Камал Шаріф Камалетдіновіч
| Камал Шаріф Камалетдіновіч | ||||
|---|---|---|---|---|
| тат. Шәриф Камалетдин улы Байгилдиев | ||||
| Народився | 16 (28) лютого 1884[1] Татарська Пішля, Рузаєвський район, СРСР | |||
| Помер | 22 грудня 1942[1] (58 років) Казань, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані | |||
| Місце проживання | Ostrovsky street, 15d[2] | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Заклад | Nur[d] і Waqıtd | |||
| Мова творів | татарська | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Камал Шаріф Камалетдіновіч у Вікісховищі | ||||
Шаріф Камалетдіновіч Камал (тат. Шәриф Камалетдин улы Камал; справжнє прізвище — Байгільдеєв (тат. Байгилдиев; нар. 16 лютого 1884, Рузаєвський район, Мордовіїя, Росія — 22 грудня 1942, Татарстан) — радянський татарський письменник, драматург і перекладач, педагог татарської школи.
Шаріф Камал народився в сім'ї мулли в селі Татарська Пішля (нині Рузаєвський район Мордовії) 16 лютого 1884 року. Початкову освіту здобув у медресе. Потім працював на будівництві залізниці, був шахтарем-забійником на Уралі, рибалкою на Каспійському морі. У 1905 році переселився до Санкт-Петербурга, де став учителем татарської школи.
Перші вірші Камала були опубліковані в газеті «Нур» в 1905 році. За рік збірка його віршів «Садә» (Голос) вийшла окремим виданням. У 1909—1912 роках він написав повість «Вороняче гніздо» і новели «В пошуках щастя», «На чужині», «Бродяга», в яких описувалося важке життя робітників. Експлуатації рибалок присвячена повість «Чайки». У той же період Камал написав ряд сатиричних творів, спрямованих проти купців і буржуазних націоналістів. Питанню рівноправності жінок присвячені твори «Зів'яла квітка» та «Нудьга».
Після Жовтневої революції Камал створив роман «Таң атканда» (На зорі) про революцію, «Матура Туганди» (Коли народжується прекрасне) про село 1920-х років. Також він створив драматичні твори «Ут» (Вогонь), «Козгиннар оясинда» (Вороняче гніздо), «Таулар» (Гори), «Томан арти» (За туманом). Камал першим переклав на татарською мовою «Піднята цілина» М. А. Шолохова.
Нагороджений Орденом Леніна (1940).
Похований на Татарському кладовищі в Казані[3].
У Казані працює будинок-музей Камала[4].
Іменем Ш. Камала названа вулиця в Вахітовському районі Казані[5], вулиця і школа в селі Татарська Пішля Республіки Мордовія.
-
Могила Камала Шаріфа
- ↑ а б Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ http://uag.kzn.ru/docs/OPAiKN/pdf/276.pdf
- ↑ Могила Камала. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Музей-квартира Шарифа Камала. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 15 лютого 2014.
- ↑ Ул. Шарифа Камала. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 15 квітня 2020.
- Хісматуллін Х., Шаріф Камал, в кн .: Історія татарської радянської літератури, М., 1965
- Татарська література і публіцистика початку XX століття, Каз., 1966
- Нігметуллін Е., Шеріф Камал, Казань, 1964.
- Татарський енциклопедичний словник. — Казань: Інститут Татарській енциклопедії АН РТ, 1998.
- М. Х. Гайнуллін. Велика Радянська Енциклопедія. — М .: Радянська енциклопедія 1969—1978
- Камал Шаріф Камалетдінович // Коротка літературна енциклопедія / Гл. ред. А. А. Сурков . - М. : Радянська енциклопедія, 1962—1978.
- Літературна енциклопедія [недоступне посилання з Октябрь 2018] [недоступне посилання]
