Кельнський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кельнський собор
CologneCathedralSouth.jpg
50°56′29″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 6.95806° сх. д. / 50.94139; 6.95806Координати: 50°56′29″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 6.95806° сх. д. / 50.94139; 6.95806
Розташування Німеччина Німеччина, Кельн
Початок будівництва 1248
Кінець будівництва 1880
Архітектурний стиль Готична архітектура
Належність Римо-католицька церква
Веб-сайт http://www.koelner-dom.de/

Commons-logo.svg Кельнський собор у Вікісховищі
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №292
англ.рос.
Kdom.jpg

Ке́льнський собо́р (нім. Kölner Dom, офіційно Hohe Domkirche St. Peter und Maria) — римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Тут знаходиться осідок архиєпископа Кельнського (в цей час кардинал Йоахим Мейснер), і парафія підпорядковуєтся адміністрації Кельнської архидієцезії. Він відомий як пам'ятка християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури символ тривалої віри і стійкості людей міста, в якому він стоїть. Собор присвячений Святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому також зберігаються мощі Трьох Царів та Святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, це один з найвідоміших архітектурних об'єктів Німеччини та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку UNESCO описує як «виняткова робота людського творчого генія».[1]

Спорудження Кельнського собору почалось у 1248 році і зайняло, з перервами до закінчення в 1880 році, — більш ніж 600 років. Він є завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту.[2] Собор - одна з найбільших у світі церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880-84, він був найвищою спорудою у світі, поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, якого перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше в 1890 р. Через свої величезні дві вежі він також має більший фасад, ніж будь-яка інша церква у світі.

Цифри і факти[ред.ред. код]

Meyers b9 s0945b.jpg
Meyers b9 s0945c.jpg
Кельнський собор на поштовій листівці. 1926 рік
Загальна довжина (зовні) 144,58 м
Загальна ширина (зовні) 86,25 м
Ширина фасаду поперечного нефа 39,95 м
Внутрішня ширина подовженого нефа 45,19 м
Ширина західного фасаду 61,54 м
Висота північної вежі 157,38 м
Висота південної вежі 157,31 м
Ступеней аж шпиля 509 (97,25 м = 152,5 м над рівнем моря)
Дзвонів 11 (8 дзвонів південної вежі, 3 — у центральній вежі (на гребені даху)), найбільший дзвін — «Decke Pitter»
Висота фасаду поперечного нефа 157,31 м
Висота центральної вежі (на гребені даху) 109,00 м
Висота коника даху 61,10 м
Внутрішня висота середнього нефа 43,35 м
Внутрішня висота бокових нефів 19,80 м
Площа собору, приблизно 7 914 м²
Площа вікон, приблизно 10 000 м²
Площа даху, приблизно 12 000 м²
Територія навколо собору, без лісів 407  м²
Найбільша площа західного фасаду 7 000 м²
Маса використаного каменю, приблизно 300.000 т
Щорічно витрачається на утримання 10 млн. €
Адреса Domkloster 4, 50667 Köln

Легенди Кельнського собору[ред.ред. код]

  • Архітектор собору Ґерхард, будучи не в силах виконати креслення майбутнього собору, вирішив запросити на допомогу диявола. Сатана тут же з'явився та запропонував обмін: архітектор отримує довгоочікувані креслення, але натомість віддає свою душу. Обмін треба було зробити після перших криків півнів. Відчуваючи безвихідь, архітектор погодився. Але розмову підслухала дружина архітектора, вона вирішила вберегти душу свого чоловіка та дістати креслення будівлі. Уставши на світанку, вона прокукурікала замість півня. Диявол негайно з'явився, передав заповітні креслення. Обман потім розкрився, але було вже запізно.
  • Існує продовження першої легенди: коли диявол дізнався про обман, він сказав: «Нехай настане кінець світу з останнім каменем на цьому соборі!». Відтоді собор не припиняють будувати та добудовувати: закінчиться будівництво — настане Апокаліпсис, обіцяний дияволом.
  • Місто Кельн стоятиме й процвітатиме доти, доки будуватиметься Кельнський собор.
  • Під час Другої світової війни, коли бомбардуваннями союзників був знищений практично весь Кельн, не постраждав тільки Кельнський собор. За негласною угодою летунів, собор берегли як географічний орієнтир.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wolfgang Hartmann: «Historische Wahrheit — Künstlerische Weihe» — Der historische Festzug zur Einweihung des Kölner Domes 1880 und die Wandbilder im Gürzenich. In: Wallraf-Richartz-Jahrbuch, Bd. XLI, Köln 1980, S. 223–244.
  • Wolf Schneider: Der Kölner Dom — Wie die Deutschen zu ihrem Weltwunder kamen. Hamburg 1991, ISBN 3-570-09259-3.
  • Franz Johann Joseph Bock: Der Kunst- und Reliquienschatz des Kölner Doms. Hrsg. von dem Vorstande des christlichen Kunst-Vereins zu Köln, Köln 1870.
  • Hugo Borger (Hrsg.): Der Kölner Dom im Jahrhundert seiner Vollendung. Katalog zur Ausstellung der Historischen Museen in der Josef-Haubrich-Kunsthalle Köln vom 16. Oktober 1980 bis 11. Januar 1981. 3 Bde. Köln 1980.
  • Joachim M. Plotzek: Zur Geschichte der Kölner Dombibliothek. In: Glaube und Wissen im Mittelalter. Katalogbuch zur Ausstellung. München 1998, S. 15-64. dombibliothek-koeln.de.
  • Goswin Frenken: Die Kölner Domschule im Mittelalter. In: Veröffentlichungen des Kölnischen Geschichtsvereins 5. Köln 1930, S. 235–256 ceec.uni-koeln.de.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]