Кечеджі Олександр Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кечеджі Олександр Гаврилович
Народження26 березня 1918(1918-03-26)
Маріуполь, УНР
Смерть20 січня 2006(2006-01-20) (87 років)
 Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняОдеське художнє училище (1941)
Діяльністьхудожник
ВчительБуковецький Євген Йосипович і Крайнєв Данило Карпович
Відомі учніБондаренко Леонід Іванович
ЧленСпілка радянських художників України
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Олександр Гаврилович Кечеджі́ (нар. 1 квітня 1918, Маріуполь — пом. 20 січня 2006, Маріуполь) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1918 року в місті Маріуполі (нині Україна) в робітничій сім'ї. Після закінчення у 1935 році семи класів школи фабрично-заводського учнівства, два роки працював на заводі «Азовсталь»[1]. Протягом 1937—1941 років навчався на живописному факультеті[1] в Одеському художньому училище, де його викладачами були зокрема Євген Буковецький і Данило Крайнєв.

З 1941 року брав участь у німецько-радянській війні. Захищав Одесу. Був контужений. Після лікування знову брав участь у бойових діях, був двічі тяжко поранений. Перемогу зустрів у шпиталі[1]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2].

З 1946 року працював в артілях «Червоний живопис», «Азовець»[1], у 1951—1978 роках — в Художньому фонді УРСР. Жив у Маріуполі в будинку на бульварі Богдана Хмельницького, № 3, квартира 45, потім на вулиці Лавицького, № 4, квартира 50[3]. Помер у Маріуполі 20 січня 2006 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового і монументального живопису. У реалістичному стилі створював портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

  • «Портрет старого більшовика Д. І. Бахтадзе» (1958);
  • «Портрет горнового заводу «Запоріжсталь» А. Ликова» (1959);
  • «Автопортрет» (кінець 1950-х; 1971);
  • «Металург Ликов» (1960);
  • «Дівчинка у червоній хустинці» (1960-ті);
  • «Рибалка (Сташевський)» (1960-ті);
  • «Горнові» (1967, диплом І ступеня Спілки художників України);
  • «Портрет металурга Чекарьова» (1968);
  • «Хлібороби» (1970, диплом І ступеня Спілки художників України);
  • «Капітан першого рангу Лобишев» (1975);
  • «Діти і море» (1978);
  • «Т. Яхнов» (1980-ті);
  • «Л. Дикий» (1980-ті);
  • «Сталевар Шепель» (1980-ті);
  • «Квіти» (1980-ті);
  • «Доярка Борисенко» (1983);
  • «Професор Старченков» (1987);
  • «У степах Приазов'я» (1991).

Співавтор мозаїчного панно екстер'єру кінотеатру імені Тараса Шевченка у Маріуполі (1966—1967; разом із Миколою Тихоновим та Яковом Райзіним).

Брав участь у обласних з 1957 року і республіканських виставках з 1960 року.

Деякі полотна художника зберігаються у Музеї історії комбінату Ілліча в Маріуполі[4], Донецькому і Харківському художніх музеях.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Творец чарующих полотен / «Приазовье. Портет современника», фотоальманах. Мариуполь. 2005, сторінка 89.(рос.)
  2. ↑ Кечеджи Александр Гаврилович / Память народа. [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 62 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  4. ↑ Кечеджи Александр Гаврилович / Окна соцреализма. [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кечеджі_Олександр_Гаврилович&oldid=36554444