Комишуваха (Сіверськодонецький район)
| селище Комишуваха | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Сіверськодонецький район |
| Тер. громада | Попаснянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44120070030041143 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1853 (171 рік) |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 4,88 км² |
| Населення | ▼ 2058 (01.01.2019)[1] |
| Густота | 421,7 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 93342 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні координати | 48°41′47″ пн. ш. 38°26′33″ сх. д. / 48.69639° пн. ш. 38.44250° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 139 м |
| Водойма | р. Комишуваха
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Комишуваха |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 47,5 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 93340, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, с-ще Комишуваха, вул. Космічна, 1 |
| Карта | |
  Комишуваха | |
 Комишуваха | |
| |
|
| |
Комишуваха — селище в Україні, у Попаснянській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.
Селище розташоване на річці Комишуваха (лівій притоці Лугані, басейн Сіверського Дінця).
На території села досліджені кургани з похованнями епохи бронзи та кімерійські (XVIII—XVII століть до н. е.), а також кочівницькі (XI—XIII століть н. е.) поховання.
Між селами Комишуваха і Врубівка виявлені кургани давніх кочівників — скіфів та сарматів.
У 1892 році Микола Брандербург розкопав скіфський курган за 6 км від села Комишуваха в урочищі Золотий рудник. У кургані виявили великий набір бронзових речей. Там знаходились два непарних злегка вигнутих псалії з трьома трубчастими отворами та зі шляпками на кінцях, бронзова бляшанка з вушками та бронзовий ніж, який має типову для скіфських ножів форму — вигнута спинка переходить у тримач для рукоятки, а лезо відокремлене від тримача невеликим заокругленим виступом; також були знайдені плоскі кістяні кільця.
Ці кургани описані наприкінці XIX століття гірським інженером, головою Слов'яносербської земської управи І. Фелькнером:
Курганні насипи в основному обкладені тесаним камінням, також знаходять кінської збруї та стріл, шаблі. Розташування курганів досить одноманітне, так вони в туман і вночі для подорожнього служать дороговказами, адже за ними зручно розрізнити, де схід, захід, північ, південь. На північ вони, зазвичай, бувають похилі, на південь — круті, зі сходу і заходу — менш круті та менш пологі. У цих курганах із часів кочівних народів вкопано по одній, дві і більше кам'яних статуй, яких називали бабами.
15 листопада 1753 року було сформовано гусарський Валаський поселений полк Родіона Депрерадовича. На території району розташовувалися чотири роти полку Депрерадовича, в тому числі 7-ма рота, на річці Комишуваха, на території сучасного селища Комишуваха.
У 1754 році на річці Комишуваха засновано шанець 7-ї роти полку Родіона Депрерадовича.
У 1764 році тут вже стояла 16-та рота Бахмутського гусарського полку, яку перемістили у 1770 році в шанець 15-ї роти.
На місці 16-ї роти на річці Комишуваха командувач Бахмутського гусарського полку генерал-майор Георгій Депрерадович утворив приватне поселення, яке за назвою річки найменували Комишувахою.
Загалом у власності поміщиків Депрерадовичів було 32,1 тис. десятин землі, придатної для обробітку, та 16,27 тис. десятин, непридатних для обробітку. Їм належало 2,313 тис. селян.
У 1775 році з села Комишуваха до Родіонівки (маєток «Старий Млин») переселено чимало кріпацьких родин генерала Родіона Депрерадовича та його сина, підполковника Івана Родіоновича, всього 652 жителі.
Станом на 1859 рік існувало три поселення:
- у панському селі Комишуваха Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 552 особи (283 чоловічої статі та 269 — жіночої), налічувалось 50 домогосподарств, існувала православна церква;
- Привільне (Привілля, Федорівка), панське село, над Комишувахою, 36 господ, 367 осіб;
- Миколаївка (Бабаївка), панське село, над Комишувахою, 22 господи, 145 осіб[2].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Комишуваської волості, мешкало 726 осіб, налічувався 121 двір, існували православна церква, школа, лавка, відбувалось 3 ярмарки на рік[3]. За 9 верст від селища розташовувався постоялий двір, а за 11,5 верст — поштова станція.
У січні 1918 року встановлена радянська влада. Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 осіб[4]. Під час Другої світової війни на фронтах боролися 126 жителів селища, 47 людей загинули у боях, 89 нагороджені орденами та медалями. На братській могилі воїнів, які загинули у роки Другої світової війни, встановлено пам'ятник.
12 серпня 2014 року, під час збройного протистояння українських військових з озброєними прибічниками ЛНР останні були вибиті з селища[5]. 28 січня 2015 року загинув під час мінометного обстрілу вогневих позицій українських артилеристів під Комишувахою старший сержант 17-ї бригади Руслан Пономаренко.
Станом на 1989 рік кількість населення складала 3427 осіб[6].
За даними перепису 2001 року, населення селища становило 2868 осіб, з них 83,16 % зазначили рідною українську мову, 16,74 % — російську, а 0,1 % — іншу[7].
У 2011 році кількість населення складала 2310 осіб[8].
У 2012 році кількість населення складала 2272 осіб[8], у 2013 році — 2235 осіб.[8], у 2017 році — 2143 осіб[9].
У 2018 році кількість населення складала 2107 осіб[9], у 2019 роцв — 2058 осіб[9].
Через селище пролягає автомобільна дорога Бахмут — Попасна[10] та залізниця, станція Комишуваха.
Уродженці села:
- Вербицький Олександр Євлампієвич (1917—1956) — Герой Радянського Союзу
- Панченко Олена Андріївна (нар. 1915) — Герой Соціалістичної Праці.
-
Башта (1953 року побудови) -
Комишуваха -
Гарман на вулиці -
Стара будівля -
Дорадянські будинки залізничників -
Храм Святого Георгія -
Могила Родіона Депрерадовича
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року, Київ-2018 (pdf) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 Серпня 2021. Процитовано 10 Грудня 2018.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 742) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 391—393 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 19 березня 2016.
- ↑ Бойовики продовжують бомбити звільнений Первомайськ. Еспресо TV. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 3 червня 2021.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2019. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 735-р від 11 вересня 2007 року «Про передачу проїзної частини автомобільних доріг у державну власність». Архів оригіналу за 1 Грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- Історія міст і сіл Української РСР. Том Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 382
- Погода в селищі [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- Міста і села України. Луганщина. [Архівовано 30 Листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933, Луганська область
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
