Крижанівський Андрій Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крижанівський.
Андрій Львович Крижанівський
Народився28 жовтня 1947(1947-10-28) (77 років)
Пиратин, Радехівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьенергетик, нумізмат, дослідник Львівського монетного двору, дослідник творчості Осипа Куриласа
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
У шлюбі зГавриш Ольга-Галина Іванівна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Андрій Львович Крижанівський (англ. Andriy Kryzhanivskyy, пол. Andrij Kryżaniwskyj; нар. 28 жовтня 1947, Пиратин) — український інженер-енергетик, нумізмат, дослідник Львівського монетного двору у XIV—XV століттях[1], дослідник історії електрифікації Львівщини, автор 6 книг.[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Андрій Крижанівський народився 28.10.1947 року у селі Пиратин, Радехівського р-ну на Львівщині. Дитинство минало у селі Лучківці, на Бродівщині, де від 1954 року навчався у  восьмирічній школі[джерело не вказане 1291 день]. Зацікавлення історією розбудив у дитинстві батько, який, хоч і не був істориком, знав її на фаховому рівні[джерело не вказане 1291 день]. У 1962 році вступив у 9 клас СШ № 37 м. Львова, яку закінчив із золотою медаллю[джерело не вказане 1291 день].

У 1965—1970 роках навчався на електромеханічному факультеті Львівської Політехніки. Після закінчення призвали до війська[джерело не вказане 1291 день]. Упродовж 1970—1972 рр. служив лейтенантом у Далекосхідному військовому окрузі[джерело не вказане 1291 день]. В галузь електроенергетики прийшов після демобілізації.

У 1972—1973 роках працював у проектному інституті «Львівтеплоелектропроект», а у 1973—1979 роках — у службі експлуатації тепломеханічного обладнання Львівської енергосистеми (РЕУ, згодом ВЕО «Львівенерго»).

З 1979 року очолив виробничо-технічний відділ, а з 1995—2000 р. — на посаді заступника директора Львівських міських електромереж. Очолював напрямок роботи, пов'язаний з перспективою розвитку електромереж Львова та підключенням нових споживачів[джерело не вказане 1291 день]. Брав безпосередню участь у модернізації та перебудові діючих електричних підстанцій та кабельних ліній електропередачі міста, одних із найстарших не лише в Україні, а й у Європі (електромережа центральної частини міста збудована ще у 1908—1910 роках)[джерело не вказане 1291 день].

У 2000—2014 роках — начальник виробничо-технічного відділу ВАТ «Львівобленерго». Займався реорганізацією мереж не лише Львова, а й області. Координував підготовку Технічних умов приєднання до електромереж нових споживачів  Львівської області[джерело не вказане 1291 день]. За його участю розроблено багаторічні програми модернізації електромереж Львівщини, розділ електропостачання до «Генплану м. Львова на період до 2025 р.», а також цільову «Програму підготовки електромереж м. Львова до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012».[джерело не вказане 1291 день].

У 2014—2020 роках — фахівець Музею історії електрифікації Львівщини[3].

Дослідницька діяльність

[ред. | ред. код]

Захоплюється вивченням історії та культури рідного краю.

У 1994 році до 100-річчя електрифікації Львова Андрій Крижанівський на основі зібраних експонатів та архівних документів обладнав Музей історії електрифікації Львова у Львівських міських електромережах, а у 2004 році відкрив у Львівському історичному музеї виставку старовинних фотографій енергетичних об'єктів міста з власної колекції, за якими згодом було видано набір поштівок.

Андрій Крижанівський — автор книжки «Історія електрифікації Львівщини» (2006., перевидано з розширенням і доповненням у 2015 р.)[4]

Є одним із співавторів енциклопедії «Енергетика: історія, сучасність, майбутнє» (підготував Розділ «Становлення енергетики Західної України»), та «Енциклопедії Львова» (видавництво «Літопис») — автор 10 статей.

Автор низки статей на Симпозіумах Історії Електрики, які проводять під егідою Спілки Польських Електриків . У 2018 році А. Крижанівського прийняли у члени Спілки Польських Електриків, а у 2020 році у Вроцлаві вийшла друком його книжка «Elektryczny Lwów. Historia 1894—2019».  

Андрій Крижанівський займався створенням Музею історії та розвитку енергетики Львівщини у приміщеннях підприємства ПАТ «Львівобленерго»[5],  опрацьовує в архівах та бібліотеках Львова довідкові матеріали, передав для музею зібрану упродовж 20 років колекцію старих фотографій, поштових карток, квитанцій, схем та інших документів з минулого львівської енергетики.

Нумізматика

[ред. | ред. код]

Андрій Крижанівський — дослідник історії львівського монетного двору у XIV—XV століттях. Неодноразовий учасник міжнародних нумізматичних конференцій[джерело не вказане 1291 день].

У 2007 році написав книжку «Львівський монетний двір у XIV—XV ст.», в якій вперше дослідив та систематизував продукцію монетної емісії у Львові упродовж 1353—1408 років.

Брав участь у складі колективу авторів під керівництвом Романа Шуста у виданні книжки «Гроші України» (2011 р.), виданої у до 20-ліття Національного Банку України. Зокрема, підготував розділ «Розвиток монетного карбування, грошового господарства на землях України в епоху пізнього Середньовіччя та ранньомодерного часу (початок XIV — середина XVII ст.)» .

У 2019 році вийшла книжка Андрія Крижанівського «Монети Галицької Руси XIV—XV ст.» — продовження досліджень діяльності львівського монетного двору[6].

Член редколегії, відповідальний секретар журналу «Львівські нумізматичні записки».

Андрій Крижанівський — почесний член Білоруського Нумізматичного Товариства[6].

Опублікував понад 50 наукових статей в історичних та нумізматичних збірниках Наукового Товариства ім. Шевченка, Інституту історії України НАН України, Польського нумізматичного Товариства, часописах України, Польщі, Молдови, Росії, Литви, Білорусі та Словаччини[джерело не вказане 1291 день].

Творчість Осипа Куриласа

[ред. | ред. код]

Понад 10 років Андрій Крижанівський збирав інформацію про життя та творчість свого земляка Осипа Куриласа (1870—1951 рр.) — видатного художника, січового стрільця, педагога, родом із міста Щирець. Більшість спадщини цього митця було знищено в часи тоталітаризму. У 2008 році Андрій Крижанівський написав і видав альбом-монографію про художника «Осип Курилас»[7]. Основу книжки склали нотатки, переписка та спогади митця, які знайшов або придбав Андрій Крижанівський, а також його твори художника із фондів музеїв різних країн і приватних збірок. Зібрані документи про Осипа Куриласа дослідник подарував Національному музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Опрацював документальні свідчення історії міста Щирця (стаття «Старовинний Щирець у листівці, філателії, грошових знаках, на старих картах, фотографіях і печатках», опублікована у 2008 р. в журналі «Львівські нумізматичні записки»).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2000 р. — нагороджено знаком «Почесний енергетик України».
  • 2007 р. — орден «За заслуги» ІІІ ступеня за успішну працю на енергетичних установах[8]
  • 2002 р. — Золота відзнака Польського Нумізматичного Товариство (PTN)[9][відсутнє в джерелі] за заслуги у розвитку нумізматичної науки.
  • 2004 р. — медаль ім. Юліуша Менкіцкі за заслуги в популяризації нумізматики Сілезії.
  • 2006 р. — Золота медаль PTN ім. Ришарда Кєрсновскі.
  • 2013 р. — срібна медаль Гданського Товариства професійних нумізматів.
  • 2019 р. — медаль Спілки Польських Електриків (SEP) ім. Януша Грошковського.
  • 2020 р. — медаль SEP ім. Збігнєва Бялкевіча .

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • «Іс­торія електрифікації Львівщини» (2006, 2015 — доповнене і розширене видання)
  • «Львівський монетний двір у XIV—XV ст.» (2007)
  • «Осип Курилас» (2008)
  • «Монети Галицької Руси XIV—XV ст.» (2020)[6]
  • «Elektryczny Lwów. Historia 1894—2019» (2020)[6]
  • Співавтор енци­клопедії «Енергетика: минуле, сьогодення, майбутнє» (2005), монографії «Гроші України» (2011).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Ольга-Галина Гавриш, заслужена артистка України. Донька — Марічка Крижанівська, журналістка[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Львівський монетний двір у XIV-XV століттях. Андрій Крижанівський. - basic. archive.violity.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  2. ↑ Крижанівський Андрій Львович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  3. ↑ Zaxid.net. У Львові відкрили перший інтерактивний Музей історії електрифікації Львівщини. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  4. ↑ Новини Львова: "Історія електрифікації Львова", - лекція Андрія Крижанівського. Гал-інфо. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  5. ↑ Львівобленерго У Львові відкрили перший інтерактивний Музей історії електрифікації Львівщини — відеосюжет "Західнет". loe.lviv.ua (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  6. ↑ а б в г Львова, Фотографії Старого (4 квітня 2020). В Україні та Польщі побачили світ дві монографії львівського енергетика та нумізмата Андрія Крижанівського • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  7. ↑ Крижанівський Андрій - Осип Курилас. knygy.com.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  8. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1225/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  9. ↑ Polskie Towarzystwo Numizmatyczne -. Polskie Towarzystwo Numizmatyczne (pl-PL) . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  10. ↑ Komenda, Oleg. Марічка Крижанівська. ЛОБД (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крижанівський_Андрій_Львович&oldid=43300121