Марцинкевич Гаврило
Марцинкéвич Гаврило (рос. - Марценкович Гавриил, Гаврилушка) (народився у 1741 році, Глухів Ніжинського полку — помер ?,Сумська область) — український та російський співак (тенор).[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Глухові, Сумської області (Україна).
З дитинства співав у Глухівській капелі гетьмана Кирила Розумовського. Навчався у Глухівській співочій школі, удосконалювався в Італії. Співав найскладніші італійські арії з каденціями та мелізмами. Виступав у московському палаці гетьмана. У 1753 році К. Розумовський привіз співака до Петербурга. Професійну освіту здобув у Придворній капелі в Петербурзі у А. Вакарі. У 1753—1779 роках був камер-співаком імператриці Єлизавети Петрівни, потім солістом Придворного хору (капели) в Петербурзі.[1] Співав партію Цефала в опері "Цефал і Прокріс" (музика італійського композитора Франческо Арайя[2], текст російського поета Олександра Сумарокова) [3], а також партію Олексія в опері "Танюша, або Щаслива зустріч" Ф. Г. Волкова (1756 р.). Володів "витонченою манерою співу"[3]. Російські критики вважали його суперником таких відомих італійських співаків, як Фарінеллі та Челіотті.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Пружанский, А. (1991). Отечественные певцы. 1755 - 1917: Словарь: В двух частях. Ч. 1 (рос.) . М: Сов. композитор. с. 317. ISBN 5-85285-151-5.
- ↑ Витоки творчості Максима Березовського: Матеріали наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження М. С. Березовського (укр.) . Глухів. 1995. с. 37—38.
- ↑ а б Штелин, Я. (1935). Музыка и балет в России XVIII века (рос.) . Ленинград: Тритон. с. 90—91.
- ↑ Лисенко, І. М. (2012). Співаки України: Енциклопедичне видання. К: Знання. с. 353—354. ISBN 978-617-07-0077-3.
Посилання[ред. | ред. код]
Звідки взялась музика в Росії [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Марцинкевич Гаврило // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 323-324.
Марцинкевич Гаврило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 925-926. — 1000 екз.
Джерела[ред. | ред. код]
- Івченко Л. В. Реконструкція нотної колекції графа О. К. Розумовського за каталогами XVIII сторіччя / НАН України. Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського. К., 2004. ISBN 966-02-2852-Х.
- Лисенко І. М. Співаки України: Енциклопедичне видання. — К.: Знання, 2012. — С. 353—354. ISBN 978-617-07-0077-3.
- Пружанский А. Отечественные певцы. 1755—1917: Словарь: В двух частях. Ч. 1. М: Сов. композитор, 1991. ISBN5-85285-151-5.
- http://leksika.com.ua/11140618/ure/martsinkevich [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]/ — — : Українська радянська енциклопедія : у 12 т./ гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін.— 2-ге вид.— К.: Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: АС-Медіа; СДУ, 2003. — С. 288.
- Финдейзен Н. Ф. Очерки по истории музыки в России с древнейших времён до конца XVIII века. — Ленинград :Музсектор, 1928. — Т. ІІ. — Вып.V. — 146 с.