Лучний собачка мексиканський

Лучний собачка мексиканський (Cynomys mexicanus)— вид гризунів родини вивіркових (Sciuridae). Ендемік Мексики.

Поширення

Мексиканський лучний собачка має досить обмежене поширення, він зустрічається тільки у частині Мексики. Ареал включає південь штату Коауїла та північ штату Сан-Луїс-Потосі на півночі країни.

Мексиканські лугові собачки живуть в рівнинних районах (долини і прерії) на висоті від 1600 до 2200 метрів. Вони використовують для риття нір і життя тільки глибокі ґрунти, вільні від скель і покриті зеленню і травами.

Опис

Мексиканські лучні собачки мають найбільш виражений статевий (сексуальний) диморфізм, причому самці трохи крупніші і важчі, ніж самиці. Довжина тіла коливається від 385 до 440 мм. Забарвлення хутра у самців і самок однакове, вони покриті світлою шерсткою з окремими чорними волосками. У них в перебігу року шубки бувають двох типів, одна світла і легка влітку і інша з товстим теплим підшерстям протягом зими. Дистальна половина хвоста чорна, що відрізняє їх за зовнішнім виглядом від більшості інших видів роду.

Розмноження

Самиці приносять потомство тільки раз на рік, але вони можуть зробити це в будь-який час, починаючи з кінця зими і до літа. За тривалістю вагітності цей вид схожий на інші види роду — вагітність становить приблизно один місяць, а народжувати самиця здатна приблизно протягом близько п'яти років. Малюки народжуються сліпими і голими, вони повністю покриваються шерсткою у віці близько 4 тижнів, а їх очі відкриваються незабаром після цього. Відлучення малюків від материнських грудей відбувається у віці від 40 до 50 днів, а у віці 5 місяців неповнолітні малюки досягають дорослого розміру.

Спосіб життя

Мексиканський лучний собачка — дуже соціальний вид. Вони мешкають у колоніях, що складається з кількох дорослих самців і самиць, а також підлітків різних віків. Розмір групи варіюється залежно від наявності місць проживання. Така колонія може бути досить великою, і в ній може бути більше кількох сотень особин.

Мексиканські лучні собачки живуть у норах, які опускаються або по спіралі або прямо вниз від поверхні до приблизно одного метра під землю, а потім розходяться у горизонтальну систему тунелів. Викопана з нір земля зазвичай складена у насип навколо входу в нору. І тварини часто використовують цей пагорб, для спостереження за хижаками. Якщо в полі зору потрапляє потенційний хижак (такий, як койот, борсук, ласка чи хижий птах), тут же видається тривожний умовний сигнал і мексиканські лугові собачки ховаються в нору, де відчувають себе в повній безпеці. Тварини активні протягом усього світлового дня і, ймовірно, протягом усього року.

Живлення

Екологія цього виду досі інтенсивно не вивчалась, так що мало відомо про їх живлення. Вони, ймовірно, їдять різні трави та іншу зелень.

Економічне значення для людини

Негативне

Ці тварини вважаються у деяких районах сільськогосподарськими шкідниками. Також, як і інші види ховрахів, вони можуть бути кормителями і розповсюджувачами бліх, які передають людині збудника бубонної чуми.

Позитивне

У районах, де мексиканські лучні собачки численні, вони грають важливу роль в екосистемі, так як вони є джерелом живлення для багатьох хижих видів.

Охоронний статус

Хоча рівень чисельності цього виду недостатньо добре відомі, але вони мають обмежене поширення і не зустрічаються у надлишку. Їхні місця проживання за площею були значно скорочені в результаті людської діяльності, таких, як землеробство і скотарство великої рогатої худоби, і, незважаючи на їх статус як охоронюваних, цілі колонії іноді знищують шляхом отруєнням, оскільки вони вважалися шкідниками сільськогосподарських культур.

Джерела

• ARKive — images and movies of the Mexican prairie dog (Cynomys mexicanus)
• Animal Info: Mexican Prairie Dog [Архівовано 23 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• DesertUSA: Prairie Dogs [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Prairie dogs videos (in English) [Архівовано 3 лютого 2007 у Wayback Machine.]
• Pronatura Noreste in the Chihuahuan Desert^{[недоступне посилання з квітня 2019]}