Шолохов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Михайло Шолохов
Sholokhov-1938.jpg
Народження 11 (24) травня 1905(1905-05-24)
  хутір Кружилін, станиця Вьошенська, Донецький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть 2 лютого 1984(1984-02-02) (78 років)
  станиця Вьошенська, Ростовська область, РРФСР
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Мова творів російська
Рід діяльності письменник, романіст[d], сценарист, поет, прозаїк, журналіст
Жанр роман, оповідання, нарис
Magnum opus: «Тихий Дон»
Член
Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
Діти Q48402657?
Нагороди та премії
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1965)
Автограф: Sholokhov Signature.jpg
Сайт: mikhailsholohov.ru

CMNS: Михайло Шолохов на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Михайло Шолохов (рос. Михаил Александрович Шолохов; 11 (24) травня 1905(19050524), хутір Кружилін, станиця Вешенська, Донецький округ, Область Війська Донського, Російська імперія2 лютого 1984, станиця Вешенська, Ростовська область, РРФСР) — російський письменник українського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 1965 року. Уродженець Донщини. Найвідомішими його творами є «Тихий Дон», «Піднята цілина» та «Доля людини».

Походження[ред.ред. код]

Мати Михайла Шолохова — Анастасія Чорняк була етнічною українкою. Предки її були панщанними селянами на Чернігівщині. Володар селян — російський поміщик Попов, на початку ХІХ століття перевів своїх кріпаків з Сіверщини на Дін, у маєток Ясенівку. Тут українські селяни жили укупі, як і в Україні, зберігаючи на Донщині свій національний уклад. Анастасія Чорняк (або по-російському Черникова), рано залишившись сиротою, пішла в найми до панського маєтку покоївкою. Поміщиця Попова силоміць віддала її заміж за сина козачого отамана Кузнєцова. Але Анастасія кохала іншого — гуртівника (або «шибая» по-місцевому), уродженця Рязанської губернії Олександра Шолохова, який шукав на Дону кращого заробітку. Шолохов вкрав Анастасію, і вони жили разом на хуторі Кружилині, де в них і народився син Михайло. Бувши позашлюбною дитиною, Михайло до 7 років мав прізвище свого офіційного батька — Кузнєцов, і тільки по смерті останнього 1912-го року, Олександр і Анастасія повінчалися, а їхній син став з Кузнєцова Шолоховим.

Зростаючи на хуторі Кружилині, неподалік від Ясенівки, Михайло Шолохов з малих літ знаходився в переважно українському середовищі. Ставши дорослим, він згадував, як у дитинстві постійно чув від матері казки й пісні українською мовою. 1954-го року, виступаючи на III-му з'їзді письменників України, Шолохов сказав: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі»[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 11(24) травня 1905 року на хуторі Кружилині Донецького округу Області війська Донського (зараз Шолоховський район Ростовської області Росії).

Навчався в церковно-приходській школі, згодом у гімназії, де через початок революції і громадянської війни обірвав навчання на четвертому класі. Шолохов служив у станичному ревкомі, добровольцем вступив до продовольчого загону.

В кінці 1922 року приїхав до Москви, де мав намір продовжити навчання. Тут познайомився з письменниками групи «Молода гвардія». Одночасно підпрацьовував. 1923 року в газеті «Юношеская правда» було надруковано перший фейлетон «Испытание», наступного року світ побачило його перше оповідання «Родинка».

1925 року відбулася зустріч із О. Серафимовичем, що «сказав схвалення і визнання». Згодом М. Шолохов вважав О. Серафимовича одним із перших своїх учителів. В газетах і журналах того часу з'являються оповідання Шолохова, пізніше об'єднані в збірки "Донські повісті " та «Вогневий степ». В кінці 1926 почав нібито писати роман «Тихий Дон», першу книгу якого було опубліковано на початку 1928. Вона одразу здобула визнання і позитивні відгуки Максима Горького та Олександра Серафимовчиа. 1929 року вийшла друга книга «Тихого Дону».

Під час Другої світової війни М. Шолохов був військовим кореспондентом газет «Правда» та «Красная звезда», нібито часто виїжджав на фронт. В післявоєнні роки віддавав багато часту громадській діяльності, зокрема брав участь у роботі Всесвітнього конгресу діячів науки та культури на захист миру. 1965 року Шолохову було присуджено Нобелівську премію з літератури за роман «Тихий Дон». Насправді Шолохов своїх творів ніколи не писав, а був не більше ніж «обличчям» успішного літературного проекту радянських спецслужб, на який працювали численні радянські літератори і який врешті-решт приніс для СРСР престижну Нобелівську премію

1984 року помер у рідній станиці Вєшенській.

«Тихий Дон»[ред.ред. код]

Роман «Тихий Дон» недаремно називають епопеєю, адже дієвими особами цього твору, за підрахунками науковців, є не менше 883 персонажів. Талановито висвітлені у романі й різноманітні сторони життя не лише донських козаків, але й інших народів, які оселяють донські землі — росіян, євреїв, калмиків. Не оминув своєю увагою справжній автор і українців Донщини, які мали вагомий вплив на громадське життя Дону тих часів.

Однією з яскравих сцен першої частини роману є сцена бійки між донцями і українцями на Парамонівському млину. Не менш цікавим є інший фрагмент роману, у якому розповідається про початок селянського повстання українців Східної Слобожанщини (Воронізької губернії) проти більшовиків. Головний герой «Тихого Дону» Григорій Мелехов, на початку 20-х років, втомившись від довгої війни з більшовиками, повертається у рідну станицю Вешенську, де сподівається забутися від бойових справ. Але жорстока політика радянської влади по відношенню до козаків, змушує Григорія разом з однодумцем Прохором Зиковим готуватися до нової боротьби. В цей самий час Прохор Зиков розповідає Григорію про те, що в сусідній Воронізькій губернії місцеві українці повстали проти більшовиків. Здавалося б, ця звістка повинна була обрадувати донців, які теж були незадоволені постійним свавіллям з боку більшовиків, але донські козаки віднеслися до збройної боротьби українців байдуже, та навіть з неприхованою радістю від того, що українців тепер покарає радянська влада. У романі донські росіяни після повідомлення про українське повстання, зловтішалися з можливої смерті "хохлів".

Переклади українскою[ред.ред. код]

Наступні твори Шолохова перекладено українською:[3][4][5][6][7]

  • Смертельний ворог. X., 1930;
  • Червоточина. — Чужа кров. X. —К., 1931;
  • Михайло Шолохов. Слово про Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ : Держлітвидав України, 1950 . 38 с
  • Михайло Шолохов. Двозаміжня. Переклад з російської: ?. Київ: ?, 1958; ? с.
  • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: І.П. Майстренко. Київ: Держлітвидав. 1958. 37 стор.
  • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: ?. Київ: Дніпро, 1968. 96 с.
  • Михайло Шолохов. Оповідання. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро, 1980. 223 с.
Піднята цілина
  • Михайло Шолохов (?). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Сергій Пилипенко. ? стор. ?[7]
  • Михайло Шолохов (1934). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Київ : ЛіМ. 378 стор. (1-е вид.)
    • (перевидання) Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Харків-Київ : Держлітвидав. 456 стор. (2-е вид., випр)
  • Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Харків; Одеса : Дитвидав. 240 стор. (1-е вид.)
    • (передрук) Михайло Шолохов (1954). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: ?; малюнки: Ататолій Базилевич. Київ : Держлітвидав. 316 с.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1961). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 568 с.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1973). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро. 612 стор.
    • (передрук) Михайло Шолохов (1985). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк; передмова: Павло Загребельний. Київ: Дніпро. 598 стор.
Тихий Дін
  • Михайло Шолохов. Тихий Дін, кн. 1—4. Київ-Харків: ЛіМ; Київ: Держлітвидав, 1931-1941;
    • Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 308с.
      • (перевидання) Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 454. с.
    • Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 314с.
      • (перевидання) Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 414. с.
    • Тихий Дін. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Харків: ЛіМ. 1934. 442 с.
      • (перевидання) Тихий Дон. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Київ: Держлітвидав. 1935. 454 с.
    • Тихий Дон. Кн.4 : роман. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1941. 371 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1955 (виправлене видання)
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1961
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 625 с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 707 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Володимир Середин. Київ : Дружба Литератур, 2013. 690 стор. ISBN 978-5-9904050-2-8 (Бібліотека Віктора Чєрнамирдіна)
Вони билися за вітчизну
  • (уривки з роману) Михайло Шолохов. Вони бились за вітчизну. Переклад з російської: ? Київ : Укрдержвидав, 1945. 151 с.
  • (розділи з романа) Михайло Шолохов. Вони воювали за Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ : Молодь, 1960 . 179 с.
  • (розділи з романа) Вони воювали за батьківщину. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Київ: Дніпро, 1975 . – 203 с. – (Б-ка "Мужність") .

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. «Третя здибанка письменників України» // ««Радянська Україна», 1954, 31 жовтня, № 257.
  3. Шолохов Михайло Олександрович Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: матеріали до курсу «Історія перекладу»: навч. посіб. / Л. В. Коломієць. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. — 559 с.
  5. . О. Шолохов і Україна : бібліографічний покажчик. Упорядник: Л. І. Ільницька; відп. ред.: О. П. Кущ. Львів : АН УРСР, Львівська наукова б-ка ім. В. Стефаника, 1978 . 111 с.
  6. М. Шолохов і українська література: до 70-річчя з дня народження: список літератури за 1955—1975 рр. // АН УРСР, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. Л. І. Ільницька; ред. Є. М. Лазеба]. — Львів, 1975. — 11 с.
  7. а б Касяненко Є. як Пилипенко перекручував Шолохова // Літературна газета. – 1934. – 20 серп. – С. 2.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

 Шолохов Михайло Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).