Зражевський Андрій Іларіонович
| Зражевський Андрій Іларіонович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 17 липня 1902 Пологи-Яненки Переяслав-Хмельницького району Київської області, Україна | ||
| Помер | 6 липня 1975 (72 роки) Київ, Україна | ||
| Країна | Російська імперія →  СРСР | ||
| Діяльність | ентомолог | ||
| Alma mater | Білоцерківський сільськогосподарський інститут | ||
| Галузь | ґрунтознавство і ентомологія | ||
| Заклад | Інститут захисту рослин, Київ | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук | ||
| Відомий завдяки: | працям із ґрунтознавства і ґрунтової ентомології | ||
| Нагороди |
| ||
Андрі́й Іларіо́нович Зраже́вський (нар. 17 липня 1902 — 6 липня 1975) — український радянський ґрунтознавець і ентомолог, спеціаліст із ґрунтової фауни. Доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу Інституту захисту рослин (Київ).
Андрій Іларіонович Зражевський народився 17 липня 1902 року в селі Пологи-Яненки на Київщині у родині селянина. Андрій здобув середню освіту, закінчив Білоцерківський сільськогосподарський (1926) і Київський сільськогосподарський (КСГІ) інститути[2]. Після закінчення аспірантури (1933) він здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук.
Він працював в Уманській сільськогосподарській дослідній станції, Середньоволзькій крайовій станції хімізації сільського господарства, Українському НДІ землеробства, КСГІ, НДІ цукрової промисловості, Інституті зоології АН УРСР.
На початку війни його призвали до лав Червоної армії. Він воював на Південно-Західному фронті, дістав поранення і був евакуйований до Киргизії. Він працював тут головним агрономом Наркомзему республіки[3]. Після визволення столиці України А. Зражевський повернувся до Києва (1944), знову працював у Інституті зоології АН УРСР, завідував кафедрою ґрунтознавства у КСГІ, був ученим секретарем і завідувачем лабораторії лісового ґрунтознавства в Інституті лісу АН УРСР, очолював відділ ґрунтової ентомології Українського НДІ захисту рослин.
Він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук (1957), невдовзі йому надано вчене звання професора (1961).
6 липня 1975 року Андрій Іларіонович Зражевський помер[4].
Основні дослідження А. І. Зражевського зосереджені у сфері ґрунтознавства, ґрунтової зоології та ентомології. Всі вони базуються на надійному фундаменті численних експериментів та польових спостережень. Він виконав фундаментальні дослідження щодо впливу дощових червів на родючість лісових ґрунтів і підготував за результатами цієї праці докторську дисертацію, монографію[5] та низку статей.
Вагомим був його внесок у теорію і практику лісорозведення. Зокрема, він докладно вивчив взаємозв'язки між розвитком лісової рослинності та життєдіяльністю ґрунтової фауни. Це дало можливість пояснити високу продуктивність дуба у мішаних насадженнях і причини нестійкості сосни на розораних піщаних ґрунтах[1]
Серед його ентомологічних робіт важливе місце займає вивчення факторів, що визначають поширення бурякового довгоносика в районах бурякосіяння. А. Зражевський розкрив значення ґрунту в розвитку окремих стадій шкідника, обґрунтував можливість і необхідність застосування агротехнічних заходів для зниження його чисельності[6].
Перу А. І. Зражевського належить понад 100 наукових публікацій. Він керував виконанням 15 кандидатських і консультував підготовку двох докторських дисертацій.
- ↑ а б Круть М. В. Відомі українські вчені-ентомологи — учасники Великої Вітчизняної війни // Український ентомологічний журнал, 2015, № 1-2, с. 3–12
- ↑ Андрій Іларіонович Зражевський р. 1902. http://ru.rodovid.org/wk/Запись:727064 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Лановюк Л. П. Нас зближує історія. http://www.rusnauka.com/19_DSN_2010/Istoria/69835.doc.htm [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Андрей Илларионович Зражевский: [Некролог]// Почвоведение (Москва), 1976, № 8
- ↑ Зражевский А. И. Дождевые черви, как фактор плодородия лесных почв. — К.: Изд-во АН УССР, Ин-т леса, 1957. — 268 с.
- ↑ Зражевский А. И. Агротехнические мероприятия по борьбе с обыкновенным свекловичным довгоносиком. — К.: вид–во АН УССР, 1951. — 67 с.)