405-08-4.
- Ключ к успеху : [рос.] / Под ред. А. Ф. Петленко, Е. В. Дягилева. — Харьков : Прапор, 1967. — 151 с.