Зніт шорсткий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зніт шорсткий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Знітові (Onagraceae)
Рід: Зніт (Epilobium)
Вид:
Зніт шорсткий (E. hirsutum)
Біноміальна назва
Epilobium hirsutum

Зніт шорсткий[1][2] (Epilobium hirsutum) — вид трав'янистих рослин родини онагрові (Onagraceae), поширений у Африці, Європі, Азії.

Багаторічна рослина 50–150 см заввишки. Рослина з довгими м'ясистими кореневими паростками вкритими лускоподібними листочками, які розвиваються восени. Стебло біля основи гранене, вище — циліндричне. Листки видовжені або ланцетні, 4–17.5 см завдовжки, 0.8–4 см шириною, сидячі, стеблоохопні, на краю густо пильчато-зубчасті, відстовбурчено-волохаті[2].

Суцвіття — нещільна, з листками китиця. Квітки великі, до 3 см в діаметрі; чашолистки 6–12 мм; пелюстки пурпурові, 15–18 мм завдовжки, 0.8–4 см шириною. Коробочки 2.5–9 см, запушені або рідше майже оголені. Насіння темно-коричневе, 0.8–1.2 см. 2n = 36[2][3][4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Африці, Європі, Азії; натуралізований у Північній Америці[3][5][6].

В Україні вид зростає на трав'янистих і заболочених берегах річок, вологих луках, серед чагарників — на всій території б. м. звичайний, в Карпатах тільки біля підніжжя гір; в Степу та гірському Криму переважно в долинах річок і струмків. Медоносна, вітамінна рослина[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Іноді культивується як декоративна рослина.

Див. також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Epilobium hirsutum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 207. (рос.)(укр.)
  3. а б Flora of China. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
  4. NatureGate. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 05.04.2019. (англ.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 05.04.2019. (англ.)