Комісаренко Василь Павлович

Василь Павлович Комісаренко
Народився	1 (14) січня 1907; Черняхів, Київська область
Помер	7 квітня 1993 (86 років); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	лікар, лікар-ендокринолог, фізіолог, викладач університету
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Галузь	патофізіологія, ендокринологія
Науковий керівник	Данилевський Василь Якович
Членство	НАН України; Академія наук СРСР
Діти	Комісаренко С. В.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Комісаренко.

Васи́ль Па́влович Комісаре́нко (нар. 1 (14) січня 1907(19070114), Черняхів — 7 квітня 1993, Київ) — український ендокринолог та патофізіолог, академік АМН України та академік НАН України, організатор і директор Інституту ендокринології та обміну речовин. Завідувач кафедри патофізіології 1955—1960 рр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1907 року в селі Черняхів (нині Кагарлицького району Київської області). Закінчив Київську фельдшерську школу (зараз Київське медичне училище). У 1928 році вступає до Харківського медичного інституту. Після закінчення 1932 року інституту його зараховують до аспірантури Українського органотерапевтичного інституту в Харкові, науковий керівник академік В. Данилевський. У 1935 році Комісаренко захищає кандидатську дисертацію і працює старшим науковим співробітником Українського органотерапевтичного інституту, а через два роки його призначають директором інституту.

Після переїзду на запрошення академіка Олександра Богомольця у Київ, із 1940 року, протягом 25 років, Василь Павлович керував лабораторією ендокринології Інституту експериментальної біології та патології, реорганізованого потім в Інститут фізіології ім. О. Богомольця АН УРСР. 1941 року Комісаренко захищає докторську дисертацію, а потім видає монографію «Про патогенез інсулінового шоку».

Під час війни В. Комісаренка призначають заступником наркома охорони здоров'я УРСР і уповноваженим Військової ради Південно-Західного фронту. У 1949—1952 роках — голова президії правління Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань УРСР.

У 1965 року академік В. Комісаренко засновує в Києві Науково-дослідний інститут ендокринології та обміну речовин, першим директором якого він стає. Інститут став одним із головних ендокринологічних центрів Радянського Союзу.

Помер у Києві 7 квітня 1993 року. Похований на Байковому кладовищі.

Родина[ред. | ред. код]

Сини:

старший — Ігор Комісаренко, професор, член-кореспондент АМН України, один із засновників української школи хірургічної ендокринології;
молодший — Сергій Комісаренко, академік НАН і АМН, директор Інституту біохімії імені О. Палладіна НАН України.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Автор понад 300 наукових праць, в тому числі десяти монографій. Підготував 25 докторів та 45 кандидатів наук.

Головні наукові праці присвячені проблемі механізму дії гормонів. В. Комісаренко є засновником української школи ендокринологів. Основні наукові праці:

Гормоны коры надпочечников и их роль в физиологических и патологических процессах организма (1956).
Спленин (1961).
Ингибиторы функции коры надпочечных желез (1972).
Молекулярные механизмы действия стероидных гормонов (1986).