Шолохов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Михайло Шолохов
Sholokhov-1938.jpg
Народження 11 (24) травня 1905(1905-05-24)
  хутір Кружилін, станиця Вьошенська, Донецький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть 2 лютого 1984(1984-02-02) (78 років)
  станиця Вьошенська, Ростовська область, РРФСР
  • Рак гортані[d]
  • Національність росіянин
    Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
    Мова творів російська
    Рід діяльності письменник, романіст[d], сценарист, поет, прозаїк, журналіст, політик
    Жанр роман, оповідання, нарис
    Magnum opus: «Тихий Дін»
    Член
  • Спілка письменників СРСР
  • Сербська академія наук і мистецтв
  • Російська академія наук
  • Академія наук СРСР
  • Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
  • Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
    Діти Mikhail Mikhailovich Sholokhov[d]
    Нагороди та премії
    Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1965)
    Автограф: Sholokhov Signature.jpg
    Сайт: mikhailsholohov.ru

    CMNS: Михайло Шолохов на Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Михайло Шолохов (рос. Михаил Александрович Шолохов; 11 (24) травня 1905(19050524), хутір Кружилін, станиця Вешенська, Донецький округ, Область Війська Донського, Російська імперія2 лютого 1984, станиця Вешенська, Ростовська область, РРФСР) — російський письменник українського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 1965 року. Уродженець Донщини. Найвідомішими його творами є романи «Тихий Дін», «Піднята цілина» та «Вони воювали за Батьківщину» та оповідання «Доля людини».

    Походження[ред. | ред. код]

    Мати Михайла Шолохова — Анастасія Чорняк була етнічною українкою. Предки її були панщанними селянами на Чернігівщині. Володар селян — російський поміщик Попов, на початку ХІХ століття перевів своїх кріпаків з Сіверщини на Дін, у маєток Ясенівку. Тут українські селяни жили укупі, як і в Україні, зберігаючи на Донщині свій національний уклад. Анастасія Чорняк (або по-російському Черникова), рано залишившись сиротою, пішла в найми до панського маєтку покоївкою. Поміщиця Попова силоміць віддала її заміж за сина козачого отамана Кузнєцова. Але Анастасія кохала іншого — гуртівника (або «шибая» по-місцевому), уродженця Рязанської губернії Олександра Шолохова, який шукав на Дону кращого заробітку. Шолохов вкрав Анастасію, і вони жили разом на хуторі Кружилині, де в них і народився син Михайло. Бувши позашлюбною дитиною, Михайло до 7 років мав прізвище свого офіційного батька — Кузнєцов, і тільки по смерті останнього 1912-го року, Олександр і Анастасія повінчалися, а їхній син став з Кузнєцова Шолоховим.

    Зростаючи на хуторі Кружилині, неподалік від Ясенівки, Михайло Шолохов з малих літ знаходився в переважно українському середовищі. Ставши дорослим, він згадував, як у дитинстві постійно чув від матері казки й пісні українською мовою. 1954-го року, виступаючи на III-му з'їзді письменників України, Шолохов сказав: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі»[2].

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 11(24) травня 1905 року на хуторі Кружилині Донецького округу Області війська Донського (зараз Шолоховський район Ростовської області Росії).

    Навчався в церковно-приходській школі, згодом у гімназії, де через початок революції і громадянської війни обірвав навчання на четвертому класі. Шолохов служив у станичному ревкомі, добровольцем вступив до продовольчого загону.

    В кінці 1922 року приїхав до Москви, де мав намір продовжити навчання. Тут познайомився з письменниками групи «Молода гвардія». Одночасно підпрацьовував. 1923 року в газеті «Юношеская правда» було надруковано перший фейлетон «Испытание», наступного року світ побачило його перше оповідання «Родинка».

    1925 року відбулася зустріч із О. Серафимовичем, що «сказав схвалення і визнання». Згодом М. Шолохов вважав О. Серафимовича одним із перших своїх учителів. В газетах і журналах того часу з'являються оповідання Шолохова, пізніше об'єднані в збірки "Донські повісті " та «Вогневий степ». В кінці 1926 почав нібито писати роман «Тихий Дін», першу книгу якого було опубліковано на початку 1928. Вона одразу здобула визнання і позитивні відгуки Максима Горького та Олександра Серафимовчиа. 1929 року вийшла друга книга «Тихого Діну».

    Шолохов мав тісні відносини з головою СРСР Йосипом Сталіном. У 1933 Шолохов неодноразово надсилав Сталіну листи, де скаржився на зловживання донського крайового керівництва, яке, встановило такий план зерноздачі, який, по суті, означав голодну смерть для тамтешніх російських селян.[3]

    Під час Другої світової війни М. Шолохов був військовим кореспондентом газет «Правда» та «Красная звезда», нібито часто виїжджав на фронт. В післявоєнні роки віддавав багато часту громадській діяльності, зокрема брав участь у роботі Всесвітнього конгресу діячів науки та культури на захист миру. 1965 року Шолохову було присуджено Нобелівську премію з літератури за роман «Тихий Дін». Насправді Шолохов своїх творів ніколи не писав, а був не більше ніж «обличчям» успішного літературного проекту радянських спецслужб, на який працювали численні радянські літератори і який врешті-решт приніс для СРСР престижну Нобелівську премію

    1984 року помер у рідній станиці Вєшенській.

    Переклади українською[ред. | ред. код]

    Наступні твори Шолохова перекладено українською:[4][5][6][7][8]

    • Смертельний ворог. X., 1930;
    • Червоточина. — Чужа кров. X. —К., 1931;
    • Михайло Шолохов. Слово про Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ : Держлітвидав України, 1950 . 38 с
    • Михайло Шолохов. Двозаміжня. Переклад з російської: ?. Київ: ?, 1958; ? с.
    • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: І.П. Майстренко. Київ: Держлітвидав. 1958. 37 стор.
    • Михайло Шолохов. Доля людини. Переклад з російської: ?. Київ: Дніпро, 1968. 96 с.
    • Михайло Шолохов. Оповідання. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро, 1980. 223 с.
    Піднята цілина
    • Михайло Шолохов (?). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Сергій Пилипенко. ? стор. ?[8]
    • Михайло Шолохов (1934). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Київ : ЛіМ. 378 стор. (1-е вид.)
      • (перевидання) Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Євген Касяненко. Харків-Київ : Держлітвидав. 456 стор. (2-е вид., випр)
    • Михайло Шолохов (1935). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Харків; Одеса : Дитвидав. 240 стор. (1-е вид.)
      • (передрук) Михайло Шолохов (1954). Піднята цілина: кн. 1. Переклад з російської: ?; малюнки: Ататолій Базилевич. Київ : Держлітвидав. 316 с.
      • (передрук) Михайло Шолохов (1961). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 568 с.
      • (передрук) Михайло Шолохов (1973). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Дніпро. 612 стор.
      • (передрук) Михайло Шолохов (1985). Піднята цілина: Кн.1-2. Переклад з російської: Степан Ковганюк; передмова: Павло Загребельний. Київ: Дніпро. 598 стор.
    Тихий Дін
    • Михайло Шолохов. Тихий Дін, кн. 1—4. Київ-Харків: ЛіМ; Київ: Держлітвидав, 1931-1941;
      • Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 308с.
        • (перевидання) Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
        • (перевидання) Тихий Дон. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 454. с.
      • Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 314с.
        • (перевидання) Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
        • (перевидання) Тихий Дон. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 414. с.
      • Тихий Дін. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Харків: ЛіМ. 1934. 442 с.
        • (перевидання) Тихий Дон. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Київ: Держлітвидав. 1935. 454 с.
      • Тихий Дон. Кн.4 : роман. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1941. 371 с.
    • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1955 (виправлене видання)
      • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
      • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
    • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1961
      • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 625 с.
      • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 707 с.
    • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Володимир Середин. Київ : Дружба Литератур, 2013. 690 стор. ISBN 978-5-9904050-2-8 (Бібліотека Віктора Чєрнамирдіна)
    Вони билися за вітчизну
    • (уривки з роману) Михайло Шолохов. Вони бились за вітчизну. Переклад з російської: ? Київ : Укрдержвидав, 1945. 151 с.
    • (розділи з романа) Михайло Шолохов. Вони воювали за Батьківщину. Переклад з російської: ? Київ : Молодь, 1960 . 179 с.
    • (розділи з романа) Вони воювали за батьківщину. Переклад з російської: Степан Ковганюк . Київ: Дніпро, 1975 . – 203 с. – (Б-ка "Мужність") .

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    2. «Третя здибанка письменників України» // ««Радянська Україна», 1954, 31 жовтня, № 257.
    3. Ігор Сюндюков. Iмперія на кістках і крові. Михайло Шолохов і його листи до Сталіна: рік 1933-й - День, 16 травня 2009
    4. Шолохов Михайло Олександрович Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
    5. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: матеріали до курсу «Історія перекладу»: навч. посіб. / Л. В. Коломієць. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. — 559 с.
    6. . О. Шолохов і Україна : бібліографічний покажчик. Упорядник: Л. І. Ільницька; відп. ред.: О. П. Кущ. Львів : АН УРСР, Львівська наукова б-ка ім. В. Стефаника, 1978 . 111 с.
    7. М. Шолохов і українська література: до 70-річчя з дня народження: список літератури за 1955—1975 рр. // АН УРСР, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. Л. І. Ільницька; ред. Є. М. Лазеба]. — Львів, 1975. — 11 с.
    8. а б Касяненко Є. як Пилипенко перекручував Шолохова // Літературна газета. – 1934. – 20 серп. – С. 2.
    9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

    Посилання[ред. | ред. код]