Коровніков Іван Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коровніков Іван Терентійович
рос. Коровников Иван Терентьевич
Народження 2 лютого 1902(1902-02-02)
Балаково
Смерть 9 липня 1976(1976-07-09) (74 роки)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 1919—1963
Звання  Генерал-полковник
Командування Новгородська АОГ
12-й механізований корпус
59-а армія
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Коровніков Іван Терентійович у Вікісховищі

Коровніков Іван Терентійович (рос. Коровников Иван Терентьевич; 2 лютого 1902(19020202) — 9 липня 1976) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-полковник (8.08.1955). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1902 року в місті Балаково (нині — Саратовська область, Росія). Росіянин.

У серпні 1919 року вступив до лав Червоної армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Воював на Південному фронті проти військ А. І. Денікіна, на Кавказькому фронті проти національних збройних формувань у Азербайджані і Дагестані. У 1923 році закінчив Військово-політичну школу Приволзького ВО.

У 1931 році закінчив курси удосконалення старшого командного складу при Військово-політичній академії РСЧА.

У 1937 році І. Т. Коровніков закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА.

31 грудня 1937 року І. Т. Коровнікову присвоєне військове звання «бригадний комісар».

8 січня 1938 року І. Т. Коровникову присвоєне військове звання «комбриг».

22 лютого 1938 року воєнкому Особливого стрілецького корпусу І. Т. Коровнікову присвоєне військове звання «комдив».

У грудні 1939 року призначений викладачем кафедри тактики Військової академії механізації і моторизації РСЧА.

У березні 1941 року призначений заступником командира 2-ї танкової дивізії 3-го механізованого корпусу Прибалтійського ОВО.

На початку липня 1941 року комдив І. Т. Коровніков призначений заступником командира 12-го механізованого корпусу, а з 14 липня — командиром цього ж корпусу. 25 серпня 1941 року увільнений від посади командира корпусу у зв'язку з його розформуванням.

У серпні 1941 року комдив І. Т. Коровніков призначається заступником командуючого оперативною групою Двінського напрямку й командувачем Новгородською армійською групою військ Північно-Західного фронту.

17 листопада 1941 року І. Т. Коровнікову присвоєне військове звання «генерал-майор».

З січня 1942 року — командуючий оперативною групою 2-ї ударної армії Волховського фронту. У березні того ж року в районі М'ясного Бору був поранений.

У квітні 1942 року генерал-майор І. Т. Коровніков призначений командувачем 59-ю армією.

10 листопада 1942 року йому присвоєне військове звання «генерал-лейтенант».

По закінченні німецько-радянської війни продовжував командувати 59-ю армією до 9 липня 1945 року, коли був призначений командувачем військами Ставропольського ВО.

У 1946 році генерал-лейтенант І. Т. Коровніков закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Е. Ворошилова й призначений заступником начальника Головного управління кадрів ЗС СРСР. У 1947 році призначений 1-м заступником начальника Головного управління кадрів ЗС СРСР.

З 1952 року й до виходу у відставку — начальник Центрального автотракторного управління МО СРСР.

8 серпня 1955 року І. Т. Коровнікову присвоєне військове звання «генерал-полковник».

У вересні 1963 року вийшов у відставку. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Мешкав у Москві, де й помер 9 липня 1976 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (05.1942), чотирма орденами Червоного Прапора (…, 09.12.1944), двома орденами Суворова 1-го ступеня (22.02.1944, 06.04.1945), орденом Кутузова 2-го ступеня (28.04.1943), двома орденами Червоної Зірки, медалями, нагородами іноземних держав.

Посилання[ред. | ред. код]