Коскін Володимир Олексійович
| Володимир Коскін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Коскін Володимир Олексійович | ||||
| Народився | 27 лютого 1956 (68 років) м. Кременчук, Полтавська область | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Володи́мир Олексі́йович Ко́скін (нар. 27 лютого 1956, м. Кременчук, Полтавська область) — український письменник, журналіст. Член НСПУ (2012).
Закінчив Київський педагогічний інститут (1978). Працював методистом у Сумському обласному кіноклубі (1978—1981).
У 1981—1990 рр. — керівник літературного факультативу Уманського педагогічного училища.
Був редактором газет «Хроніка, події, коментарі» (м. Умань, 1990—2002), «Регіони» (2002—2003), головним редактором журналу «Моя половинка» (2003—2004), від 2004 — працював оглядачем відділу мистецтва і культури газети «Демократична Україна» (усі — Київ).
2011 року В.Коскін перебрався до Ірпеня і певний час проживав у Ірпінському будинку творчості письменників. Був кореспондентом журналу «Пульсар Прирпіння», щотижневика «Ірпінський вісник», потім у київських виданнях.
Від 1990 року публікується в періодиці. Пише українською та російською мовами. У творчому доробку — вірші, оповідання, новели, повісті, детективні романи, нариси про відомих людей України.
У самвидаві надрукував поетичні збірки «Книга стихов о любви» (1990), «Земное и небесное» (1992).
Автор романів «Пекельним колом» (2000), «Трон для смертника, або Позбавлені долі» (2003), «Аферисты, или Искусство не быть лохом» (2005), «Короли афер» (2007), «Містифікатор» (2008), «Йоржі атакують!» (2011).
- Ірпінський Парнас: іст. лірико-гуморист. оповідь / Володимир Коскін. — Київ ; Ірпінь: Перун, 2016. — 302 с.
- Друзки і самоцвіти. Лікувальні історії від нудьги і суму / Володимир Коскін. — Київ ; Ірпінь: Перун, 2016. — 143 с.
- «Хохми і шрами» (2018).
Творчість орієнтована на вічні цінності людства, відображає перехідний період від радянщини до незалежності; зосереджена на жанрових засадах фантастики з ознаками модерності (компактна структура компонування, сюжетний динамізм, кінематографічність). Підготував до друку романи «Плутяги», «Біг по карнизу», «Вߴязні Землі», «Виворіт світу», «Азбука української літератури», «Усюди сущі коти» та ін.
У творчому доробку В.Коскіна є вірші, а також нариси про відомих людей України. Він створив цілу низку інтерв'ю з видатними людьми й письменниками — Борисом Олійником, Іваном Драчем, Михайлом Сидоржевським, Юрієм Щербаком, Анатолієм Дімаровим, Юрієм Логвином, Леонідом Горлачем, Станіславом Бондаренком, Юрієм Мушкетиком, Миколою Славинським, Анатолієм Жиколом, Юрієм Косіним та іншими.
Ще одна грань таланту В.Коскіна — фотомистецтво. Він зробив фотогалерею «Руки письменників», де зафіксував майстрів слова під час їхніх виступів з якимись характерними жестами, підбірку світлин «Будинок творчості письменників» та цілий ряд фотографій річки Ірпінь. У листопаді 2017 року в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї пройшла спільна виставка вишивок майстрині Євгенії Шудрі та фотокартин Володимира Коскіна «Подвійна краса».
- Лауреат Київського обласного літературного конкурсу «Сонячні кларнети».
- Переможець конкурсу 2018 року на здобуття літературної премії Ірпінського міського голови Володимира Карплюка «Літературний Олімп», отримав перше місце за книгу «Річка-пам'ять Ірпінь».
- ↑ Володимир Коскін. «Ірпінь, 24 лютого і в наступні дні…». НСПУ. 13 червня 2022. Процитовано 1 березня 2023.
- Коскін Володимир Олексійович / С. Г. Бондаренко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014.
- Видатні люди — наші сучасники
- Бондаренко С. Мои советчики — репрессированный поэт и вор «в законе» // Киевские ведомости. — 2009. — 25 июня.
- Букет Є. Містифікатор власної долі // Слово Просвіти. — 2009. — 29 жовтня.
- Дімаров А. Мікрорецензії // Літературна Україна. — 2011. — 6 січня.