Лі Йон Пхьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лі Йон Пхьо
Лі Йон Пхьо
Лі Йон Пхьо
Особисті дані
Народження 23 квітня 1977(1977-04-23)[1][2][3] (47 років)
  Хончхонd, Канвон, Південна Корея
Зріст 176 см
Вага 66 кг
Громадянство  Південна Корея
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Південна Корея Університет Конкук
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000–2002 Південна Корея «Аньян ЕлДжі Чітас» 77 (3)
2003–2005 Нідерланди ПСВ 82 (1)
2005–2008 Англія «Тоттенгем Готспур» 70 (0)
2008–2009 Німеччина «Боруссія» (Дортмунд) 13 (0)
2009–2011 Саудівська Аравія «Аль-Гіляль» 45 (0)
2012–2013 Канада «Ванкувер Вайткепс» 65 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999–2011 Південна Корея Південна Корея 127 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лі Йон Пхьо (кор. 이영표, нар. 23 квітня 1977, Хончхон) — колишній південнокорейський футболіст, що грав на позиції захисника. Бронзовий призер Кубка Азії 2011 року у складі національної збірної Південної Кореї.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 23 квітня 1977 року в місті Хончхон. Займався футболом в столичному університеті Конкук.

У дорослому футболі дебютував 2000 року виступами за команду клубу «Аньян ЕлДжі Чітас», в якій провів три сезони, взявши участь у 77 матчах чемпіонату і став з командою чемпіоном Кореї та володарем національного кубка.

Лі Йон Пхьо під час виступів за «Тоттенгем Готспур». 12 січня 2008 року.

На початку 2003 року перейшов у нідерландський ПСВ, куди його запросив Гус Гіддінк, знайомий з можливостями захисника по спільній роботі у збірній. Відіграв за команду з Ейндговена наступні два з половиною роки своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі ПСВ, був основним гравцем захисту команди і виграв з ейндговенцями два чемпіонські титули, а також по одному кубку і суперкубку Нідерландів.

Влітку 2005 року уклав контракт з англійським «Тоттенгем Готспур», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Перший сезон 2005/06 вийшов неоднозначним як для корейця, так і для «Тоттенгема», який не зміг пробитися в Лігу чемпіонов. Після цього влітку 2006 року лондонський клуб пропонував Лі італійській «Ромі», яка намагалася купити його ще з ПСВ, але кореєць відмовився переїжджати до Італії, пославшись на причини особистого характеру. Протягом наступних сезонів 2006/07 і 2007/08 Лі досить часто виходив на поле, хоча часті травми, а також покупка декількох флангових захисників, серед яких Гарет Бейл і Алан Гаттон, значно ускладнили завдання застовпити за собою місце в основі, проте в останньому сезоні разом з командою виборов титул володаря Кубка англійської ліги.

У сезоні 2008/09 виступав за «Боруссію» (Дортмунд), проте закріпитись в команді не зумів і після цього відправився в саудівський «Аль-Гіляль».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ванкувер Вайткепс» з МЛС, за який виступав протягом 2012—2013 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Південної Кореї.

Наступного року у складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ у США, кубка Азії у Лівані, на якому команда здобула бронзові нагороди, та Олімпійських ігор.

2001 року у складі збірної був учасником розіграшу Кубка конфедерацій 2001 року в Японії і Південній Кореї, а у наступному році зіграв на Золотому кубку КОНКАКАФ 2002 року у США та чемпіонаті світу 2002 року в Японії і Південній Кореї.

В подальшому був учасником кубка Азії з футболу 2004 року у Китаї, чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, чемпіонату світу 2010 року у ПАР, а також кубка Азії з футболу 2011 року у Катарі, на якому команда здобула бронзові нагороди.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 13 років, провів у формі головної команди країни 127 матчів, забивши 5 голів.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
Лі Йон Пхьо під час виступів за «Ванкувер Вайткепс». 11 червня 2012 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Discogs — 2000.
  3. FBref

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Лі Йон Пхьо на сайті ФІФА (англ.)