Мааська школа
Мааська школа або мааське мистецтво — регіональний стиль мистецтва, який розвинувся у долині річки Маас у сучасній Бельгії, Нідерландах і Німеччині. Хоча в широкому розумінні термін охоплює мистецтво з цієї області за всі періоди, він як правило позначає період романського мистецтва, коли мааська романська архітектура, різьблення по каменю, роботи по металу, емалі і ілюмінування манускриптів досягли високого рівня розвитку в XI—XIII століттях.
Долина Маас лежала у самому серці Імперії Каролінгів і тому стиль мав коріння переважно зі спадщини традицій Каролінзького мистецтва. Так мааське мистецтво містить містить сильні класичні елементи, які відокремлюють його від міжнародного романського стилю в інших місцях того періоду, наприклад у Франції,[1] Німеччині[2] , Англії та Італії. Втім, він розділяє з основним напрямком романського мистецтва елементи, такі як поводження з простором. Хоча іконографія XI і XII століть мааського мистецтва багато в чому спирається на біблійне натхнення, деякі з майстерно різьблених капітелів у двох головних церквах Маастрихту зображують сцени з багатьох аспектів повсякденного життя, а також зображення з інтригуючого світу фантазії.
Мааський регіон було сформований переважно кордонами Єпископства Льєжського, яке мало сильні політичні зв'язки з імператорами Священної Римської імперії, а також єпископами Кельна. Основні художні центри регіону були у містах Льєж, Юї, Дінан, Намюр, Тонгерен, Маастрихт, Рурмонд і Аахен, а також ряді важливих монастирів: Сінт-Трейден, Алденейк, Херкенроде, Авербоде, Мунстербілцен, Сустерен, Сінт Оділієнберг, Ролдук, Буртшайд, Корнелімюнстер, Ставелот, Нівель, Олне, Флореф, Фльоне, Сель, Гемблу і Лоб. Мааське мистецтво на своєму піку мало сильний вплив на прикордонні регіони, зокрема, на мистецтво Рейнської області (Кельн, Бонн).
Мааське романське мистецтво описується мистецтвознавцями як перший золотий вік нідерландського мистецтва (до раннього нідерландського живопису і Золотого віку голландського живопису). Зазвичай термін мааське мистецтво не включає середньовічну літературу, хоча Генріха фон Фельдеке можна вважати першим поетом, який писав середньонідерландською (а також середньоверхньонімецькою) мовою.
Мааську архітектуру можна розглядати як своєрідне відгалуження романської архітектури, регіональний стиль, який створив вражаючі церкви у Аахені, Льєжі і Маастрихт, а також монастирі в сільській місцевості. Повністю розвинений мааський стиль XII століття є сумішшю старих традицій долин Маас та іноземних впливів, переважно занесених з Рейнської області і Італії. Визначною особливістю мааської архітектури є замкнутий вестверк. На жаль, деякі з найбільших церков, в першу чергу собор Льєжа і монастирі Ставелот та Сінт-Трейден, були зруйновані.
- Колишня колегіальна церква Святого Варфоломея, Льєж
- Колишня монастирська церква Сен-Дені (Льєж)
- Колишня колегіальна церква св. Іоанна, Льєж
- Колишня Соборна церква Богоматері, Юі
- Колишня Соборна церква Сент-Джордж і Сент-Оде, Амай
- Колишня колегіальна церква Сент-Етьєн, Ваха
- Колишня колегіальна церква Фос-ла-Віль
- Колишнього монастирська церква Санкт-Гертруди, Нівель
- Колишня монастирська церква Сен Урсмера, Лоб
- Колишня монастирська церква Сель
- Базиліка святого Серватія, Маастрихт
- Базиліка Діви Марії, Маастрихт
- Колишня монастирська церкві, Алденейк
- Колишня монастирська церква, Ролдук
- Колишня монастирська церква, Сустерен
- Колишня монастирська церква, Сінт Оділієнберг
- Мунстеркерк, Рурмонд
- Аахенський собор (вестверк)
-
Льєж, Церква Св.Варфоломія -
Льєж, Сен-Дені, вестверк -
Сель, церква Св.Аделіни -
Нівель. Вестверк церкви абатства -
Алденейк, Вестверк -
Маастрихт, базиліка Св. Серватія, вестверк -
Маастрихт, базиліка Діви Марії, східна сторона -
Сустерен, вестверк -
Ролдук, інтер'єр
Мааське різьблення по каменю досягло піку в XII столітті в Маастрихті, Льєжі і Нівелі. Маастрихтські 'metsen' (різьбярі по каменю) працювали над капітелями і барельєфами аж до Утрехта, Бонна і Айзенаха.
- Різьблені капітелі у західних галереях базиліки Святого Серватія, Маастрихт (XII століття)
- Різьблені капітелі у східному хорі базиліки Діви Марії, Маастрихт (XII століття)
- Різьблені капітелі у крипті церкви абатства Ролдук (XII століття)
- «Діва Марія з собору Руперта» (фр. Vierge de Dom Rupert) (XII століття), музей Курція, Льєж
- Рельєф «П'єр Будон» (XII століття), музей Курція, Льєж
- Портал Самсона, колегіальна церква Св. Гертруди, Нівель
- Купель, Фурно (Намюр)
- Рельєф «Клятва на мощах» (XII століття), базиліка Діви Марії, Маастрихт
- Тимпан «Majestas Domini» (XII століття), базиліка Святого Серватія, Маастрихт
- Подвійний рельєф екрану хору (XII століття), базиліка Святого Серватія, Маастрихт
- Рельєф з 4-х частин в церкві Святого Петра, Утрехт
-
Маастрихт, базиліка Діви Марії. Різьблений капітель -
Маастрихт, базиліка Святого Серватія. Різьблений капітель у вестверку -
Льєж, Музей Курція. Різьблений капітель з собору Св.Ламберта -
Айзенах. Капітель з драконами в Вартбургу -
Льєж, Музей Курція. "Діва Марія з собору Руперта" -
Маастрихт, Церква Діви Марії. "Клятва на мощах" -
Маастрихт, Церква Святого Серватія. Рельєф з двох частин -
Утрехт, собор Святого Петра. Елемент рельєфа з 4-х частин. "Понтій Пілат, що вказує на Христа"
Праця по металу вважається високим мистецтвом XII — початку XIII століття в регіоні Маас, маючи кульмінацією роботи Ніколаса Верденського, які мають суто високу якість. Серед його найкращих робіт — Рака трьох королів в Кельнському соборі, Рака Св.Анно II, єпископа Кельнського, в Зігбургу і Рака Богоматері в Турне. Інші важливими майстрами по металу були Реньє де Юї і Уго д'Уані. Приклади робіт:
- Купіль у церкві Святого Варфоломія, Льєж (початок XII століття) роботи Реньє де Юї
- Рака Святого Серватія (±1165) в Маастрихт
- Рака Святої Аделін (1170, частково XI століття) у Візе
- Рака Святого Ремакла у Ставелоті
- Раки Святого Доміціана і Святого Мангольда (робота Годфруа де Юї, ±1172-1189) в Юї
- Рака Богоматері (1205) в Турнському соборі роботи Ніколаса Вердунського
- Рака Трьох королів в Кельнському соборі (1180) роботи Ніколаса Вердунського
- Рака Карла Великого (нім. Karlsschrein, 1215) і Діви Марії (нім. Marienschrein, 1238), Аахенський собор
- Люстра Фрідріха Барбаросси (1170), Аахенський собор
- Ретабло П'ятидесятниці (1160—1170, музей Клюні, Париж[3]
- Ставелотський Триптих. Бібліотека Моргана, Нью-Йорк
- Релікварій Святого Мавра, тепер у Бечов-над-Теплоу
- База Ставелотського вівтаря. Королівські музеї мистецтва і історії, Брюссель
- Релікварій з головою папи Олександра I, Королівські музеї мистецтва та історії, Брюссель
- Підніжжя так званого Хреста Святого Бертана. Музей Сент-Омер
-
Льєзька купіль -
Ставелотський Триптих, Бібліотека Моргана, Нью-Йорк -
Мааський релікварій у Луврі, Париж -
Книжна обкладинка роботи Уго д'Уані. -
Люстра Барбаросси, Аахенський собор -
Рака Св.Ремакла, Ставелот -
Рака Св.Аделіни, Візе -
Маастрихт. Рака Св.Серватія -
Рака Карла Великого, Аахенський собор -
Рака Трьох королів, Кельнський собор
До нашого часу дійшло дуже мало від того, що повинно бути вражаючою кількістю мааських фресок. Вольфрам фон Ешенбах, у своїй праці «Парцифаль» висловив високу оцінку художникам Маастрихту (і Кельну)[4]. Ілюмінування манускриптів, як і інші види мистецтва, досягло свого апогею в другій половині XII століття. Основними центрами були абатства Сен-Лорана в Льєжі і абатства Ставелоту і Лобу. Ще одним високорозвиненим мистецтвом було нанесення склоподібної емалі.
- Фрески склепіння хору (сильно відновлені). Базиліка Святого Серватія, Маастрихт
- Ставелотська Біблія (XI століття). Британська Бібліотека
- Біблія Флорефе (XII століття). Британська Бібліотека, Лондон
- Євангеліарій з Авербоде (XII століття). Університетська Бібліотека, Льєж
- Манускрипти з абатства Сінт-Трейден
- Євангеліарій з Нотгера (X-XII століття)
-
Розпис склепіння базиліки Святого Серватія, Маастрихт -
Сторінка зі Ставелотської Біблії, Британська Бібліотека -
Сторінка з Флорефської Біблії, Британська Бібліотека -
Євангеліарій з Нотгера. Слонової кістки і емалі
- ↑ www.musee-moyenage.fr. Архів оригіналу за 17 жовтня 2005. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ www.musee-moyenage.fr. Архів оригіналу за 17 жовтня 2005. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ Ретабло П'ятидесятниці. Архів оригіналу за 17 жовтня 2005. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ Парцифаль, 158, 13-16. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
- Chapman, Gretel (1987). «Mosan art». Dictionary of the Middle Ages. Volume 8. pp. 495–6
- Hartog, Elizabeth den (2002). «Romanesque Sculpture in Maastricht»
- Timmers, J.J.M. (1971). «De Kunst van het Maasland»
- «Мааська школа» [Архівовано 1 лютого 2008 у Wayback Machine.]. У Encyclopædia Britannica Online.