Шипувате (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шипувате
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Великобурлуцький район
Рада/громада Шипуватська сільська рада
Код КОАТУУ 6321486001
Облікова картка Шипувате 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 1344
Площа 3,526 км²
Густота населення 381,17 осіб/км²
Поштовий індекс 62651
Телефонний код +380 5752
Географічні дані
Географічні координати 49°56′06″ пн. ш. 37°24′03″ сх. д. / 49.93500° пн. ш. 37.40083° сх. д. / 49.93500; 37.40083Координати: 49°56′06″ пн. ш. 37°24′03″ сх. д. / 49.93500° пн. ш. 37.40083° сх. д. / 49.93500; 37.40083
Середня висота
над рівнем моря
197 м
Відстань до
районного центру
16 км
Найближча залізнична станція Шипувате
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 62651, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Шипувате, вул.Набережна,32, тел. 91-2-18
Сільський голова Іванова Валентина Сергіївна
Карта
Шипувате. Карта розташування: Україна
Шипувате
Шипувате
Шипувате. Карта розташування: Харківська область
Шипувате
Шипувате
Шипувате. Карта розташування: Великобурлуцький район
Шипувате
Шипувате

Шипува́те — село в Україні, у Великобурлуцькому районі Харківської області. Населення становить 1344 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шипуватська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Село Шипувате знаходиться за 4 км від річки Великий Бурлук, по селу протікає пересихаючий струмок на якому зроблено кілька загат. На відстані 2 км розташована залізнична станція Шипувате.

Назви вулиць[ред. | ред. код]

Центральна, Набережна, Жовтнева, Привокзальна, Колгоспна

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Походження назви[ред. | ред. код]

Вважають, що Слобода Шипувата отримала свою назву від зростаючої тут вдосталь шипшини.

Заснування[ред. | ред. код]

Поселення Шипувате згадується в історичних джерелах на початку XIII сторіччя. «Слобода Шипувате заселена близько 1700 року і її назва по-ходить від шипшини, яка росла тут у великій кількості». Засноване село було на землях Ізюмського полку, які, за велінням царя Петра I, належали поміщикам Донець-Захаржевським.

VIII–IX століття[ред. | ред. код]

Вже у 1732 році в Шипуватому при церкві святої великомучениці Варвари була відкрита школа для дітей. В 1732 році в слободі налічувалося 297 чоловіків, в тому числі 285 підданих. Через ліквідацію полкового устрою Слобожанщини Шиповате була віднесена до Куп'янського комісарства Ізюмської провінції Слобідсько-Української губернії.

У 1773 році, крім 20 осіб з духовенства, населення села становило 860 чол. При церкві була і школа.

Дев'ятнадцяте століття для села пройшло під знаком посилення експлуатації селян, спалахом епідемій, тяжким життям для його мешканців. Засуха і сарана знищили посіви хліба в 1822 і 1832 рр. Багато людей гинуло від епідемій (холера 1831, 1847 і 1848 років, а в 1849 р. — цинга).

При скасуванні кріпосного права 757 ревізьких душ в Шипуватому отримали в наділи землю (в середньому по 2,4 десятини). Але поміщики відібрали у них луки, низинні вологі ділянки, випаси, якими селяни користувалися до реформи. Також селяни платили безліч податків, які часто перевищували прибутки від їх господарств. Селяни розорялися, йшли на заробітки на Дон, в найближчі міста, шахти Донбасу.

Після реформи в селі стали розвиватися селянські промисли. З 1864 року функціонувала гуральня. Шиповате стало волосним центром Вовчанського повіту Харківської губернії.

За даними на 1864 рік у власницькій слободі, центрі Шиповацької волості Вовчанського повіту, мешкало 1594 особи (757 чоловіків та 837 жінок), налічувалось 223 дворових господарства, існували православна церква, винокуренний та вівчарний заводи[1].

У 1865 році відкрилася парафіяльна школа з 3-річним терміном навчання. В 1892 році в ній був один вчитель і навчалося 63 учні.

На початок XX століття припадає будівництво залізниці, розвиток культури, освіти, проведення благоустрою села. У 1916 році збудована школа, і яка діє і по сьогоднішній день.

ХХ століття[ред. | ред. код]

Під час Визвольних змагань влада у селі кілька разів переходила із рук в руки.

В 1923 році створений Шипуватський район, який увійшов до Куп'янської округи. У 1925 році район було приєднано до Великобурлуцького району. Розпочато насильницьке створення колективних господарств, у селян примусово відбирали землю, знаряддя, худобу. В 30-х роках у Шипуватому створено чотири сільськогосподарських артілі, відкриті лікарня, машинно-тракторна станція, збудована електростанція, яка давала струм для виробництва та помешкань селян.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 людей[2].

Після початку Німецько-радянської війни 349 жителів пішло на фронт. Село було окуповано німецькими військами. В Шипуватому була створена партизанська група, яка чинила збройний опір нацистам, підривали німецькі ешелони, знищували живу силу і техніку противників.

5 лютого 1943 року солдати 9-ї Червонопрапорної піхотної дивізії зачистили Шипувате від нацистських військ. 150 шипуватців в роки війни відзначені бойовими нагородами, 156 військових загинули. За особливий героїзм звання Героя Радянського Союзу удостоєний прославлений пілот І. М. Заболотний. В післявоєнні роки розпочалася відбудова зруйнованого господарства, будівництво лікарні, дитячого садка, клубу. В школу прийшли працювати висококваліфіковані педагоги.

На початку 50-х років було створено 2 колгоспи — «Зоря» і «Комінтерн», на повну потужність запрацювала Шипуватська МТС. В 1967 році в результаті укрупнення господарств в Шипуватому створено один колгосп — ім. Комінтерну, за яким закріплено 6620 гектарів земель. В цьому ж році розпочато інтенсивне будівництво господарських приміщень, повністю були електрифіковані виробничі приміщення і помешкання жителів села. Побудовані асфальтові дороги, багато нових житлових будинків, будинок побуту, торговельні заклади. Реконструйована середня школа, стала діяти автошкола, лікарня на 35 ліжок, працюють дитячий садок, троє дитячих ясел. В селі діють чотири клуби з кіноустановками, п'ять бібліотек, в яких налічується близько 25 тис. екземплярів книг.

На початку 80-х років у Шипуватому відкрито будинок культури на 400 місць, автоматична телефонна станція, лазня. Побудований меморіальний комплекс воїнам, які загинули в роки Німецько-радянської війни. Став діяти новий сучасний дитячий садок, насіннєочисний завод.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Завдяки наполегливій праці депутатів сільської ради, виконавчого комітету ради, господарських керівників і громадськості Шипуватська сільська рада у 2005 році у обласному конкурсі «Найкраща сільська, селищна, міська рада» у номінації серед майже 400 сільських рад області зайняла перше місце і була премійована автомобілем «Таврія».

Економіка[ред. | ред. код]

В селі діють:

  • ТОВ «Зоря», ТОВ СВФ «Шипувате», ТОВ «Колос Шипуватого» (вирощування зернових та технічних культур)
  • ТОВ «Перевал» (виробництво круп)
  • ТОВ Будівельна агрофірма «Республіка» (виробництво цегли)
  • ТОВ «Кротенко» (ремонт автомобілів)

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Шипуватський дошкільний навчальний заклад (ясла — садок) «Берізка»
  • Шипуватська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу І. М. Заболотного
  • Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини

Транспорт[ред. | ред. код]

Через залізничну станцію Шипувате курсують електропоїзди сполученням Куп'янськ-Вовчанськ та Куп'янськ-Приколотне.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Історії[ред. | ред. код]

  • Могила Островерха К. М. і Божченка І. С. (1924 р., 1930 р.)
  • Братська могила радянських воїнів. Поховані 83 воїни (дата поховання — 1942,1943 р., дата встановлення пам'ятника — 1956 р.)

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник В. Леніну[джерело?]
  • Пам'ятник-бюст Заболотному І. М. — Герою Радянського Союзу (1969 р.)

Геологічні[ред. | ред. код]

  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Вовчий Яр». Заказник розміщений в урочищі «Вовчий Яр» на крутих схилах балки східної експозиції. Рослинність подана великою кількістю лікарських і рідких видів рослин. Живуть одинокі бджоли, джмелі, рідкісні метелики.
  • Регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ». Площа 2042,6 га.

Персоналії[ред. | ред. код]

В Шипуватому народились:

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. Мартиролог. Великобурлуцький район[недоступне посилання з травень 2019]