Львівські старости
Львівські гродські старости, або генеральні руські старости (Руські генеральні старости, старости генеральні Русі, Руської землі) (лат. capitaneus terrarum Russiae generalis) — урядники Угорського та Польського королівств з резиденцією у місті Львові. Посада існувала у XIV—XVIII століттях.
Генеза уряду сягає середини XIV століття, коли його започаткував польський король Казимир III Великий, зайнявши південну частину Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі) та перетворивши її на свій «руський домен». Первісно цей староста був вищим гродським урядником на всій території руських земель у складі Королівства Польського. Головною садибою був Львів, гродський суд розміщувався в Низькому замку. В останній чверті XIV століття уряд руського генерального старости був поєднаний з урядом львівського старости[1].
Протягом 1372—1387 років «руський домен» належав до Угорського королівства та управлявся спочатку призначеним намісником, «Божою милостю господарем і дідичем Руської землі», князем Владиславом Опольським (Опольчиком) (1372—1379), котрий призначав генеральних руських старостів; протягом 1379—1387 років руські старости призначалися безпосередньо угорськими королями. 1387 року була відновлена влада Королівства Польського над руськими землями[2][3].
Королівським намісником — генеральним старостою — від самого початку були найбільш довірені особи короля. З утворенням 1434 року Руського воєводства компетенція руського генерального старости обмежилася лише Львівським повітом Львівської землі[1]. Тоді ж відбулося різке обмеження його прерогатив: генеральний староста був зведений до рангу земельного львівського старости; як і інші земельні старости, він втратив юрисдикцію щодо цивільних справ унаслідок поділу старостинського суду на гродський і земський. Земельні старости від 1434 року були гродськими, оскільки почали очолювати гродські суди[2].
Генеральний староста руський був першим королівським намісником на руських землях, за ним ішли генеральний подільський староста та староста белзький[4]. Першим за престижністю та вершиною кар'єри був уряд руського воєводи, котрий часто поєднувався з урядом генерального руського старости[5].
Останній староста Ян Кіцький був позбавлений уряду 18 листопада 1772 внаслідок 1-го поділу Речі Посполитої[1].
Старости, призначені Казимиром Великим
[ред. | ред. код]- Оттон з Піліці (1351)
- Абрагам з Баранува[pl] (1352)
- Оттон з Піліці (1352—1369)
- Ян Кміта з Вісьнича (1371—1375)
Старости, призначені князем Владиславом Опольчиком
[ред. | ред. код]- Оттон з Піліці (1372)
- Петер Ґумпрехт (Ґумперт) (лат. Gumpartho)[9] (1372—1373)
- Віктор[pl] (1374—1375)
- Андріяшко (Андрашко, Андреяш) (1375—1378)
- Яшек Радло (1376—1378)
- Ґумпрехт (1379)
- Ян Одровонж зі Спрови (1379—1380)
- Анджей (1381)
- Ян (1382—1383)
- Емерик Бебек (1383—1385)
- Анджей (Андраш) (1386—1387)
- Ян з Тарнова (1387—1393)
- Ґнєевош з Далевиців[pl] (з Даневичів[10]) (1393)
- Ян з Тарнова (1394—1404)
- Флоріан з Коритниці[pl] (1407—1411)
- Іван (Іво) з Обехува, Ґолухова (1411—1421)
- Пйотр з Мельштина (1421)
- Спитек (Спитко) з Тарнова (1422—1425)
- Пйотр Влодкович із Харбіновиців, Оґродзенця (1425—1427)
- Ян Менжик із Домброви (1427—1431)
- Вінцентій Свідва з Шамотул (1431—1439)
- Пйотр Одровонж зі Спрови (1440)
- Рафал з Тарнова і Ярослава (1440—1441)
- Спитко з Тарнова (1441—1442)
- Пйотр Одровонж зі Спрови (1442—1450)
- Анджей Одровонж зі Спрови (1450—1465)
- Ян Одровонж зі Спрови (1465)
- Рафаїл Якуб Ярославський (1465—1479)
- Спитек (Спитко) з Ярослава (1479—1495)
- Анджей з Олесьниці (1496)
- Миколай з Тенчина (1497)
- Збіґнєв Тенчиньський (1497—1498)
- Миколай Креза з Боболиців (1498—1499)
- Пйотр Мишковський із Пшецишува, Мірува (1499—1501)
- Станіслав Ходецький з Ходча (1501—1529)
- Отто з Ходча (1529—1534)
- Станіслав Одровонж зі Спрови (1534—1537)
- Миколай Гербурт Одновський (1537—1555)
- Зиґмунт Ліґенза (1555—1558)
- Пйотр Бажий із Болозева (1558—1559)
- Миколай Гербурт (1570—1593)
- Єжи Мнішек (1593—1613)
- Станіслав Боніфацій Мнішек (1613—1644)
- Анджей Мнішек (1644—1648)
- Адам Геронім Сенявський (1648—1650)
- Анджей Мнішек (1650—1653)
- Ян Мнішек (1653—1676)
- Ян Цетнер (1676—1679)
- Миколай-Єронім Сенявський (1679—1683)
- Адам Миколай Сенявський (1684—1726)
- Стефан Потоцький (1726—1729)
- Йоахім Потоцький (1729—1754)
- Кароль Станіслав Радзивілл (1754—1762)
- Евстахій Потоцький (1762—1767)
- Антоній Потоцький (1767—1769)
- Ян Кіцький (1769—1772)
- ↑ а б в Михайловський В. М. Руське генеральне староство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 9: Прил — С. — К.: Наукова думка, 2012. — ISBN 978-966-00-1290-5. — С. 398-399.
- ↑ а б Крикун М. Земські уряди на українських землях у XV—XVIII століттях // Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 624.
- ↑ Karol Maleczyński, Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy: w latach 1352—1783, [w:] Zabytki dziejowe, Wydawnictwo Towarzystwa naukowego we Lwowie; t. 6, zesz. 1, Lwów: nakł. Towarzystwa Naukowego, 1938. — s. 4. (пол.)
- ↑ Михайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 173.
- ↑ Михайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 174.
- ↑ Михайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета // Theatrum humanae vitae. Студії на пошану Наталі Яковенко. — К., 2012. — С. 175—176.
- ↑ Михайловський В. Вищі урядники руських воєводств Польського королівства у 1506—1572 роках. Відкрита/закрита група // Проблеми історії країн Центрально-Східної Європи. Збірник наукових праць. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 3. — С. 89.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemi ruski, zeszyt 1: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV—XVIII wieku (ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, s. 147—154. (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 157. (лат.)
- ↑ Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 63. (пол.)
- Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552—554. (пол.)
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemi ruski, zeszyt 1: Urzędnicy województwa Ruskiego XIV—XVIII wieku (ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, S. 147—154. (пол.)
- Козицький А., Білостоцький С. Кримінальний світ старого Львова. — Львів : Афіша, 2001. — С. 215. — ISBN 966-7760-90-1.