Карл Акройд
| Карл (Чарльз) Акройд | |
|---|---|
| англ. Karl (Charles) Ackroyd | |
.JPG) | |
| Народження | 1787 |
| Смерть |
не раніше 1850 невідомо |
| Національність | англієць |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Навчання | Будівельна школа Гаддерсфілда |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Миколаїв, Херсон |
| Архітектурний стиль | псевдоготика, класицизм |
| Найважливіші споруди |
Лютеранська кірха, Ново-Миколаївська хоральна синагога, Лазарєвське адміралтейство, Мур і головні ворота Миколаївського адміралтейства, Комплекс будівель Старофлотських казарм |
| Містобудівні проєкти | Доповнення генерального плану Миколаєва (західна частина міста, 1832) |
| Діти | ·Карл |
Карл (Чарльз) Акройд (англ. Karl (Charles) Ackroyd; нар. 1787, Лондон, Велика Британія — пом. не раніше 1855) — англійський архітектор. Мешкав та працював у Миколаєві (1828—1855).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1787 році в Лондоні. Отримав освіту у будівельній школі Гаддерсфілда. У Великій Британії проживав до листопада 1827 року, коли був запрошений на службу до Російської імперії.
У Росії проєктував будівлю Лубенської ратуші, садибу Соколова-Микитова і розпочав креслення відомого прибуткового будинку на Ливарному проспекті у Санкт-Петербурзі. Проте роботу закінчити йому не дали, 28 травня 1829 року його переводять в розпорядження військового губернатора міста Миколаєва і головнокомандуючого Чорноморським флотом віце-адмірала О. С. Грейга.
Служив архітектором Чорноморського адміралтейського департаменту під керівництвом головного міського архітектора Федора Вунша, згодом – фактично виконував обов'язки головного архітектора міста (офіційного призначення на дану посаду так і не отримав).
У Миколаєві Карл Акройд прослужив майже 27 років. Весь час проживав в будинку Йосипа де Рібаса на розі вулиць Наваринської і Нікольської.
У 1855 році був висланий до Москви під нагляд генерал-губернаторської канцелярії. Причиною стала Кримська війна. Після здачі Севастополя англо- французьким військам очікувалися напади на Миколаїв. Місто оголосили в стані облоги. Архітектор, як англійський підданий, згідно з контрактом не мав права воювати проти своєї батьківщини[1].
Подальша доля архітектора невідома. За припущенням краєзнавця та історика Юрія Крючкова, після закінчення війни Акройд міг залишити Росію та повернутися на батьківщину[2]. Згідно ж версії історика Сергія Гаврилова, помер архітектор у Москві в березні 1855 року[1]. Місце його поховання невідоме.
Роботи[ред. | ред. код]
Миколаїв[ред. | ред. код]
Свою діяльність у Миколаєві розпочав з проєктування та будівництва казарм для нижчих чинів (1829–1831). У 1832 році виконав доповнення до генерального плану Миколаєва, зокрема у західній частині (від Артилерійської вулиці у бік Бузького лиману).
У 1834 році розробив проєкт реконструкції Миколаївського адміралтейства та перебудував у формах пізнього класицизму будинок і канцелярію головнокомандувача Чорноморським флотом на Адміральській вулиці (нині — Миколаївський музей суднобудування і флоту). Акройд перепланував кімнати в будинку, переніс парадний вхід і добудував вежу-бельведер, де Грейг, що цікавився астрономією, міг робити свої спостереження.
Період 1837–1860 років став особливо плідним у творчості архітектора. В ці роки за його проєктами була збудована безліч споруд, серед них:
- Модельний павільйон Миколаївського адміралтейства (1835)[3];
- Комплекс будівель ливарного заводу (1840);
- Реконструкція палаца князя Г. О. Потьомкіна в колишньому передмісті Миколаєва – Спаську (пізніше – літнє морське зібрання, 1841–1842, будівля не збереглася);
- Училище для дочок нижніх чинів Морського відомства (нині – поліклініка військового госпіталю Миколаївського гарнізону, 1844);
- Лютеранська (німецька) кірха (1848–1852);
- Мур і головні ворота Миколаївського адміралтейства (нині – вхід на територію Миколаївського суднобудівного заводу, 1849);
- Комплекс будівель старофлотських казарм (нині – Миколаївський обласний краєзнавчий музей, 1850).
В інших містах[ред. | ред. код]
Перед службою в Миколаєві Акройд встиг попрацювати в Росії. До 1829 року архітектор спроєктував будівлю Лубенської ратуші, садибу Соколова-Микитова і розпочав креслення відомого прибуткового будинку на Ливарному проспекті у Санкт-Петербурзі. Вже після переїзду архітектора той працював здебільшого на півдні сучасної України, серед його відомих робіт:
- Ново-Миколаївська хоральна синагога (1840, Херсон, будівля не зберіглася);
- Нове Лазарєвське адміралтейство (1835–1853, Севастополь, нині – Севастопольський морський завод).
- Роботи Карла (Чарльза) Акройда
-
Будинок головнокомандувача Чорноморським флотом (реконструкція, 1835) -
Ново-Миколаївська хоральна синагога (1840, Херсон) -
Мур Миколаївського адміралтейства (1849) -
Головні ворота Миколаївського адміралтейства (1849) -
Лютеранська (німецька) кірха (1848–1852, Миколаїв) -
Комплекс будівель старофлотських казарм (1850)
Стиль[ред. | ред. код]
Більшість споруд, спроєктованих Акройдом у 1830–1840-х роках створені у стилі суворого, вишуканого та лаконічного пізнього класицизму. У 1840–1850-х роках в архітектурній творчості архітектора яскраво проявилися риси архітектурного романтизму. У будівлях, що споруджувалися за його проєктами в цей час, очевидні ремінісценції на теми готичної та східної архітектури. При цьому залишався незмінним відомий індивідуальний авторський стиль самого Акройда[2].
Приватне життя[ред. | ред. код]
Був одружений з Софією Манесті. У 1849 році у подружжя Акройдів народився син Карл.
Джерела[ред. | ред. код]
- Заковоротный Д. Храмы Прибужья / Д. И. Заковоротный. — Николаев, 2004. — С. 290. (рос.)
- Котляр Ю. Николаев сакральный (История, мифология, мистика): научно-популярная монография / Ю. В. Котляр. — Николаев : Изд-во ЧГУ имени Петра Могилы, 2014. — С. 29. — ISBN 978-966-336-284-7. (рос.)
- Крючков Ю. Архитектура Старого Николаева / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 2008. — С. 179—183. (рос.)
- Кухар-Онышко Н. Архитектура Николаева: конец XVIII — начало XX веков / Н. А. Кухар-Онышко. — Николаев : Возможности Киммерии, 2001. — С. 38, 50—51. (рос.)
- Тимофієнко В. Акройд Чарльз (Карл) // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — Київ : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Щукин В. В. Акройд Карл /Acroyd Charles/ (1787 г., Лондон — после 1855 г.). history.mk.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- Шинкаренко О. (29 липня 2014). Училище для дочерей нижних чинов Морского ведомства. photo.bazar.nikolaev.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- Путівник по місту. mkrada.gov.ua. Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
- Васюков Е. Главные ворота Адмиралтейства. archmykolaiv.com (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гаврилов, Сергей. Возвращение в «ложное» средневековье. Южная правда. Процитовано 19 червня 2023.
- ↑ а б Акройд Карл /Acroyd Charles/ (1787 г., Лондон – после 1855 г.) - Фаберова дача. Фаберова дача. 26 липня 2017. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 19 червня 2023.
- ↑ Модельний павільйон. Архітектура Миколаєва (укр.). Процитовано 19 червня 2023.
