Карл Марія Демельгубер
| Карл Марія Демельгубер | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Karl Maria Demelhuber | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Народився | 26 травня 1896 Фрайзінг, Баварія, Німецька імперія | ||||||||||||||||||||||||
| Помер | 18 березня 1988 (91 рік) Зесгаупт, Вайльгайм-Шонгау, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина | ||||||||||||||||||||||||
| Країна |  ФРН.svg){kind=small} Третій Райх.svg){kind=small} Німецька імперія | ||||||||||||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | ||||||||||||||||||||||||
| Членство | СА і СС | ||||||||||||||||||||||||
| Військове звання | обергруппенфюрер | ||||||||||||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] | ||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||
Карл Марія Демельгубер (нім. Karl Maria Demelhuber; 27 травня 1896, Фрайзінг — 18 березня 1988, Зесгаупт) — командир з'єднань військ СС, обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (21 червня 1944). Кавалер Німецького хреста в сріблі (9 листопада 1943).
Народився 27 травня 1896 року у південнобаварському місті Фрайзінг.
2 серпня 1914 року вступив добровольцем у 1-й Баварський прина-регента Луїтпольда польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, з січня 1915 року служив у зенітній частині свого полку. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу; лейтенант (з 1916 року).
З березня 1919 по травень 1920 року служив у рядах Добровольчого корпусу Франца фон Еппа, учасник боїв з комуністами в Мюнхені і Рурі. В травні 1919 року переведений в 21-й артилерійський полк; обер-лейтенант (з 1919 року). в лютому 1920 року демобілізований.
Закінчив торгівельні курси у Мюнхені. 1 січня 1921 року Демельгубер вступив у Баварську земельну поліцію, командир взводу.
20 лютого 1922 року вступив у NSDAP (партійний квиток №4439). Після Пивного путчу Нацистська партія була заборонена, і Демельгубер автоматично перестав бути її членом. Повторно в неї так і не вступив, хоча Демельгубер все життя залишався послідовним прихильником нацизму.
Після приходу NSDAP до влади 10 травня 1933 призначений ад'ютантом поліцай-президента Мюнхена і згодом підвищений до капітана поліції (1 червня 1933). 1 травня 1934 року вступив у СА і отримав звання штандартенфюрера. 31 січня 1935 року покинув службу в поліції.
15 березня 1935 року Демельгубер вступив у СС (службове посвідчення № 252 392) у званні оберштурмбанфюрера і зарахований в частини підсилення СС. 1 квітня 1935 року призначений командиром 2-го батальйону полку СС "Дойчланд". З 1 жовтня 1936 року командир полку СС "Германія". Будучи одним з дво (пізніше - трьох) командирів полків частин підсилення СС, Демельгубер зробив великий внесок у розвиток частин підсилення СС, перш за все - свого полку. Втім, якихось особливих ідей він не додав, а просто був талановитим професіоналом.
Учасник Польської і Французької кампанії. З листопада 1940 року командувач військами СС в генерал губернаторстві (зі штаб-квартирою в Кракові).
З 24 квітня 1941 року - командир 1-ї мотопіхотної бригади СС.
З 15 березня 1941 до 1 квітня 1942 року - командир 6-ї гірської дивізії СС "Норд". 1 липня 1941 року дивізія увійшла до складу 36-го гірського корпусу і брала участь в боях у боях на Мурманському напрямку, в районі залізничного шляху Мурманськ - Кандалакша.
З 11 червня 1942 до 9 листопада 1944 - командувач військами СС в Нідерландах.
З 15 сіяня до 8 травня 1945 року - командир 16-го корпусу СС.
У квітні-травні 1945 року - уповноважений рейхсфюрера СС в оперативному штабі на Балтійському узбережжі.
16 травня 1945 року заарештований військовою поліцією союзників у Шлезвіг-Гольштайні.
17 травня 1948 року звільнений з полону.
Помер 18 березня 1988 року в Зесгаупті, Південна Баварія. Демельгубер був останнім живим обергруппенфюрером СС.
- Лейтенант (1916)
- Обер-лейтенант (1919)
- Гауптман охоронної поліції (1 червня 1933)
- Штандартенфюрер СА (1 травня 1934)
- Оберштурмбаннфюрер СС (15 березня 1935)
- Штандартенфюрер СС (1 жовтня 1936)
- Оберфюрер СС (30 січня 1940)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (9 жовтня 1941)
- Группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС (20 квітня 1942)
- Обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (21 червня 1944)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 3-го або 2-го класу з мечами і короною
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Німецький кінний знак в сріблі
- Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Кільце «Мертва голова»
- Спортивний знак СА в бронзі
- Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го і 2-го ступеня (18 років)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
- Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (1 грудня 1941)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Німецький хрест в сріблі (9 жовтня 1943)
- Орден Корони Італії, кавалерський хрест (грудень 1943)
- Серед знайомих Демельгубер мав прізвисько «Тоска» — на честь своєї улюбленої опери.
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.47-50, 150-151.
- Helmut Heiber, David M. Glantz: Hitler and his Generals. Military Conferences 1942–1945. Enigma Books, New York, NY, 2004 ISBN 1-929631-28-6.
- Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2. Auflage. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 104.
- Stefan Klemp: KZ-Arzt Aribert Heim. Die Geschichte einer Fahndung, Prospero Verlag, Münster / Berlin 2010, S. 53ff.
- Karsten Wilke: . Schöningh, Paderborn/Wien 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 63, 75 (zugleich Dissertation, Universität Bielefeld, 2010).
- Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941–1945. Geschichte und Inhaber. Band II. Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 539.
- Демельгубер на сайті Traces of War [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2003. — S. 104.
- Народились 26 травня
- Народились 1896
- Уродженці Фрайзінга
- Померли 18 березня
- Померли 1988
- Померли в Баварії
- Члени НСДАП
- Кавалери Срібного німецького хреста
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери ордена «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
- Кавалери хреста «За заслуги» (Баварія)
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Нагороджені Пам'ятною військовою медаллю (Угорщина)
- Нагороджені медаллю за участь у Європейській війні (1915—1918)
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 1-го класу
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені орденом Хреста Свободи 1-го класу
- Нагороджені медаллю «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Кавалери ордена Корони Італії
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня
- Німецькі вершники
- Нагороджені перснем «Мертва голова»
- Нагороджені Спортивним знаком СА
- Нагороджені Почесним партійним знаком «Нюрнберг 1929»
- Лейтенанти (Баварія)
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Оберлейтенанти Рейхсверу
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Штандартенфюрери СА
- Обергруппенфюрери СС
- Командири дивізій СС